Оздоблювальні та лакофарбові матеріали для дерев'яних поверхонь: лаки, емалі, фарби 2006-11-27 11:52:46

December 1st, 2012
Будівництво і реконструкція.

Оздоблювальні та лакофарбові матеріали для дерев'яних поверхонь: лаки, емалі, фарби
2006-11-27 11:52:46

Дерево – матеріал міцний, екологічно чистий і красивий, що дозволяє створити в приміщенні оптимальний мікроклімат. Разом з тим, це досить чутливий матеріал, що вимагає підвищеної уваги. Дерев'яні фасадні системи руйнуються від води, пилу і бруду, від УФ-випромінювання, озону, вітру, температури. До підлоговим покриттям, крім декоративної привабливості, пред'являються вимоги по зносостійкості, твердості, стійкості до агресивних речовин. Декоративно-захисна обробка дерев'яних фасадів – це не просто фарбування, а комплексна система, що включає антисептик, грунтовки, фінішне лакофарбне покриття. Рекомендується видаляти з покриваються поверхонь найбільш великі сучки і смолосодержащіе пазухи. Представники іноземних фірм гарантують тривалі строки служби їх лакофарбових покриттів тільки при дотриманні «фірмовою» технології нанесення і використанні в кожній операції тільки матеріалів даної фірми. Фарби випускають укривним (повністю приховують текстуру деревини) і лессірующімі – не приховують малюнок дерева. Серед просочувальних складів, що не входять в комплексні системи, найбільше застосування отримали Pinotex і його вітчизняні аналоги «КСД», «Акватекс», «Сотекс» і пр. Якщо стіни будинку обшиті якісної вагонкою з красивою текстурою і доцільним є збереження малюнка дерева, то можна фарбувати будинок вітчизняним антисептичним захисно-декоративним складом «Олідекор». Склад пожежобезпечний, проте наносити його можна тільки на чисту, незабарвлену поверхню і не можна змішувати з іншими лакофарбовими матеріалами. При використанні подібних складів слід пам'ятати, що вони в своїй більшості шкідливі (токсичні) не тільки для цвілі, і не нехтувати рекомендованими заходами безпеки. Просочення мають обмежений термін дії, після чого процес необхідно повторювати, і не завжди захищають поверхню від атмосферних впливів, тобто припускають використання фінішних покриттів. Підготовка реконструюється дерев'яного фасаду під вітчизняну фарбу: поверхню очищають від жиру та бруду; знімають всю відшарувалася стару фарбу; зашпакльовують тріщини і нерівності; прогрунтовивают для кращого прилипання фарби; грунтовно просушують поверхню. Багато будівельні фірми використовують фарби і лаки торгових марок «Аквест» і «Еколан» і масляну фарбу МА-15. При використанні імпортних фасадних систем обов'язковим є видалення старого фарбувального шару, але до дерева його зскрібають тільки в тому випадку, якщо нова фарба має іншу основу. Поверхня очищають наждачним папером, металевою щіткою або хімічними складами. У тому випадку, якщо зруб довгий час простояв в незахищеному вигляді, існує небезпека появи гнилі і цвілі, руйнування деревини за рахунок ультрафіолетового випромінювання (денатурація целюлози). Видалення цвілі і грибків здійснюється або механічно (щіткою, скребком), або із застосуванням спеціальних змивів, наприклад Dulux Fungcidal Wash або фунгіцидних речовин типу Boracol. Багато фірм – користувачі ЛКМ – віддають перевагу механічним способам очищення. Смола, що міститься в деревині, надає останньої безліч цінних властивостей. На жаль, її надлишок, окислюючись у вологих умовах, забарвлює деревину в темні, неохайні тони. Це відбувається або в тому випадку, коли фасад своєчасно не був оброблений захисним покриттям, або при купівлі пиломатеріалів восени з подальшим зимовим зберіганням. Такі поверхні обробляють речовинами, що містять сполуки хлору в різній концентрації: від господарського відбілювача «Білизна» до розчину хлорки. Після висихання наносяться антисептик, грунтовка і глуха (покриваність) або лесировочні (прозора) фарба. Лакувати потемнілі поверхні можна. Проблемою для конструкцій будівель є комахи. Якщо вітчизняні древогризи, древоеда і шашелі (всього до тисячі видів) «спеціалізуються» по дереву, то деякі екзотичні види, і в першу чергу терміти, вживають всі. В активі останніх є й «з'їдені» міста, наприклад Ташкент першій чверті минулого століття; залізничні колії (шпали). Для боротьби з жуками і їх личинками застосовують отруйні хімічні речовини – інсектициди контактні і кишкові. Фтористий і кремнефтористий натрій дозволені Міністерством охорони здоров'я і застосовуються з початку минулого століття; при їх застосуванні обов'язково дотримання заходів безпеки. Для запобігання ураження деревини жучком застосовується профілактична обробка кремнійфтористим сполуками або 7 -, 10-процентним розчином кухонної солі. В історичні періоди повсюдного дерев'яного будівництва вся деревина оброблялася на етапі заготовки. В захисний розчин додавали анілінові барвники, що змінювало колір деревини. У старих будинках і до цього дня можна зустріти балки червоного кольору. Дерев'яні будинки, на жаль, горіли, горять і будуть горіти, що є невід'ємною властивістю будь органіки. Обмазки представляють собою розчини на основі цементу, азбесту та інших подібних матеріалів. Їх наносять на захищаються конструкції подібно штукатурці товстим шаром, перешкоджаючи контакту поверхні з полум'ям. Обмазки можуть витримувати пряму дію вогню кілька годин. Деревина, оброблена обмазками, переходить у категорію важкогорючих матеріалів. Вогнезахисні лаки, фарби і емалі наносяться традиційними способами і забезпечують захист конструкцій завдяки наявності спеціальних речовин. Такі склади при температурах +200 – +300 ° С починають пінитися, перешкоджаючи контакту вогню з поверхнею. Вирізняється при цьому негорючий газ створює додаткову ізолюючу прошарок. Лаки і фарби, на відміну від обмазок, мають широку гаму кольорів і надають поверхням декоративний вигляд. У своїй більшості покриття є глухими, і в останньому випадку неминуча втрата природного виду деревини. Вогнезахисні просочення застосовуються на деревині і тканини, а також інших пористих поверхнях. Бувають глибинними і поверхневими. При певній температурі в просоченому антипиренами матеріалі починаються реакції заміщення з поглинанням енергії, що і стримує горіння. Просочення наносять виключно на «відкриту» деревину, не оброблену раніше лаками, фарбами або іншими складами. Не допускається нанесення на сильно вологу поверхню. Більшість просочень безбарвні і не змінюють природного вигляду поверхні деревини, але не є стійкими до вимивання, що обмежує їх застосування на відкритих поверхнях. Засоби захисту можуть бути атмосферостійкими і неатмосфероустойчівимі. Останні експлуатуються в умовах закритих приміщень з відносною вологістю повітря не більше 70%. Вогнезахисні покриття на основі рідкого скла і сілікофосфатного сполучного в процесі експлуатації можуть покриватися плямами і тріщинами, що погіршує декоративні та експлуатаційні властивості поверхонь. У подібних і деяких інших випадках допускається додаткова обробка вогнезахисних покриттів фарбами і емалями з метою захисту від дії вологи і додання декоративного виду. Дозволені марки фарб і емалей повинні бути зазначені в регламентує документації на застосовувані засоби вогнезахисту. Використання подібних комбінованих покриттів вимагає обов'язкового проведення сертифікаційних випробувань, що підтверджують вогнезахисну ефективність даного комплексу. Вогнезахисні покриття ускладнюють горіння дерев'яних конструкцій, забезпечують тушеніепожара і в ряді випадків виключають можливість його виникнення. Просочення захищає дерев'яні конструкції від загоряння – має місце тільки локальне обвуглювання матеріалу, обмежений площею впливу полум'я. Основним показником стійкості просоченої деревини є її група горючості (група захисту), що визначається в процесі сертифікаційних випробувань. На побутовому рівні, якщо дерев'яна конструкція просякнута якісно, ??то при контакті з палаючими сірником або папером загоряння не відбудеться. При тривалому контакті з вогнем вона може почати тліти, самозатухая після припинення контакту. Підходити до питання вибору ЛКМ потрібно виходячи з персональних потреб і матеріальних можливостей. При використанні вітчизняних лакофарбових покриттів кошти, як правило, витрачаються частинами (з кожним новим оновленням фасаду, через 4-5 років), а при використанні імпортних – одноразово, але на 10-15 років. Основна функція паркетного лаку – це захист дерев'яних поверхонь. Традіціоннимісчітаются лаки на синтетичних розчинниках; основним їх незручністю є сильний запах при нанесенні, що викликає у багатьох алергію. Останнім часом з'явилося сімейство лаків на водній основі. Водні паркетні лаки виробляють на двох типах сполучного: поліуретанів і (або) акрилату. Вибір лаку визначається як «можливостями і потребами», так і видом захищається паркету. Більшість типів деревини добре працює як з лаками на синтетичних розчинниках, так і з водними. Деякі види дуба і бука припускають використання лаків тільки на синтетичних розчинниках. Лаки на чистому поліуретані мають хорошу зносостійкість, але невисоку стійкість до побутової і просто хімії, алкоголю, воді. Лаки на основі акрилових смол швидко висихають, мають меншу стійкість до стирання, але високі міцність і твердість. Двокомпонентні лаки (містять і поліуретан, і акрилат) мають достоїнствами однокомпонентних лаків на водній основі. Вони мають невеликий час висихання, формують зносостійку плівку, яка добре шліфується і стійка до побутової хімії. Поліуретанові лаки на жирних кислотах мають виняткову зносостійкість і стійкість до хімічних речовин. Перед нанесенням покриття паркет (новий чи старий) готують спеціальним чином. Поверхня повинна бути сухою і чистою: без пилу, воску, масел, слідів старого лаку або засобів для догляду за ним. Старий лак в обов'язковому порядку знімають стрічковою шліфувальною машиною з грубою шкіркою. Поверхня ретельно відшліфовують дрібною шкіркою вручну або за допомогою дискової машини. Шви між елементами паркету зашпакльовують і всю поверхню грунтують. Грунтувальний лак (наноситься в один шар) не дає тріщин і паропроникна, що дозволяє паркету «дихати».

ДЖЕРЕЛО: http://www.konstanta.kiev.ua/

Джерело: http://stroymart.com.ua

Комментирование закрыто.

Опубликовано в: Лакофарбові матеріали


Интернет реклама УБС


Интернет реклама УБС
Яндекс.Метрика