Водопостачання і каналізація: шляхи реформування галузі
2006-11-07 10:59:43
На цій зустрічі керівники водного господарства ННД обговорили питання розвитку галузі з донорами, міжнародними фінансовими установами, представниками ділових кіл та недержавними організаціями. Галузь міського водопостачання та каналізації в більшості держав колишнього Союзу знаходиться в критичному стані. Суть київської зустрічі – формування конкретної програми дій Спеціальної робочої групи в реформуванні водопровідно-каналізаційного господарства країн ННД. Завдання і Програма дій Спеціальної робочої групи Спеціальна робоча група з реалізації Програми дій з охорони навколишнього середовища (ПДООС) в Центральній та Східній Європі створено на третій Міжнародній зустрічі-конференції міністрів навколишнього середовища та екології в Софії (1993 рік). Члени СРГ ПДООС – країни ОЕСР (донори), нові незалежні держави (ННД), країни центральної та східної Європи (ЦСЄ), міжнародні фінансові інститути, міжнародні неурядові організації. Діяльність цього органу спрямована на інтеграцію природоохоронної політики і проведення реформ в країнах з перехідною економікою. З 1998 року діяльність СРГ зосереджена на проблемах країн ННД. Один з напрямів у цій галузі – реформа водно-каналізаційного господарства. У жовтні 1998 року СРГ затвердила робочу програму і бюджет у відповідності до рекомендацій конференції "Навколишнє середовище для Європи" в Орхусі. Програма розділена на дві підпрограми, для регіону ННД і країн ЦСЄ, кожна з них буде здійснюватися в два етапи: перший етап – у 1999-2000р.р. і другий – в 2001-2003р.р. Алматинская конференція міністрів навколишнього середовища і міністрів економіки і фінансів країн ННД (2000р.) була присвячена водних питань та посилення політичної підтримки спеціальної робочої групи. У підсумках конференції сформульовані основні проблеми водного господарства країн ННД та можливі шляхи їх вирішення. Реформа системи міського водопостачання та каналізації може включати кілька напрямків: • децентралізація ВКГ, з передачею повноважень структурам місцевого самоврядування; • перетворення підприємств водоканалу у автономні самофинансируемого організації; • збалансований розвиток систем подачі та очищення води; • залучення громадськості для участі в процесі реформ; • забезпечення фінансової стійкості малозабезпечених верств населення; • створення системи стимулів, що сприяють ефективному використанню води. Участь приватного сектора допоможе поліпшити сервіс, знизити навантаження на державні організації. Завдання спеціальної робочої групи і Комітету підготовки – зробити конкретні кроки для поліпшення стану галузі в країнах ННД, представити результати діяльності на конференцію, аналогічну Алматинської. Проблеми водного господарства Україна і реформа законодавчої бази За 10 років Незалежності в Україні відбулися суттєві зміни у багатьох сферах життя. Зокрема, розроблено ряд законодавчих і нормативних актів, спрямованих на подальше реформування галузі. Відповідно до Програми розвитку водно-каналізаційного господарства (ВКГ) прийнятий у першому читанні Закон "Про питну воду та питне водопостачання", затверджено новий Порядок тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, для переходу підприємств галузі на самоокупність введено ліцензування цього виду діяльності. До кінця цього року планується розглянути і остаточно затвердити "Закон про питну воду та безпечному водопостачання" та Програму розвитку водного господарства України. У січні 2000 року Верховною Радою прийнято Концепцію розвитку водного господарства України, спрямована на досягнення балансу між споживаної водою і відновної здатністю водних об'єктів. Україна має розвинену систему центрального водопостачання та водовідведення, послугами якої користується 70% населення. Виробнича потужність усіх споруд водопідготовки складає більше 25 млн. м3/добу або 500 л / людину, загальна протяжність зовнішніх водопровідних мереж перевищує 200 тис.км. Практично всі міста і 60% населених пунктів забезпечені спорудами по біологічному очищенню побутових стічних вод. Але є ряд проблем, вирішення яких дозволило б підвищити ефективність підприємств ВКГ, створити сприятливі умови для залучення інвестицій і кредитів Міжнародних фінансових організацій. Йдеться про законодавчі акти, що регламентують приватну власність на землю, захист іноземних інвестицій з боку держави, пільгової системи оподаткування для інвесторів. Паралельно з реформуванням законодавства потребують серйозного технічного переоснащення підприємства галузі. Фізичний і моральний знос мереж і споруд, високі питомі енерговитрати, нераціональне використання води та високий відсоток втрат, обмежене бюджетне фінансування призводять до подальшого занепаду. Подібна ситуація складається в більшості країн ННД. Для них і, Україна зокрема, технологічна модернізації є життєво важливим питанням. В Україні обсяг забруднених стоків в порівнянні з 1990 роком, збільшився майже в 1,4 рази. За останні десять років водоймище-кість внутрішнього валового продукту (ВВП) зросла на 73%, частка скидів забруднених стоків на одиницю ВВП збільшилася в 3,6 рази. Частка житлового фонду, забезпеченого водопроводом і каналізацією становить 95%, але значна частина населення користується водозабірними колонками і колодязями. Понад 260 населених пунктів споживають воду, фізико-хімічний склад якої не відповідає прийнятим нормам. Тому парламентом ініційовано виділення 25-30 млн.грн. в рік на організацію артезіанського водопостачання, до тих пір, поки водопроводи будуть приведені в належний стан. Перш за все, необхідно привести у відповідність з міжнародними нормами законодавчу базу, зазначив член Комітету ВР з питань екологічної політики Ю.І.Самойленко. У перспективі передбачається впровадження лімітованого водокористування, відновлення адекватних напрямів розвитку системи водозабезпечення об'єктів господарської діяльності, розробка і введення аналітичних методів оцінки і визначення ризику негативного впливу факторів водогосподарської діяльності на здоров'я людей. Згідно Концепції, основні завдання галузі полягають у реконструкції та модернізації обладнання водопровідних та каналізаційних мереж і споруд, розробці та введенні раціональних норм водоспоживання, нових стандартів на питну воду, технологій підготовки води та очищення стоків, обліку та вдосконалення контролю споживання води. Сьогодні в рамках пілотних проектів відпрацьовуються механізми, що дозволяють врахувати екологічні, економічні і політичні мотиви у прийнятті рішень. Для активізації процесу реформ, вважає голова комітету Верховної Ради з екологічної політики та охорони навколишнього середовища З І Курикін, країни повинні докладати максимум зусиль на національному рівні. Проблема реформування ВКГ є глобальною, оскільки вода – базова умова розвитку держави і здоров'я населення. Водно-каналізаційне господарство в структурі житлово-комунального комплексу Реформа житлово-комунального господарства практично немислима без істотних змін у підходах до питань водоспоживання. В країні понад 250 спеціалізованих комунальних підприємств, які щодоби Продають 8 млн м3 питної води і очищають 7 млн м3 стічних вод. Статистика свідчить, що централізованим водопостачанням охоплено усі міста та 86,4% селищ міського типу, центральними системами каналізації забезпечені 427 міст (95%) і 515 селищ (67%). Інтенсивний розвиток народного господарства в 70-80 роках і закладені в Сніпах нормативи середньодобового споживання води зумовили створення потужних станцій водопідготовки та водовідведення у великих містах. У Києві, Харкові та інших великих містах в надлишку потужності очисних споруд, в той час як на півдні понад 1200 населених пунктів відчувають їх дефіцит. В цілому по Україні недолік каналізаційних потужностей становить Змлн м3/добу. Середня норма водоспоживання становить 320 л / добу з урахуванням жителів села. Разом з тим перехід на розрахунок за лічильниками свідчить, що по окремих квартирах і будинках показник витрати перевищує 600л/суткі. Це пояснюється незадовільним технічним станом внутрішньобудинкових систем і значними втратами в мережах – 35 – 50%. З 1995 року відзначається щорічне зниження обсягу реалізації води на 2-3%, що викликано спадом промислового виробництва і змінами в структурі водоспоживання Наприклад, по Харкову (1,5 млн населення) в 80-90 роках населення споживало 60% загальної кількості води, промисловість – 20%. Зараз у структурі водоспоживання частка населення – 80%, промисловості – до 2%, а по окремих регіонах населення споживає до 90-95% води. До 1990 року всі основні фонди підприємств водо-каналізаційного комплексу перебували у державній власності. З прийняттям закону "Про місцеве самоврядування" об'єкти центрального водопостачання і каналізації передані в комунальну власність. В цілому відсутня єдина політика в області ВКГ. Як відомо, централізоване водопостачання та каналізація відносяться до сфери природних монополій, яка характеризується максимально ефективним задоволенням попиту при відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва. Тому, як зазначив заступник Голови Держбуду Україна Г М Семчук, позиція Держбуду з цього питання полягає в збереженні єдиних технологічних комплексів ВКГ, пов'язаних технологічним процесом в одне ціле. Виходячи з вищесказаного, основна ідея реформування – збереження регіональних систем водопостачання та каналізації. Доцільно відновити діяльність обласних структур ВКГ на нових принципах, що передбачають організацію акціонерних товариств та холдингів, залучення до експлуатації ВКГ підприємств різної форми власності на основі контрактної системи. Дефіцит фінансових ресурсів, необхідних для розвитку, експлуатації та обслуговування систем водопостачання та каналізації не дозволяє підприємствам своєчасно і в повному обсязі відшкодовувати експлуатаційні витрати, забезпечувати реконструкцію і розвиток. Капітальні інвестиції зведені до мінімуму і в основному виділяються з резервних фондів на ліквідацію аварійних та невідкладних заходів. Крім того, можливості місцевих бюджетів також обмежені. У зв'язку з цим зростає аварійність на об'єктах водопостачання та каналізації, потребують заміни 40% насосних агрегатів, чверть очисних споруд відпрацювала нормативний термін амортизації. МОЗ розроблено нові вимоги до питної води і система гарантій, запровадити які поки немає можливості через технічний стан підприємств водопостачання та відсутність коштів на їх модернізацію. Наприклад, для переходу на нові стандарти, тільки по Харкову потрібно 700 млн грн, що перевищує міський бюджет. Тому, планується поетапне введення нових стандартів на питну воду. Для адаптації підприємств ВКГ до ринкових умов та забезпечення їх надійного функціонування розроблено понад 30 нормативних документів. Найболючішим виявилося питання тарифної реформи і введення єдиного тарифу на послуги водопостачання та каналізації для всіх груп населення, що передбачає 100-відсоткове відшкодування їх вартості. Реформа проводилася поетапно з підвищенням оплати послуг до 40%, 60% і 80% від собівартості. Зараз в трьох областях України та в Києві встановлені тарифи з повним відшкодуванням витрат підприємствам ВКГ. Держбудом розроблено новий "Порядок формування тарифів на послуги централізованого водопостачання", в якому враховані зміни в оподаткуванні та міжнародні стандарти бухобліку Документ заснований на принципах. • розрахунку валових витрат на основі галузевих технологічних нормативів чи індивідуальних норм, • фіксованого терміну дії базового тарифу відповідно до затвердженої програми ресурсозбереження, • введення механізмів індексації базового тарифу для виключення погіршення економічного стану підприємств, • створення фонду фінансування робіт з ресурсозбереження, • прозорості та обгрунтованості системи ціноутворення при переході підприємств на самоокупність, • залучення зарубіжних і вітчизняних інвестицій За останні п'ять років видно реальні результати інвестиційного співробітництва підприємств міського водопостачання та каналізації Україні з міжнародними організаціями. На даному етапі Європейським банком реконструкції та розвитку виділений кредит в розмірі 90 млн євро для фінансування програми модернізації системи ВКГ Запоріжжя і ще восьми комунальних підприємств. Міжнародний банк розвитку взяв на себе фінансування проекту оновлення, відповідно до міжнародних стандартів, водно-каналізаційного господарства Львова. Залучення іноземних інвестицій допомагає відпрацьовувати моделі і механізми реформування ВКГ на пілотних проектах з модернізації підприємств "Київводоканал", "Харківкомунпромвод" і ін
ДЖЕРЕЛО: Будмайстер