Облагороджуємо ділянку біля будинку

2012-04-11 17:21:01

Якщо Ви опинилися щасливим володарем приватної нерухомості містом, то Ви можете щиро радіти за себе, адже у Вас є всі шанси якомога частіше відпочивати від галасливих і вкрай шкідливих для нашого здоров'я міст, від скаженого ритму, даючи організму відновитися. http://www.stroymart.com.ua/ Якщо ж це все ще тільки мрія, то згадайте про те, що мрії мають властивість збуватися і ознайомтеся з тим, що запропонують Вам ось в цьому джерелі інформації: http://www.stroymart.com.ua/

На даний момент багато заміські будинки продаються тільки тому, що господар не може (не має фізичної можливості або обмежений у часі і т.д.) доглядати за тією територією, яка прилягає до будинку і так само виявилася в його володіннях. Ось декілька порад тим, хто не бажає повторити долю цього невдалого господаря.

Отже, найменша кількість уваги вимагають до себе … так, саме природні насадження! Ознайомтеся з тим, що росте на цій території краще всього і засадити отриману землю саме цим. Це можуть бути сосни чи берези (така посадка буде доставляти Вам чимало задоволення в майбутньому, коли дерева розвинуться), виткі рослини або квіти. Якщо ж Ви бажаєте, щоб ділянка приносив користь, то в такому випадку краще посадити тут фруктові дерева. Вони вимагатимуть регулярного, але досить рідкісного догляду. Якщо вологість грунту виявиться оптимальної для них, то навіть поливання буде необхідна вкрай рідко. Приділити увагу же доведеться навесні і восени, коли дерева відчувають т.зв. «Перехідною» період. Не варто забувати і про комах, які можуть запросто створити критичну ситуацію на ділянці.

Самим важким варіантом виявляться культурні насадження і квіти, ведтся їм необхідний краплинний полив , догляд, прополка і багато іншого. Але це, мабуть, і самі корисні і красиві насадження.

Жовтці – барвисті квіти для бордюрів

2008-04-29 15:29:15

Жовтці – це ефектне прикраса для бордюру у вашому саду.

Лютик азіатський (Ranunculus asiaticus) – звичайний невигадливий вид з простими або напівмахрових квітками. Він був родоначальником всіх наявних на сьогоднішній день сортів. В даний час садівники з задоволенням прикрашають свої сади строкатими махровими квітами лютиков. Незважаючи на те, що виведено досить багато сортів, у продажу найчастіше є деякі сучасні форми азіатського жовтця. У більшості випадків на упаковці зазначено тільки назву групи та фарбування. Розрізняють чотири групи лютиков. Чалмовідние лютики – рослини з великими густомахрових кулястими квітами. Лютики перські – невеликі рослини, часто з простими або напівмахрових квітками. Лютики французькі – відрізняються напівмахровими квітками. Піоновідние лютики – це найбільш популярні рослини. У них великі, повністю махрові квіти.
Квіти лютиков можуть бути будь-якою забарвлення – золотистою, рожевої, помаранчевої, жовтої, червоної та білої.

Використання
Якщо для лютиков підібрати відповідне місце, то вони безперервно цвітуть протягом усього сезону. На клумбах і рабатках жовтці висаджують, як правило, в групах. Завдяки цьому жовтці радують око яскравими соковитими фарбами. Для квіткових горщиків використовують низькорослі сорти лютиков. Високорослі сорти не такі привабливі в горщиках, так як мають потребу в опорі, що в більшості випадків псує вигляд. Лютики часто використовують для букетів.
В кінці літа кореневі шишки лютиков викопують, так як вони не можуть зимувати в землі. Навесні кореневі шишки знову садять в грунт.

Партнери
Лютики використовують для бордюрів. Дуже ефектно виглядають бордюри з різнокольорових лютиков. У продажу є різнокольорові суміші лютиков. Вони коштують менше, ніж лютики одного кольору. Садівники, які не люблять дуже строкаті клумби, повинні ретельно підбирати партнерів. Ідеальний варіант – підібрати партнерів за кольором. З строкатими жовтцями поєднуються тільки білі квіти.

Купівля
Купуйте кореневі шишки в лютому. Вибирайте великі, на яких є не менше 4 «кігтиків». Не купуйте м'які кореневі шишки, тому що велика ймовірність того, що вони згниють. Не беріть шишки з пошкодженими «кігтиками».

Вибір місця
• Сонце. Лютики добре ростуть на сонячному, добре захищеному від вітру місці.
• Родюча, добре дренированная грунт. Лютики воліють гумусірованние грунт. На бідної живильними речовинами і сухому грунті рослини погано цвітуть.

Посадка і догляд
Вам знадобиться: кореневі шишки або бульби лютиков, компост, рідкий або полужіткій гній.
1. Підготуйте ділянку для посадки лютиков ще восени. Добре перекопайте землю. Внесіть в грунт компост або гній.
2. Ранньою весною в землю вносять кісткову муку Приблизно на 2:00 замочіть кореневі шишки лютиков в холодній воді.
3. Посадіть кореневі шишки на глибину 3-5 см. Їх садять «дзьобиком» вниз. Рослини садять на відстані 20-25 см.
4. Під час росту рослини регулярно (кожні два тижні) підгодовують. Лютики добре ростуть на родючому грунті.
5. Поливайте рослини, починаючи з того часу, як з'явилися паростки. Після появи бутонів збільшують час між поливами.
У регіонах з холодною зимою лютики висаджують будинку на підвіконні. Коли припиняться заморозки, розсаду пересаджують у відкритий грунт.
Після відмирання листя кореневі шишки лютиков викопують і протягом зими зберігають у сухому торфі в теплому приміщенні.

Календар садівника
Рання весна. Посадка. Кореневі шишки висаджують навесні. Перед посадкою кореневі шишки замочують у холодній воді. Після посадки рясно поливають.
Весна і літо. Догляд. Поливайте рослини протягом усього періоду цвітіння. Кожні 2 тижні підгодовуйте комплексним добривом. Після того, як відцвітуть квіти, дочекайтеся відмирання листя.
Рання осінь. Підготовка до зими. В кінці літа, після відмирання листя, кореневі шишки викопують із землі.

Швидка допомога
Лютик страждає від гнилі кореневих шишок. Причина розвитку гнилі – частий полив після посадки. Щоб уникнути хвороби, один раз рясно полийте рослина, в наступний раз поливайте, коли з'являться перші паростки.

За матеріалами журналу «Сад моєї мрії» № 2 від 12 січня 2007р.

Проект зимового саду: обираємо тип і рослини

2012-01-11 11:44:36

Кожен, хто вирішив створити власний проект зимового саду , повинен розуміти, що для початку треба вибрати його тип і рослини, які можна розмістити на площі, яку Ви під нього плануєте відвести. Стиль цього живого чуда, яке буде радувати Вашу душу довгими зимовими вечорами. Палітра оздоблення цього типу споруд широка від пустельного дикого пляжу в далекій країні до розкішних тропіків. Вибір рослин великий від великих деревовидних форм до відносно невеликих і компактних рослин. Отже, почнемо нашу подорож у світ рукотворних лісів і загадкових живих ландшафтів.

 

Тропічна нега.

Мешканці холодних країв просто голову втрачають від туманних тропіків. Ви зможете сидіти в зручному кріслі і мріяти про подорож на таємничий південь. Це найкращі ліки від зимової нудьги і холоднечі.

«Джентельменский набір» простий: папороті, ліани, фікуси і красуні-пальми. Зверніть увагу на перших красунь зі світу южанок-ліан: філодендрони, монстери і Сингоніуми. Зовсім чарівні антуріуми, а млосності прекрасних дочок півдня вторять спекотні бромелии і орхідеї. Тілансіі і фаленопсіси зроблять яскравий макіяж рослинному співтовариству. Розкоші додадуть квітучі Гузмания, ехмеі, колоновидні фрезії. Додайте казкову птицю, яку легко побачити в квітці стрілець. Додайте зручну плетену меблі з бамбука і м'які подушки для сидіння і, вуаля, готовий казковий сад прекрасної Шахерезади.

Обитель тиші для роздумів.

Мир пустелі ідеальний для тих, кому хочеться побути на самоті і відлучитися від суєти і гуркоту мегаполісу. Його можна створити, посадивши певні види рослин: кактуси і товстянки, агави і сансівьери, молочаї і еоніум, алое і літопси, еуфорбіі, стапелі, седуми і багато інших. Не бійтеся того, що отримаєте сумовитий пейзаж з неживого піску. Це зовсім не так. Ви отримаєте багаторівневе царство рослин цій далекій землі, доповнений терасами, пагорбами, ровами і пагорбами кам'янистого типу. Для посадок треба придбати: колючі опунції, бочковідной ферокактус, клейстокактуси, які утворюють царський верхній ярус. Нижче посадите ребуція, ехінопсісов, маміллярій, астрофітум, і пародії. Кам'яний уступ або стелю в якості акценту прикрасьте такими жителями пустелі, як: красивоцветущие епіфіллюми, ліановідние ріпсаліси, епіфітні дізокактуси.

Країна скель.

Країна скель дуже нагадує пустелю. Тут панують необроблений натуральний камінь і чистий пісок. Все царство рослин має ділитися на три приблизно однакові частини: вертикальну, жителів розколин і підстави каменів. Вам потрібно придбати: сукуленти і епіфіти, Товстянка, кактуси, агави, алое.

Нарцис

2008-04-29 15:32:05

Нарцис (NARSISSUS L.)   – Одне з найцінніших весняних декоративних рослин.   Це багаторічна цибулинна рослина з сімейства амарилісових (AMARYLLIDACEAE Jaume).

Існують тисячі сортів цього справді універсального рослини, яка відмінно виглядає в будь-якому куточку саду. Нарцис може бути використаний дуже широко – для посадка в квітниках, групами на газонах, для зрізання, вигонки, вирощування в якості горщечкової культури в зимовий час. Це багаторічна цибулинна рослина, яка вегетирует, цвіте, плодоносить навесні і на початку літа. На відміну від тюльпана цибулина нарциса багаторічна, тому будова її і розвиток складніше, ніж у тюльпана. У цибулині постійно відбувається накопичення луски, відмирання старих і утворення нових. Це визначається характером розвитку нирок відновлення, які щорічно закладаються на верхній частині донця цибулини і викликають зсув луски до периферії. Запасають луски (9-17 штук) у нарциса можуть жити до 4 років, і протягом цього часу розмір цибулини збільшується. Потім зовнішні луски поступово відмирають, перетворюючись на захисні оболонки.  

Вегетативне розмноження культури здійснюється дітками, що утворюються в пазухах цибулинних луски. Вони по мірі відмирання луски звільняються і стають самостійними рослинами. Дітки відокремлюються від материнської цибулини (в залежності від умов через 2-4 роки) тільки після відмирання луски, у пазухах яких вони знаходилися. Повне формування бруньки відновлення у нарциса – від моменту закладки до цвітіння – проходить за 24-25 місяців. Як і у більшості багаторічників, умови вирощування нарциса зумовлюють не лише цвітіння, а й вихід садивного матеріалу – його кількість і якість. Молода цибулина, отримана з дітки, тільки до 3-го року досягне найвищого коефіцієнта розмноження. Тому нарциси при вирощуванні не рекомендується викопувати раніше ніж через 3 роки після посадки. Квітконіс у нарцисів не має листя, тому на відміну від тюльпанів зрізка квітів не впливає па якість і кількість цибулин. Коріння досягають довжини 30 см. Вони щорічно відмирають. Тривалість їхнього життя – 10-11 місяців. Самий інтенсивний ріст коренів відзначений восени, частково вони ростуть навесні і дуже незначно взимку.  

Нарцис віддає перевагу добре освітлені, захищені від сильних вітрів ділянки. Його можна культивувати на будь-якому грунті – від піщаної до глинистої – за умови, що вона добре дренувати, так як застій води призводить до вимокання цибулин. На важких глинистих грунтах для покращення їх механічного складу додають пісок 20-30 кг / кв. м або торф 10-15 кг / кв. м. Нарциси можна вирощувати і на торф'яної грунті. Слід пам'ятати лише, що оптимальний показник кислотності грунту для нарциса 6,5-7,0, при рН нижче 6,0 необхідно вапнування. При підготовці грунту під нарциси перший перекопування на глибину 30-35 см роблять в червні. Одночасно вносять органічні добрива (перегною 15-20 кг / кв. М). Свіжий гній можна вносити не пізніше ніж за рік до посадки з розрахунку 15 кг / кв. м. За 15-20 днів до посадки грунт знову перекопують і вносять суперфосфат і калійну сіль (50 і 30 г / кв. м).

  Кращий час посадки – з середини серпня, але не пізніше вересня. Голландці рекомендують садити цибулини відразу ж за викопкой, після відділення дітки. Вони вважають, що рання посадка нарцисів охороняє цибулини від всихання під час зберігання і дає можливість добре вкоренитися і розвинути потужну кореневу систему до морозів. Такі рослини прекрасно цвітуть навесні. Цибулини саджають на відстані 15-20 см один від одного на глибину 12-15 см. Нарциси в нашій зоні рекомендується вкривати від морозу. Мульчування торфом та іншим матеріалом (листя, солома) шаром 6-8 см проводиться при підмерзання грунту. Навесні мульчу можна частково зняти, відкинувши в міжряддя.

  Догляд полягає в систематичному розпушуванні грунту (так як нарциси вимогливі до її повітропроникності). Поливають у міру необхідності і на всю глибину залягання коренів (30 см). Є дані, що видалення бур'янів в період зростання нарцисів і особливо в кінці вегетації дуже знижує продуктивність, так як прискорює всихання рослин. Перші 3 підживлення (в період масових сходів, бутонізації та масового цвітіння) можна зробити однаковими. Зазвичай вносять нітрофоску: перший раз 100 г / л на 1 кв. м, у наступні – по 60-70 г / л на 1 кв. м. Четверту підгодівлю проводять після цвітіння. При цьому вносять фосфорні (2 частини) і калійні (1 частина) добрива, всього 50-60 г / кв. м. Норми приведені приблизні, тому що оптимальні дози добрив можна встановити тільки на підставі результатів агрохімічного аналізу. Всі підгодівлі даються з поливом і наступним мульчуванням сухою землею або торфом.

  Приступають до викопування цибулин, коли починають жовтіти листя, не чекаючи їх повного занепаду. Запізнюватися з викопкой можна. При пізньої збиранні деякі групи нарцисів утворюють нові корені, які легко пошкоджуються при викопуванні і посадці, а цибулини внаслідок цього погано вкорінюються.  

Сяючі камені як оригінальний і ефектний елемент ландшафтного дизайну

2012-01-11 11:52:19

За своєю формою світяться камені чимось схожі на звичайну гальку. Розміри таких каменів не перевищують 3 сантиметрів, а вага не перевищує 3 грамів, також можна знайти світяться камені, що володіють великим розміром, що доходить до 27 сантиметрів, і вагою до 800 грамів. Як правило, що світяться камені невеликих розмірів використовуються для виготовлення елементів декору, зокрема, плиток, які виробляються із застосуванням спеціальних пластикових форм. У виготовленні декоративної плитки, яка володіє такою властивістю, як світіння, застосовується також кам'яна крихта . Камені кріпляться до сітки за допомогою клею, внаслідок чого створюється полотно для декорування і оформлення стін приміщення – такий спосіб є найбільш популярним. Після цього сітка вдавлюється в поверхню стіни, на яку попередньо була нанесена штукатурка, або кріпиться до стіни за допомогою рідких цвяхів. Утворені в процесі порожні ділянки заповнюються спеціальної затіркою, призначеної для використання в роботах з укладання кахлю.

Поверхня світяться каменів, частіше за все, є матовою. Серед особливо поширених відтінків і колірних гам світіння можна відзначити білий колір, червоний, синій, зелений і жовтий. У виготовленні світних каменів використовуються сучасні та високотехнологічні матеріали – полімери, завдяки чому камені мають високу стійкість навіть до екстремально низьким або високих температур. Камені такого типу легко піддаються звичайній мийці з використанням побутових хімічних складів. Поверхня каменів стійка до впливу побутової хімії, і її застосування не відбивається ні на естетичних, ні на функціональних властивостях цього матеріалу. Крім того, особливо слід відзначити стійкість світяться каменів до деформацій і механічних впливів. Такі камені мають порожнисту структуру, а товщина їх стінок не перевищує п'яти міліметрів.

Джерелом світла в таких каменях є спеціальний світлодіодний модуль, ресурс роботи якого може доходити до 80 000 годин. При використанні світяться камені не нагріваються і здатні зберігати таку температуру, яка максимально адекватна температурі повітря приміщення, в якому вони розташовані. У процесі розробки технології світяться каменів, цей елемент декору проектувався як герметична конструкція, і саме тому замінити використаний світлодіодний модуль можна. Проте герметичність сприяє стійкості каменів до різних навантажень.

Сяючі камені є досить незвичайним, стильним і ефектним елементом ландшафтного дизайну, їх також часто використовують в якості матеріалу для укладання доріжок і під'їздів . Камені встановлюються в структуру асфальтованої або мощеної поверхні. Також світяться камені часто застосовують для декору і підсвічування басейнів. Як правило, для того, щоб каміння закріпилися в грунті більш міцно, їх вдавлюють в землю, що підвищує їх стійкість навіть до самих сильних поривів вітру.

Часто світяться камені декоруються шляхом нанесення аерографії на їх поверхню. Камені прикрашаються різними візерунками, орнаментами, а також зображеннями. Це дозволяє використовувати їх в оформленні абсолютно різних за своїм стилем і призначенням майданчиків.

Прикраса ділянки рабатки

2008-10-13 13:14:42

Рабатка – прямокутний квітник у вигляді вузької (ширина до 2-3 метрів) смуги уздовж забору, огорожі або доріжки з одним або декількома видами рослин.

Рабатки бувають односторонні або двосторонні, симетричні чи асиметричні. Односторонні рабатки розташовують по краях доріжок, біля стін будівель. Двосторонніми, поділяють широкі алеї, проїзди. Симетрія рабаток визначається загальним архітектурним задумом і малюнком рослинного візерунка. Вибране місце готують так само, як для клумби: грунт ретельно перекопують, розпушують і вирівнюють.

Малюнок рослинного узору зазвичай вибирається простою. Це можуть бути дві смуги, найпростіші геометричні фігури, зигзаги. При великої протяжності рабатку «розривають» невеликими квадратними або круглими клумбами, щоб оживити композицію. Той же ефект вийде, якщо висаджувати великі рослини поодиноко або групами в певному порядку. В оформленні рабаток застосовуються, як правило, низькі однорічні рослини – але підійдуть і багаторічники, що відрізняються тривалим цвітінням і нескладні у догляді. Цікаві рабатки з весеннецветущіх мелколуковічнимі, до яких згодом підсаджують однорічні рослини. Колористичну гаму підбирають контрастну (білий з червоним, синій з жовтим, фіолетовий з помаранчевим) або одноколірну.

По ширині рабатки зазвичай бувають всього 50 см. Але іноді власники ділянок роблять рабатки шириною і до 3 метрів. Однак це буває рідко. Якщо маленькі рабатки припускають приблизно три ряди рослин, то рабатки шириною 3 метри вимагають посадки більше 5 рядів багаторічників і 8 рядів однорічників.

Що стосується, довгі, то вона залежить від ваших потреб і місця розташування рабаток. В цілому довжина рабаток, може бути будь-хто.

При створенні рабаток необхідно керуватися деякими правилами. Інакше навіть найкрасивіші рослини будуть виглядати в рабатки в невигідному кольорі.

Важливо правильно розташувати рослини в рабатках, враховуючи їх висоту і відстань між ними. На 1 кв. м повинно припадати по 4 високорослих рослини, 5 середньовисокі рослин і 9 низькорослих рослин. При посадці треба стежити, щоб між верхівками рослин не було просвіту і порожніх місць.

Якщо ви формуєте рабатку у формі зигзага, то логічно, що в деяких місцях вона може перериватися. Дані точки, де рабатка розривається, ви можете заповнити клумбами різних форм, одиночними посадками крупномірних рослин: троянд, жоржин, функии та ін Ландшафтні дизайнери радять переривати рабатку кожні 5 -15 метрів. Це залежить від загальної довжини рабатки.

Важливо правильно скласти квіткову композицію рабатки. Для цього найкраще запросити ландшафтного дизайнера. Він підкаже, які квіти, і інші рослини ідеально будуть поєднуватися з дизайном інтер'єру всього саду і зроблять рабатку справжньою окрасою вашої земельної ділянки.

Басейни із пластику – надійно і недорого

2012-01-11 12:19:40

В даний час басейни з такого матеріалу, як поліпропілен, виготовляються з знебарвленого пластика, який можна забарвити практично в будь-який колір, причому, з плином часу він буде залишатися яскравим і насиченим. Басейни, стінки яких виготовляються з поліпропілену, стануть ідеальним доповненням практично до будь-якого інтер'єру – це стає можливим завдяки широкій різноманітності колірних гамм і відтінків. Так, поліпропіленові басейни відмінно впишуться як в будь-ландшафтний дизайн, так і в будь-який інший, незалежно від типу ділянки – парк, дитячий майданчик чи дачну ділянку.

Слід зазначити, що в сфері виготовлення басейнів поліпропілен придбав таку популярність не випадково. Його повсюдне використання обумовлене, перш за все, його невисокою вартістю: у порівнянні з іншими використовуваними для виготовлення басейнів матеріалами, наприклад, з залізобетоном, поліпропілен за своєю вартістю в кілька разів нижче. Крім того, за такими показниками, як рівень міцності, а також надійності і стійкості до різних впливів, поліпропілен навіть перевершує альтернативні матеріали для виготовлення басейнів. Басейни, стінки яких виготовляються з поліпропілену, відрізняються також високим рівнем герметичності. В процесі їх виготовлення не потрібне застосування будь-яких додаткових гідроізоляційних матеріалів , в той час, як у випадку виготовлення стін басейну із залізобетону, без додаткових облицювальних робіт просто не обійтися.

Говорячи про основні переваги поліпропілену як матеріалу для басейнів, не можна не відзначити такі його якості, як міцність, низькі показники провідності тепла, а також високий ступінь стійкості до впливу ультрафіолету. Відомим фактом є те, що пластик відрізняється відмінною стійкістю до перепадів температур. Він не схильний до деформації в процесі впливів механічного або хімічного характеру. Термін експлуатації виробів з поліпропілену може перевищувати кілька десятиліть. Що стосується стійкості до ультрафіолету, то у випадку, якщо мова йде про басейни, це властивість набуває особливої ​​значимості, особливо в тому випадку, якщо басейн встановлюється на відкритому для сонця ділянці. Поліпропілен також відрізняється універсальністю – басейни, виготовлені з цього матеріалу, можна встановити і на відкритому повітрі, і в закритому приміщенні. Басейни, стінки яких виготовлені з цього матеріалу, також відрізняються гігієнічністю – їх легко чистити, і, що особливо важливо, на поверхні поліпропілену ніколи не утворюється грибок або цвіль. Це істотно знижує витрати на антисептичну обробку і санацію басейнів.

Виготовлення басейну з поліпропілену може по своїй підсумковій вартості обійтися в кілька разів нижче, ніж проектування, монтаж, герметична обробка та багато інших робіт, які маються на увазі в рамках установки звичайного басейну з бетону . І, в ряді випадків, саме ця властивість стає вирішальним на користь вибору поліпропіленового басейну.

Ландшафтний дизайн – це просто

2008-10-13 14:21:38

В останнє десятиліття в нашій країні виникло безліч фірм, що займаються благоустроєм ділянок або, як зараз прийнято говорити, ландшафтним дизайном. Які ж конкретно послуги вони надають своїм клієнтам, яких, до речі, з кожним роком стає все більше і більше? Коротко можна сказати, що солідні фірми готові взяти на себе буквально всі роботи по перетворенню порослих бур'яном пустирів в комфортабельні заміські маєтки, що потопають у зелені. Сюди може входити як зведення будинків і господарських будівель, так і інженерне облаштування ділянки, її озеленення, а також підтримка саду в зразковому порядку. У цій статті ми розповімо про те, як же відбувається робота над благоустроєм ділянки.

Сім разів відміряй Все починається з передпроектної підготовки. Фахівці ретельно обмірюють ділянку, вивчають прилеглі території, щоб на основі отриманих даних скласти топографічний план ділянки. Він необхідний в першу чергу для проектування двох найважливіших систем – дренажної і зрошувальної, а також для виконання в певних ситуаціях вертикального планування, тобто створення штучного рельєфу . Якщо на ділянці вже є природна рослинність, то приймається рішення про те, чи залишати її. Якщо так, то проводиться обстеження її біологічного стану. Серйозні фірми обов'язково проведуть і фізико-хімічний аналіз грунту, що дозволить точно встановити, які добрива і в якій кількості слід в неї вносити. Поки "в олівці" Наступний етап – підготовка проектних ескізів. Перш ніж її розпочати, ландшафтний архітектор разом з замовником складають комплексне завдання на проектування, де фіксуються основні переваги замовника за матеріалами і колірній гамі, особливості способу життя його сім'ї, індивідуальні пристрасті, побажання і багато, багато іншого. На основі складеного завдання фірма робить кілька ескізів. Маючи в руках ці ескізи, замовник вибирає тип саду, наприклад ландшафтний, регулярний, в стилі кантрі і т.д., отримує уявлення про технологічну складності, тривалості і, відповідно, вартості робіт, а також про те, якого догляду потребує сад в подальшому . З урахуванням всіх зауважень і побажань замовника робиться остаточний ескіз, на основі якого і розробляється проект. Проект включає в себе наступні документи: – Генеральний план з докладною пояснювальною запискою – План посадок з таблицями і поясненнями – Комплект розбивочних і посадочних креслень – Схеми квітників – Еколого-агрохімічна оцінка території – Проект системи автоматичного поливу – Проект системи дренажу – Електротехнічна схема, в тому числі схема розстановки світильників – Поетапний план проведення робіт – Кошторис. Ну, почалося! Після того як проект готовий, приступають власне до благоустрою ділянки. Весь цикл робіт на ділянці в 10-15 соток триває, як правило, близько одного місяця. Перший етап – це підготовка території. Якщо на ділянці до цього велося будівництво будинку і інших споруд, то забирається все будівельне сміття. Часто потрібно перекопка і просіювання землі. Якщо проект передбачає зміну рельєфу ділянки, то здійснюється його планування, що буває пов'язане з переміщенням великих мас землі. При наявності на ділянці природної рослинності роботи проводяться і з нею: віддаляється сухостій та хворі рослини, здорові дерева при необхідності піддаються обрізки, або, як кажуть професіонали, кронування. Потім відповідно до проекту відбувається розмітка території на функціональні зони, намічаються доріжки і майданчики, визначаються місця розведення основних комунікацій. Після цього на ділянці прокладаються системи комунікацій. Починають завжди з дренажу, потім прокладають труби водопроводу, каналізації та електрокабелі. Після того як всі системи змонтовані, ліхтарі горять, приступають до наступного етапу – прокладають доріжки, влаштовують декоративні водойми, зводять альтанки, влаштовують дитячі майданчики. Закінчується цей етап внесенням добрив у грунт і підготовкою посадкових ям. Тепер фахівці-озеленювачі приступають до завершального і самому приємному етапу в благоустрої ділянки – посадковим робіт. У першу чергу розбиваються квітники і влаштовуються декоративні бордюри, які відокремлять квітники від майбутнього газону. Потім висаджуються дерева і чагарники. І в саму останню чергу виконуються роботи з влаштування газону. Все готово, але почекати доведеться! Отже, сад закладений! Тепер настає пора його становлення. Всім рослинам необхідний час для адаптації та відновлення сил. А у всій своїй красі сад постане лише через два-три роки після закладки, причому весь цей час за ним потрібно ретельно і грамотно доглядати. Ви, звичайно, можете робити це самі, але якщо не дозволяють обставини, то ландшафтна фірма візьме турботи про нього на себе. Турбот ж цих буде чимало. Це полив і обприскування рослин, внесення добрив, боротьба з шкідниками і хворобами, прополка, догляд за надземною частиною рослин (обрізка, підв'язка, установка опор і т.д.) і за їх кореневою системою (розпушування, полив), стрижка і аерація газону , укриття рослин на зиму і ще багато, багато іншого. Ось так коротко виглядає в ідеалі весь комплекс заходів з перетворення пустиря в квітучий рай. Звичайно, проведення всіх описаних вище робіт – справа недешева, та все ж якщо ви хочете отримувати від саду максимальну кількість позитивних емоцій і мінімальне негативних, слід серйозно подумати про візит в ландшафтне бюро, де фахівці різних профілів знайдуть правильні рішення проблем саме вашої ділянки. Проте в ландшафтну фірму можна звернутися, навіть якщо у вас немає глобальних планів перебудови вашого саду, а просто хочеться зробити в ньому щось новеньке, наприклад обнести його живоплотом або влаштувати в ньому японський куточок, декоративна водойма або струмок. Фахівці посадять дерева і чагарники, які, до речі, і купити можна в тій же фірмі, прокладуть по саду доріжки з самих різних матеріалів, побудують альтанки, влаштують майданчик для барбекю – всього і не перерахуєш! Так що якщо тепер, йдучи по вулиці, ви побачите вивіску ландшафтної фірми, загляньте туди – дізнаєтеся багато цікавого!

Газон в мавританському стилі

2012-01-11 12:48:59

Роботи в ландшафтному дизайні навряд чи можуть обійтися без газонів і газончик, виконаних в різних стилях. Їх можна назвати сполучною тканиною, без якої неможливо зв'язати всі елементи воєдино. Саме вони забезпечують природність всьому отриманому ландшафтним дизайнером підсумкового результату. Зелений колір, як було помічено, благотворно впливає на нервову систему, що дуже важливо особливо для жителів мегаполісу.

Особливо гарні газони так званого декоративного типу. До їх числа відносяться:

• багаторічні;
• партерні;
• садово-паркові;
• лугові;
• мавританські.

Маврітанкскіе газони користуються особливою популярністю ще з середніх віків. Були в його історії і періоди повного забуття, але в наш час він знову як то кажуть «на гребені хвилі». Сучасні Ландшафтний дизайн роботи рідко обходяться без розкоші мавританських газонів. Вони є ознакою гарного смаку у господарів.

Що ж, власне, являє собою класичний мавританський газон? Якщо ви бачили у заміського або багатоповерхового будинку в місті дуже мальовничу і яскраву галявину, яка рясніє соковитими травами і прекрасними квітами, то, швидше за все, це мавританський газон. Він найкраще виглядає на тлі строгого англійського газону у вигляді окремих яскравих острівців рослинного буйства.

Хороший цей тип газону тим, що його можна виростити на не родючому грунті навіть в затінених ділянках саду. Ці газони чудово себе почувають вздовж живоплоту, біжать по берегу ставочків і розцвічують землю під кронами плодових дерев.

Єдине правило хорошого смаку: ніколи не перетворюйте все навколо в суцільний газон цього типу. Змішані квіткові галявини велику частину періоду цвітіння виглядає не дуже акуратно, що може сильно зіпсувати зовнішній вигляд будинку та прилеглих територій. Пов'язано це з особливістю догляду за цим видом рослинного співтовариства: стрижка проводиться тільки навесні і восени в перерві між цвітінням.

Марвітанскій газон апріорі повинен цвісти з ранньої весни до пізньої осені. Фахівці рекомендують такі рослини: незабудка лісова, червона конюшина, волошки, однорічні рослини з невеликими квітками, запашний колосок, дикий, багаторічні низькорослі квітучі рослини, дзвоник карпатський, алиссум, китайська гвоздика, мак, календула, наперстянка, ромашка, лаватера та інші рослинні форми з відповідною палітрою термінів цвітіння. Базу все ж повинні складати від 10 до 15 видів однорічних квітів. Ідеальний мавританський газон – це класичний шматочок дикої буйної природи. Саме він додає природності сучасному ландшафтному дизайну і додає в нього яскравих фарб природи.

Створення живоплоту

2008-10-13 12:47:22

Відмінною заміною різним видам огороджень служать, так звані, живоплоти. Крім ролі забору або стіни, жива огорожа служить непоганим фоном для Ваших садових рослин. Найчастіше живопліт являє собою не що інше як чітко сплановану (я б сказав строго геометрично окреслену), постійно рівняється з допомогою садового інвентаря, густу смугу висаджених рослин.

Однак також існують види чагарників, які при правильній посадці утворюють чудові, впадають в очі зелені огорожі.

Але при безперечних перевагах зелених огорож вони мають два значний недоліку. По-перше, будь-яка жива огорожа вимагає щорічної, а іноді і щоквартальної стрижки. По-друге, як і всяка жива рослина вона споживає з грунту поживні речовини на шкоду іншим рослинам Вашого саду.

Які ж способи вирішення даних проблем? Почнемо з найпростішої – стрижка. Все геніальне просто – йдемо в магазин садових товарів і просто купуємо машинку для стрижки чагарників.

Продавець-консультант чітко і грамотно опише Вам її переваги і недоліки і запропонує найоптимальніший для Вас варіант. Проблема номер два – недолік живильних речовин в грунті. Тут питання серйозніше, але не бачу ніяких перешкод для його вирішення.

Починаємо зміцнювати наші кущики, а заодно і прилеглі до них рослини, у весняний період рідкої підгодівлею або добривами. Величезну користь приносить старий дідівський спосіб – мульчування перепрів гноєм. Дана процедура призупиняє розвиток коренів нашої живої огорожі в пошуках необхідних для її розвитку мінералів і солей.

Що стосується постійного зростання живоплоту, то на допомогу до нас приходить наука – відразу після весняної обрізки огорожа обробляється хімічними препаратами, що дає можливість зберегти її форму до наступної весни, призупинивши зростання Вашого зеленого улюбленця.

Бур'яни – проблема будь-якого садівника. Вони не обійшли увагою і живі декоративні огорожі. Зазвичай вони з'являються абсолютно непомітно, користуючись тим, що під чагарником збираються опале квітки і листя. Тому восени, коли все прекрасно видно все сміття з-під кущів прибирається і грунт обробляється гербіцидом, що перешкоджає появі бур'янів.

У районах, де однією з проблем є постійно дме сильний вітер, одним з виходів для вирішення проблеми є використання рядів висаджених дерев в якості вітрозахисних смуг. Послаблюючи натиск вітру, такі вітрозахисні смуги стають надійним захисником Вашого саду від поривів сильного і холодного вітру.

Незаперечною перевагою зелених захисників є те, що вони не утворюють турбулентних потоків повітряних мас, які несуть в собі не меншу небезпеку, ніж пориви сильного вітру.

Оптимальне розташування захисних смуг – перпендикулярно напрямку вітру. Що стосується довжини захищається території, то вона визначається виходячи з висоти вітрозахисною смуги дерев, як правило співвідношення довжини захищається смуги сади до висоти живоплоту – 20:1.

Як правило для створення вітрозахисною смуги використовують кіпарісовкі Лоусона і Лейленд, білий і чорний тополя, складчасту тую та ін

Що стосується посадки, то відразу слід зазначити, що від підбору рослин залежать і терміни посадки. Чагарники листопадні з оголеною кореневою системою необхідно висаджувати в осінній або ранньовесняний період року. Той посадковий матеріал, який надійшов в не дуже вдалий час або коли грунт ще не підготовлений для посадки, необхідно зберігати в прикопані стані. Чагарники, які були вирощені в домашніх горщиках, можна висаджувати в будь теплий період, але треба пам'ятати, що вони вимагають обов'язкової поливання в періоди короткочасної посухи.

Тепер готуємо грунт. З урахуванням того, що живоплоти висаджуються на досить тривалий термін, можна сказати на постійне місце посадки, то до підготовка грунту необхідно поставитися з належною увагою і серйозністю. Для початку розмічаємо ділянку землі, визначений під живу посадку використовуючи для цього короткі кілочки і міцну мотузку. Визначивши лінію уздовж якої будуть висаджені чагарники, озброюємося ентузіазмом і лопатою і копаємо траншею шириною 60-90 сантиметрів, глибиною – на штик лопати. Потім дно траншеї розпушують і на нього укладається так звана «подушка» з добрив, до складу якої входить: добре прогнилий компост, гній і торф. При засипанні саджанців грунт бажано змішувати з заздалегідь підготовленим органічною речовиною (листовий перегній або торф). Також необхідно зазначити, що для кращого росту зелених насаджень на кожен погонний метр траншеї засипається приблизно дві-три жмені комплексного мінерального добрива.

Тепер визначаємося з рослинами які будуть утворювати живопліт. Стара народна мудрість говорить – більше не означає краще. Необхідно повністю з нею погодитися, оскільки як це не здається розумним купити відразу великі рослини для якнайшвидшого досягнення необхідного результату, від цього кроку доведеться відмовитися. Справа в тому, досить великі, тобто вже сформувалися рослини дуже погано приживаються в нових умовах, тому оптимальним варіантом буде закупити молоді рослини, спорудивши біля них після посадки тимчасове загородження з дроту і невисоких стовпчиків.

Посадка чагарників здійснюється у вологий, легко піддається обробці грунт. Обов'язковим атрибутом посадки є зрізання гострим секатором пошкоджених коренів рослини. Чагарники висаджуються в траншею на строго певній відстані один від одного, зі збереженням так званого кореневого кома (це той шматочок грунту, який живив рослину під час його життя в садовому горщику).

При посадці оголені корені рослин розправляються і засипаються грунтом з подальшим утоптуванням. Після засипання і ущільнення рівень грунту повинен бути таким же як і на попередньому місці посадки. Якщо рослина було вирощено в горщику, то кореневий кому у відкритому грунті повинен бути розташований так, щоб стара відмітка знаходження грунту перебувала в землі на 2.5-3 сантиметра в глибину.

Відразу ж після посадки необхідно озброїтися секатором і видалити всі зламані і непривабливі гілки, сформувавши форму живоплоту. Якщо огорожа складається з листопадних чагарників, то її необхідно підрізати приблизно на третину висоти. Глід або бирючина вимагають підрізування на висоту не більше 15 сантиметрів від рівня землі. Хвойні та вічнозелені посадки обприскуються препаратом, який допомагає молодим рослини прижитися і зміцніти, а також зменшує випаровування.

На перших порах про молоді рослини вимагають до себе підвищеної уваги і майже батьківської турботи. Тому в першу ж весну після посадки, в основі живоплоту, на грунт розсипають шар мульчі з меленої деревної кори або вологого торфу в 4-8 сантиметрів. В процесі весняної посадки дану процедуру виконують відразу ж. Мульчування піддається тільки зволожений грунт.

Як писав великий класик – «… ми у відповіді за тих кого приручили …», тому для постійного росту і гарною приживлюваності необхідний постійний догляд за висадженим зеленим огорожею. Основні правила: перше – обов'язкові часті поливи в посушливі періоди, друге – втоптування грунту навколо коренів рослин взимку, для виключення випадків вимерзання.