Альтанки для дачі та відпочинку

2010-10-12 10:33:54

Альтанка – легка стаціонарна споруда, яка захищає мешканців садового ділянки від дощу, вітру і яскравого сонця. Найчастіше її ставлять на відкритому місці, зазвичай на галявині поряд з будинком. В даний час існує великий вибір вже готових альтанок різних форм і розмірів. В основному це дерев'яні конструкції. Але при бажанні можна зробити дерев'яну альтанку своїми руками .

Альтанки бувають різних форм – круглими, квадратними, багатокутними. Оптимальна висота альтанки – 2-2,5 м. Її можна зробити з вікнами і дверима або закрити стінки щитами заввишки 110-120 см, а між ними і стелею закріпити прути, які будуть служити опорою для в'юнких рослин. Нерідко стіни альтанки роблять з дерев'яних грат, зібраної з планок шириною 10 мм.

Полом для альтанок найчастіше служить дерев'яний настил, який кладуть на бетонну основу. У той же час підлогою можуть бути добре утрамбована земля, газон, гравійно-піщана суміш, мостові плитки.

Дах альтанки можна покрити бляхою, листовим металом, шифером чи настелити покрівельними мате-
ріалами. Для полегшеної даху підійде щільна тканина, натягнута на каркас і закріплена на ньому за допомогою зав'язок або затискачів, розташованих через каждие30-40 см. Таку дах роблять під нахилом, щоб після дощу на ній не накопичувалася вода. Покрівлю також роблять з витких рослин, пущених по дерев'яному каркасу.

При будівництві альтанки спочатку вирівнюють майданчик і розмічають на землі контури. Виривають чотири ями глибиною 50 см і в них ставлять опорні стовпи. До того як залити в ями бетон, стовпи треба зафіксувати між собою поперечними планками на висоті 1,3-1,5 м. Після цього стовпи заливаються бетонною сумішшю.

Перш ніж приступити до влаштування підлоги , необхідно місце під нього покрити шаром піску і шаром щебеню. Далі з брусів перетином 40×40 мм виготовляється опорна рама. Перед тим як укласти раму на бетонні стовпи фундаменту, на її зовнішніх кутах робляться виїмки, які, упираючись в опорні стовпи, надійно фіксуються в потрібному положенні. Зазори, що залишилися між виїмками і стовпами, заповнюють цементним розчином. На раму через кожні 35-40 см укладаються лаги. На них кладеться гідроізоляція у вигляді листів руберойду та поліетиленової плівки. Руберойд так само, як і плівку, необхідно укладати з нахлестом в 5-7 см. Після підготовки гідроізоляції на лаги прибивають шпунтовані дошки – підлога альтанки готовий.

Дах для альтанок роблять як двосхилий, так і в чотири трикутних ската. Зупинимося на описі споруди чотирьохскатним шатрового даху.

Спочатку збирається кроквяна конструкція . Сколочується хрестовина і в її центр ставиться підпірний стовпчик. По периметру хрестовини кріпляться чотири карнизні дошки, на кожен скат даху прибиваються по п'ять крокв. Кроквяна конструкція в напрямку знизу вверх покривається внахлест обшивальної дошкою перетином 70×10 мм. На кожне ребро даху прибиваються накладки. На вінець даху кріпиться квадратна дошка-плашка розміром 20×20 см і товщиною 3 см. Хрестовина з'єднується з опорними стовпами альтанки.

Усередині альтанки можна поставити лавки і столик. Нерідко лави розташовують по периметру приміщення, а столик ставлять посередині.

Літні павільйони

Літні павільйони виконують ті ж функції, що й альтанки – захищають від дощу, вітру і палючого сонця. Правда, за площею вони значно більше і нерідко служать ще місцем для зберігання садового інвентаря, переносний меблів і т. п. Для будівництва павільйонів використовують дерево, цегла, бетонні плити.

Під павільйон також вирівнюється майданчик, вириваються ями під каркасні стовпи, їх встановлюють і бетонують. Робиться каркас, при бажанні зашиваються стіни і дах. Дах, як і для альтанки, може бути виконана з натягнутого на каркас шматка тканини.

Альтанки можуть бути традиційної, круглої або багатогранної форми, виконані в ажурних дерев'яних конструкціях з лаконічною або насиченою орнаментикою. Сучасні з архітектури дачі диктують відповідний стиль малих форм, що призводить до великої різноманітності конфігурацій альтанок, часто незвичайних.

Альтанку зазвичай влаштовують в тихій зоні, серед зелені і квітів. Добре побудувати її в комплексі з декоративною майданчиком або джерелом.

Важливо, щоб альтанка і житловий будинок, якщо вони сприймаються разом, доповнювали один одного і були вирішені в однакових за стилем прийомах. Наприклад, традиційну альтанку можна розмістити по осі веранди будинку на невеликому підвищенні. По внутрішньому периметру веранди влаштувати стаціонарну лаву, в центрі – круглий столик. Розміщення в куполі альтанки ліхтаря дозволить експлуатувати ee у вечірній час. Велика кількість зелених насаджень, квітів, обсаджена стриженим чагарником доріжка доповнять благоустрій цієї зони.

Альтанку найчастіше виконують в дерев'яних конструкціях з куполом з жерсті або м'якої черепиці по обрешітці. Основний каркас складається з брусів перетином 800×800 мм. Стійки закладають в бутобетонний фундамент . Елементи огородження можуть бути найрізноманітнішими по декоративному рішенню.

Всі дерев'яні деталі альтанки антисептируют препаратами «Гладіатор», «Біосепт», «Новотекс» та інші, а потім покривають лаком із збереженням натуральної текстури дерева або фарбують олійною фарбою. При фарбуванні альтанки можна рекомендувати світлі тони або білий колір, особливо при ажурному виконанні елементів з гнутих і кованих металевих виробів або дерев'яних решіток в техніці пропіловкі.

Якщо ділянка горизонтальний, то при будівництві фундаменту альтанки можна звести подіум із природного каменю. Хороший результат дає також підйом альтанки над землею на опорах, як на палях, що візуально надає споруді легкість.

Часто замість даху, при сучасному трактуванні альтанок, використовують перекриття у вигляді перголи, оповитої зеленню. Така альтанка може бути зроблена повністю з дерев'яних конструкцій, але можливий і варіант поєднання дерева з кам'яною або цегляною кладкою, що призводить до більш різноманітним декоративним темам.

При розміщенні ділянки на схилі укоси можна ефектно використовувати для пристрою майданчиків відпочинку і альтанок. Щоб альтанку не продувало, вона повинна бути захищена з боку панівних вітрів схилом пагорба або кронами дерев. Найбільш доцільним є розміщення такої альтанки серед дерев з виходом одного боку на відкритий простір.

Усередині альтанку можна обладнати стаціонарною меблями для відпочинку, столового куточка, ігор або легкої переносної меблями, що дозволяє міняти обстановку інтер'єру в залежності від обставин.

Павільйони і навіси

Павільйони за площею значно більше альтанок. Вони не тільки призначені для відпочинку, але й можуть служити також місцем зберігання переносної садових меблів, садового інвентаря і т. п. Для тепла і комфорту садовий павільйон можна обладнати невеликим каміном або вогнищем.

Для будівництва павільйонів підходять практично будь-які матеріали. Кращий з них – дерево (кругляк, дошки, бруски, планки), яке більш гармонійно вписується в картину ділянки. Будівлі з цегли або бетонних плит більш довговічні.

При будь-якому виборі матеріалу павільйон не повинен бути занадто яскравим, а, навпаки, повинен як би розчинятися серед інших будівель і насаджень ділянки.

Навіси – найпростіші конструкції для захисту від сонячних променів та дощу, організації зон відпочинку. Вони мають капітальні опори, дахи і огорожі.

Взимку навіси з постійною дахом відчувають велику снігове навантаження, тому їх роблять з вертикальними опорами із брусів перетином не менше 10×10 см або з водопровідних труб діаметром більше 2 см. Під азбестоцементний плоский шифер роблять дерев'яну обрешітку з кроком 20 см.

Навіс можна захистити дерев'яними поручнями або подцветочнікамі, а при невеликій висоті підлоги над рівнем землі – залишити відкритим. Озеленення навісу повинно бути мінімальним для забезпечення хорошого провітрювання. Архітектурне оформлення, деталювання і обробку його виконують в єдиному стилі з житловим будинком. Конструкції навісу, повиті виноградними лозами, створюють затінену впорядковану зону з мікрокліматом, що сприяє повноцінному відпочинку. Меблі цієї зони повинна бути легкою, переносний.

Для сезонного (трансформується) навісу часто використовують регульований тент, який можна зрушувати або знімати. Каркас даху для навісу зі знімним тентом з брезенту або тканини, просоченої водонепроникними складами, виготовляють з дюралюмінієвого куточка. З'єднання роблять за допомогою накладок, скріплюючи все заклепками. Тканина для тенту зшивають в полотнище дещо менше, ніж каркас даху, роблячи припуск на шов. У шов по всьому периметру полотнища пропускають капроновий шнур, на який кріплять гачки зі сталевого оцинкованого дроту товщиною 2,5-3,0 мм. Цими гачками полотнище чіпляють за крайні куточки даху.

Оригінальні за формою навіси можна виготовити з саморобного пластика. Роблять це так. Полотнище, пошите з кольорового щільної тканини, просочують світлим бистрополімерізующімся лаком і розвішують лицьовою стороною вниз на спеціально підготовлені рами або стійки. Під дією власної ваги полотнище провисає, набуваючи форму увігнутого купола, а після полімеризації лаку стає досить жорстким. Перевернене полотнище служить дахом навісу.

При виготовленні слід враховувати, що тканина, просочена лаком, розтягується по-різному. Це залежить від того, як було зшито полотнище. Якщо часткові нитки тканини прошиті уздовж країв, то купол вийде однієї форми. Якщо нитки тканини розташовані по діагоналі (під кутом 45 ° до краю полотнища) – іншої форми. Якщо на полотнище нашита посилююча тасьма (наприклад, хрестоподібно) – третьої форми. Для отримання різних форм навісів можна використовувати спеціальні підставки з гнутих фанери, труб, дощок, покритих або обгорнутих поліетиленовою плівкою. При використанні плівки тканина не приклеїться до підставок.

Для отримання саморобного пластика використовують всі світлі сорти лаків для полів, які швидко тверднуть за допомогою спеціальних добавок і не стікають з похилих площин.

Краще використовувати тканини, де немає синіх та зелених тонів, так як до кольору тканини при просочення лаками додається жовтий колір лаку. У поєднанні з жовтим ці кольори дають бруднуваті відтінки. Вибирати тканину краще за все з великим малюнком (великі квіти на світлому фоні, великий горошок, клітка і т. п.) в червоних, помаранчевих, жовтих тонах.

Купол має розміри не більше 2×2 м і не вимагає складного каркаса. Зрозуміло, його необхідно на зиму прибирати в приміщення. При створенні великої оболонки необхідно ретельно продумати і виготовити для неї стійкий каркас. Зазвичай його роблять з металевих прутів або тонких труб. Іноді має сенс зробити оболонку з двох шарів тканини, причому внутрішня тканина може бути однотонною (бязь, рогожка і т. п.).

Сходи в квартирі

2010-05-08 10:25:21

Багаторівнева квартира на сьогоднішньому ринку далеко не рідкість, але сходи можуть знадобитися і в звичайній квартирі з високими стелями: часто так влаштовується дитяча кімната на антресолях. Шлях на другий поверх повинен служити прикрасою інтер'єру, не втрачаючи при цьому зручності і надійності.

Легкість проти монументальності

Зручне і комфортне житло в сучасному розумінні – це перш за все відсутність громоздящихся один на одного площин, що перекривають доступ повітря і світла. З цієї точки зору традиційний сходовий марш, який розбиває приміщення на похмурі зони, виглядає анахронізмом. Таємничий сутінок під сходами хороший для дитячих казок, а в повсякденному житті це просто недозволена трата простору.

Альтернативою звичної сходах можуть служити конструкції на бильцях. Ці відносно молоді системи за короткий період придбали величезну популярність в Європі. Не «обтяжуючи» приміщення і не обмежуючи свободу проникнення сонячних променів, сходові марші немов парять в повітрі, викликаючи захоплення своєю витонченістю.

Але не тільки естетичною привабливістю завойовують собі місце в сучасних квартирах сходів на бильцях. У них є і маса технологічних переваг, особливо при влаштуванні сходової клітки в приміщенні з криволінійними стінами, а також у вежі або еркері. Вони не створюють значного навантаження на несучі конструкції і тому рекомендовані в будинках з неміцними перекриттями. Зрештою, вони просто займають менше місця, ніж маршові сходи.

Конструктивні подробиці

Основою конструкції є так звані больци (від нім. Вolzen – болт), що складаються із сполучених між собою за допомогою втулок і довгих болтів ступенів. Щільно стягуючи сходинки, кріпильні болти утворюють опорні вузли, забезпечуючи стійкість сходового маршу. Такі сходи легко ремонтуються: пошкоджений рівень міняють, не зачіпаючи сусідніх елементів. В якості втулок найчастіше використовуються металеві труби. Хромована сталь або полірована латунь прекрасно виглядають в поєднанні практично з будь-яким матеріалом.

Щоб зберегти стійкість, щаблі в більшості випадків за допомогою спеціальних кронштейнів кріплять до стін. У разі якщо з якихось причин кріплення до капітальної стіни неможливе, застосовуються комплексні системи. Стрижневі опори або похилі балки, що несуть основне навантаження, проектують таким чином, щоб вони органічно вписувалися в загальну концепцію інтер'єра.

Матеріал для сходження

Найбільш популярний матеріал для виготовлення ступенів, звичайно, дерево. Використовуються як цілісні дошки з твердих порід, дуб, ясен, модрина, бук та т. п., так і сходинки, облицьовані шпоном більш цінних представників флори. Але для довгострокової експлуатації таких сходів необхідно дотримувати ряд нескладних умов. Перш за все, потрібно берегти щаблі від пересихання: конструкція повинна бути встановлена ​​на відстані не менше півтора метрів від джерел тепла. Також необхідно оберігати сходи від різких перепадів температури і вологості і не забувати про вентиляцію. Надлишок тепла приведе до того, що незабаром на ступенях з'являться тріщини, а у господарів – головний біль від нескінченного скрипу. А підвищена вологість і відсутність вентиляції можуть служити причиною появи цвілі, гнили і інших малоприємних сюрпризів.

Більш стійкі до впливів зовнішнього середовища ламіновані матеріали, що імітують текстуру дерева або каменю. Вони мають привабливий зовнішній вигляд, довговічні і стійкі до зносу.

Кам'яні також відрізняються високою міцністю і довговічністю. Клеєні гранітні або мармурові плити, так само як і залізобетонні проступи, фанеровані декоративним каменем, виглядають солідно і грунтовно. Але при спорудженні сходів великого розміру зі ступенями з каменю можуть виникнути проблеми. Через велике навантаження на несучі елементи, доводиться використовувати дуже масивні кріплення, а також встановлювати додаткові опори, що позбавляє бильцеві сходи всіх її переваг.

Прозорі щаблі з багатошарового скла або акрилу додають додаткову «легкість» конструкції. Для того щоб уникнути ковзання, їх поверхню роблять рифленою або покривають спеціальним матеріалом, що надає необхідну шорсткість.

Геть економію

Больцеві системи виготовляють промисловим способом. Будь-яке кустарне виробництво такого роду конструкцій несе в собі високу небезпеку при експлуатації. Сходи для дому на больцах вимагають високої точності виробництва і грамотного проектування, чого в звичайній майстерні добитися досить складно. А чим може закінчитися мимовільне розкручування кріплення або руйнування втулки на одному з прольотів, пояснювати не треба. В цьому випадку гроші, заощаджені на фірмовій конструкції, доведеться витратити на лікування ударів і переломів.

Об'єктивності заради варто відзначити, що не завжди застосування такого роду конструкцій виправдано. Є інтер'єри, яким «показана» масивна, дорога сходи вікторіанської епохи. Але і обмежувати вживання цих витончених конструкцій лише стилем хай-тек не варто. Сучасні моделі, в яких використовується широкий асортимент матеріалів, а також цікаві інженерні і дизайнерські розробки, органічно виглядають в самих різних стилістичних рішеннях.

Рольставні для санвузла

2010-10-27 11:02:01

На сьогоднішній день, багато на своєму негативному досвіді відчули небезпеку декоративних коробів, що закривають сантехнічні комунікації у ванних кімнатах і туалетах. Найчастіше, текти дають труби в старих будинках – «сталінках», «хрущовках».

Природно, для прибула ремонтної бригади, абсолютно не важливо який неймовірної краси у вас кахель і як дорого обійшовся вам ремонт. В результаті – ваша праця, ваші капіталовкладення йдуть нанівець, декоративну перегородку ламають, щоб отримати доступ до пориву труби. Природно, під декоративною перегородкою відразу текти помітити дуже складно, і тому першими, хто вам розповість про аварію, будуть «зраділі» сусіди знизу, а поки ви будете витрачати трьома на спроби дістатися до сантехнічних комунікацій, їх затопить ще сильніше. Таким чином, до витрат на відновлення власного санвузла приплюсуються витрати на ремонт туалету-ванною сусідів. Щоб уникнути таких неприємностей по максимуму, у наш час все частіше використовуються сантехнічні рольставні.

Що ж це таке? Це ті ж самі рольставні , що використовують для охорони скляних дверей і вікон в магазинах, салонах і квартирах, тільки тепер їх використовують ще й у ванних і туалетах для приховування сантехнічних «некрасиво». Практичність їх застосування очевидна. Рольставні для санвузла забезпечують необхідний доступ до труб, вентилів і іншим комунікацій, при цьому повністю їх приховуючи. Це позбавить вас від необхідності робити в декоративній перегородці хитромудре віконце для відстеження показань лічильників. А про безсумнівну користь при несподіваних неприємності, які, до речі, можуть трапитися і з жителями новобудов, ми вже говорили.

Однак, деякі, застосовуючи сантехнічні рольставні, встановлюють їх не на всю висоту санвузла, а рівно на ту частину, де знаходяться необхідні вентилі і згадані вище лічильники. Це необачно, бо при аварії, невелике вікно не зможе забезпечити повноцінного доступу до труб, адже порив може виникнути і у самої підлоги і під стелею. Саме тому необхідно монтувати рольставни від стелі і до підлоги.

До того ж, рольставні для санвузла виконані з міцного пластику, не сприйнятливого до води і підвищеної вологості повітря, високих і низьких температур, стійкі до механічних пошкоджень. Ці важливі чинники при використанні у ванних кімнатах і туалетах, забезпечують рольставням значну перевагу перед фанерою та гіпсокартоном .

Ремонт в офісі

2009-08-06 12:24:50

Офіс – не квартира. Його відремонтувати складніше, хоча б в силу масштабів. У той же час неувага до підготовчого етапу з боку замовника та підрядника тут трапляється часто-густо. Як наслідок, виникає багато випадковостей. Але випадковостей чи що? Якщо більш уважно підійти до підготовки, то багатьох подальших проблем можна уникнути. На допомогу власникам офісів, що збираються оновити свої приміщення, ми розглянемо основний зміст початкового етапу і спільно виробимо алгоритм дій.

Почнемо з того, що контакти з представниками наших монополістів та організації, яка обслуговує будинок, де розташований офіс, відбуваються майже завжди при масштабному ремонті, особливо якщо виникають аварійні ситуації. Ось в таких випадках "зволікання смерті подібно", але це звичайно, вже занадто. Проте буває всяке.

Для того, щоб такі проблеми не застали зненацька, необхідно з'ясувати адреси і телефони аварійних відділів, сантехніків, електриків і т.п. Теж саме стосується порядку, організації, цін, виду і форми оплати відключення гарячого і холодного водопостачання, опалення, газу, електропостачання. Також потрібно проінструктувати робітників на об'єкті коли і як їм діяти, кому і куди дзвонити і що повідомляти. На видному місці слід вивісити телефони аварійних служб і перевіряти їх постійно. Заведіть спеціальну інформаційну дошку, на якій розмістіть та номери телефонів, і проекти, і завдання та ін

Взаємовідносини з сусідами

Добре, якщо ремонт йде в будівлі, де все і все ламають, трощать, перебудовують. А якщо ви один на весь будинок? А якщо він ще й житлової, як зараз дуже часто буває? У Ризі, наприклад, повно житлових будинків, де розташовуються офіси. Загалом, тоді претензій не уникнути. І не важливо, що це не ваші робочі стукають після 20 годин, і упаковка, яка валяється на сходах, не ваша – отримаєте по повній програмі.

Так от, досвід підказує наступний алгоритм дій, що дозволяє уникати таких проблем. Перше – треба дізнатися який стан сусідніх квартир (офісів). Це найбільш проблемна задача. Пускати вас до себе рідко хто захоче, але домовитися можна. Друге – узгодити час виробництва гучних робіт (офіційно з 8 до 20 годин), але за стіною можуть спати діти, тому даний момент краще узгодити. Третє – треба дізнатися і узгодити час, порядок роботи та пропускний режим охорони, якщо така є в будинку. Четверте – дізнатися в охорони, хто з сусідів найбільш проблемний. П'яте – поцікавитися у технічного персоналу (знову-таки, якщо такий є), чи є тріщини або протечки в будівлі (наприклад, тріщина на стелі могла бути вже давно зафіксована, а вам її пред'являть як наслідок ремонту). Таких халявщиків і сьогодні вистачає. І шосте – продумайте місця і час паркування машин для вивозу сміття, доставки матеріалів, та й особистого транспорту бригади. Зрозуміло, що зайва й чужа машина у дворі – проблема, але ремонт є ремонт. Якщо говорити з сусідами – то домовитися можна завжди, а якщо перекривати прохід або проїзд, то завжди виникають проблеми і нервування.

Знесення та демонтаж

Тепер про знесення та демонтаж. Питання порушення чинного законодавства ми зараз не розглядаємо. Отже, якщо ви щось ламаєте, то на це має бути дозвіл. Тут необхідно визначити, що і як демонтувати або ламати. Що з демонтованого можна використовувати повторно, що буде вивезено і т.д. Те, що підлягає повторному використанню, необхідно демонтувати акуратно, що на викид – як звичайно. Якщо демонтаж великий: зняття старих підлог, дерев'яних перекриттів і тому подібне, то після цього треба зробити оцінку знову виявилися робіт, витрат матеріалів і часу. Якщо необхідно то і переглянути кошторис.

Вивіз сміття

Одна з головних турбот – вивезення сміття. При ремонті офісу його в рази більше, ніж при ремонті квартири. Тут будівельникам потрібно з'ясувати у замовника які предмети, устаткування не викидати і як він буде ним користуватися надалі – що треба зберегти при будь-якому розкладі, а що при пошкодженні не стане великою бідою. Далі потрібно підготувати мішки для заповнення сміттям, замовити, зустріти, оплатити машини з контейнерами, знайти місце для їх установки. Не розтягуйте їх заповнення на кілька днів. По-перше, його швидко завантажать інші, по-друге, біля нього утворюється багато бруду і різного іншого сміття. А це знову сутужно. З іншого боку, працювати так працювати. Будівництвом повинен керувати досвідчена людина, здатний "гасити" обурення сторонніх людей.

Необхідно також подумати про прибирання, так би мовити, прилеглих територій – сходової площадки, прольотів, ліфта, місця стоянки контейнера. Це треба зробити обов'язково. Якщо не вистачає своїх робітників, потрібно домовитися з двірниками.

Якщо кинете цю справу на самоплив – цілком справедливо і на законній підставі представники муніципальної поліції його нормалізують. Але для вас це швидше за все буде не дуже приємно.

З усього сказаного вище випливає лише один висновок. Підготовчий етап – це серйозна річ. До нього треба ставитися уважно і з повагою приймати поради професіоналів. Удачи!

Дах їде …

2009-08-06 11:31:18

Від різноманітності!

Сьогодні технології будівництва дахів пішли настільки далеко, що голова йде обертом від можливостей. Щоб хоч трохи пригальмувати це запаморочення, ми вирішили в допомогу забудовнику привести деякі сучасні варіанти.

У першу чергу на конструкціях дахів відбилися досягнення в гідроізоляції: тепер з'явилася можливість робити в них вікна будь-яких розмірів і конфігурацій, не побоюючись протечек. А вдосконалення скла дозволило і зовсім позбутися даху над головою в його звичному розумінні: дахи стали прозорими, зі скла почали зводити цілі поверхи.

Форма

Форма дахів також стрімко йде від традицій: сьогодні можна дозволити собі і круглу, і пірамідальну покрівлю, і навіть дах у формі квітки. З'являються дахи з розсувним механізмом: хочеш – сиди під відкритим небом, а якщо погода не дозволяє – дах повернеться на своє місце. У великій пошані сьогодні в архітекторів і так звана експлуатована покрівля: додатковий поверх, на якому може бути влаштована відкрита веранда, басейн або навіть розбитий невеликий садок.

Сучасні гідроізоляційні матеріали (полімерні покрівельні мембрани) і спеціальний дренаж дозволяють робити покрівлю повністю земляний і засаджувати її живими рослинами (травою, квітами, чагарниками). Такі дахи можна поливати як звичайну галявину, в Європі на них навіть тримають дрібну худобу. У нашій кліматичній зоні влаштування таких дахів теж можливо, але зверху зазвичай облаштовується світлопрозора покрівля.

Матеріали

Не обійшла даху стороною і актуальна сьогодні тенденція повернення назад до природи. Вважалися раніше долею бідняків ненадійні покриття з соломи, очерету або очерету сьогодні повертаються в рамках нових технологій. Завдяки особливим просоченням така покрівля стає абсолютно водонепроникною і пожежобезпечною, але при цьому зберігає свої найкращі природні якості: легкість, екологічність, відмінну вентиляцію, а також дивовижну здатність зберігати як тепло, так і прохолоду. На відміну від своїх попередниць – кволих солом'яних дахів, які доводилося перекривати чи не кожен рік, – сучасна "природна" покрівля може служити до 50 років.

Наша порада

На цьому, як ви розумієте, можливості сучасного будівництва покрівель не закінчуються. Проектувальники і архітектори розкажуть про них набагато більше. Тим не менш, візьміть до уваги факт різноманітності технологій і матеріалів для даху. І перед тим як віддати перевагу тому чи іншому варіанту, вивчіть кожен з них максимально докладно.

Вибір і укладання стеклоблоков: ряд за рядом …

2011-03-29 14:10:57

Вибір – справа нелегка

Найголовніші критерії якості стеклоблоков – відсутність пухирців повітря в масі скла, розлучень на лицьовій поверхні. Як правило, більш якісні і, відповідно, дорогі склоблоки випускають італійські та німецькі виробники. При цьому італійська продукція частіше має більш яскраві кольори, а німецька відрізняється чіткими формами і відповідає зазначеним розмірами до десятих часток міліметра. На нашому ринку представлені і польські, і російські склоблоки. Вони вигідно відрізняються ціною, та й якість їх хоч і поступається більш іменитим виробникам, але знаходиться на дуже високому рівні.

Також за склоблоками можна поїхати до Чехії. Але чеські стеклоблоки, на відміну від інших, відносяться до групи стеклоблоков, вироблених на основі безбарвного скла, і пофарбовані з внутрішньої сторони. Тому вони можуть змінювати колір з плином часу і відрізняються від того яскравими, майже отруйними квітами.

Укладаємо стіни зі скла

Основною складністю є сама укладання стеклоблоков. І краще надати цю справу професіоналам.

Зрозуміло, поверхня, на якій зводиться стіна з склоблоків, повинна бути рівною і чистою. Дуже важливо використовувати спеціальні клейові суміші для склоблоків, так як в їх склад входять спеціальні добавки, що збільшують еластичність розчину, його прилипання і швидкість висихання. Краще перемішати суміш заздалегідь, ще сухий, і потім додати води і ще раз перемішати низькооборотної дрилем-мішалкою.

Зовнішню стіну з склоблоків треба закріпити по периметру «ребрами» з бетону або цементного розчину, армованого металевими прутами з антикорозійним захистом. При цьому слід залишати маленькі зазори, які відокремлять скляну стіну від елементів конструкції будівлі та забезпечать свободу її рухів при зміні температури і вологості. Зазори необхідно заповнити герметиком. Не варто укладати за раз більше трьох рядів склоблоків, так як скло довше схоплюється з розчином, ніж, наприклад, цегла, і щоб акуратні ряди не поїхали, обов'язково дочекайтеся висихання. Крім «ребер» кладку також обов'язково армують металевими прутами (звичайно діаметром 6 мм), нержавіючими або оцинкованими. Арматуру кладуть по вертикалі і горизонталі через один-два блоки.

При цьому всі роботи необхідно виконувати з високою акуратністю, так як дорогий матеріал легко подряпати або забруднити в розчині, який потім буде складно зіскоблити, не пошкодивши поверхню, хоча підлогові склоблоки практично нечутливі до ударів і подряпин. При правильній установці по скляному підлозі можна кататися, йому не страшні удари підборів і гострі ніжки меблів. Також підлогові склоблоки мають неслизьку рельєфну поверхню.

Загадки дизайну

2009-08-06 13:23:55

Рижани відверто зізнаються, що втомлюються від життя в "кам'яному мішку", чи то пак в міських квартирах, і більшість задумалося про життя ближче до природи. Тим же, хто має свій будинок і прилеглий до нього ділянку, думати про переїзд не потрібно, зате впору подумати про благоустрій території.

Уміння облагородити і гармонізувати простір як всередині власного будинку, так і навколо нього має свою довгу історію, свої особливості. Тон у цій справі задають Англія, Голландія та Італія, де в останні 15-20 років йде процес не створення, а перебудови садів, коли на перше місце висуваються віяння моди, нестандартні рішення, новаторські ідеї.

Втім, в Латвії теж існували і навіть подекуди збереглися садиби з прилеглими до них великими луками, плодовими гаями, ставками, квітниками … Але у двадцятому столітті, в радянські роки, традиції латвійського ландшафтного дизайну були перервані, і тепер на її відновлення та подальший розвиток буде потрібно досить багато часу. Багато людей тільки починають відкривати для себе всю цю красу. І в них ще немає бажання моднічать, їм потрібен просто гарний, доглянутий сад – в класичному розумінні.

Бабушкін садок

Дизайнери з ландшафту йдуть від правильних, "вилизаних" садів, намагаючись відтворити природну природне середовище. У моді деяка "непричесаністю", навмисна недоглянутість. В пошані злаки, дикороси, бур'яни – аж до будяка! Пройдемося по стилям.

Почнемо з досить популярного прованського стилю. Він вийшов із старовинних французьких сіл, жителі яких намагалися наслідувати паризьким багатіям. Прованський стиль сьогодні – це затишний "бабусин-дідусів садок", який дуже прикрашають сільські елементи: тин, дощова бочка, рукомийник, глиняні горщики … Шанувальників даного напрямку захоплює вже сам процес пошуку унікальних речей сільського життя початку минулого століття, які додадуть особняку більше виразності і жвавості.

Екологію на ділянку

Екологічний (пейзажний) стиль теж вельми популярний сьогодні. У Латвії його відчувають, розуміють і приймають – з'являються, як гриби після дощу, колод будівлі, стилізовані під старовину, немов зійшли зі казкових полотен, різьблене дерево, особливий шик – криті очеретом даху … До того ж наші сади у побудованих в "новий час" котеджів ще поки молоді – їм від сили 10-12 років, а людям відразу хочеться "старий" сад. Тому їхні власники вибирають постарене дерево або очеретяні дахи – вони дають відчуття минулого часу, старовини.

Вибираючи між акуратним садком з рівними лініями і чіткої геометрією простору (такий сад ландшафтні архітектори називають "регулярним") і модними європейськими течіями, наш "просунутий" людина приходить до розуміння англійської пейзажного стилю. Саме цей напрям – відтворення мальовничих елементів природного ландшафту, доповнене романтичними деталями – руїнами, колонами, парковими статуями, виявляється для латвійців найбільш близьким.

Заслуговує кілька слів і англійський стиль. Навмисна "недбалість" з його газонами, великою кількістю дерев, посадженими абияк квітами – насправді ж все це добре і грамотно продумано. Там все дуже красиво і дуже душевно.

У східній оболонці

Східний стиль з його зверненням до природи, з прагненням підкреслити її природну красу має своє коріння в древньому Китаї. Потім ці ідеї проникли до Японії і там трансформувалися, але основа культури східного саду досі незмінна і тісно пов'язана з релігією: кожен природний об'єкт, будь то камінь або струмок, є оболонкою, вмістилищем божественного духу. У традиційному японському саду ви не побачите звичних європейському оку клумб і рівних доріжок. Головними елементами дизайну стають пісок, галька, камені, карликові рослини.

Якщо ви захочете відтворити на своїй ділянці справжній японський сад, то знайте, що таке завдання не під силу європейцю – занадто глибоко його філософське наповнення. В іншому випадку у вас може вийти навіть не імітація Японії, а пародія на неї. Тому дизайнери рекомендують не копіювати сліпо особливості японського саду, а спробувати вловити і передати його атмосферу. Японські сади відрізняє монохромність і стриманість. Одиночні колірні плями квітучих рослин змінюють один одного в строгій черговості – в залежності від сезону. Особливо важливий такий елемент, як вода. І навіть якщо цієї води у пейзажі не буде, вона має бути присутня у символічному вигляді – у вигляді "сухих струмків", викладених камінням – сьогодні це також одна з популярних деталей ландшафтного дизайну.

Це серйозно

І наостанок дамо раду бажаючим перетворити або заново "облагородити" свою присадибну ділянку. Замислюючись над тим, як повинен виглядати ваш ідеальний сад, спочатку спробуйте уявити щось особливе, індивідуальне настрій, який він повинен створювати. Важливо не бездумне повторення підглянутих десь і вподобаних зразків, не стилізація "під щось" і навіть не поради самих грамотних професіоналів. Найголовніше – це та гармонія, яка неодмінно повинна виникнути між вами і оточуючим вас простором. Універсального ради бути не може. Адже сад проектується в залежності від життєвої філософії його власника. Один більше любить вічну зелень і шум лісу, а не сад. А інший, як автор цих рядків, в саду любить квітучі вишні, яблуні та груші, як уособлення чогось нового, почала чогось. А третій може цілодобово безперервно займатися газоном, засіяних англійської травою, і самозабутньо боротися з кротами в саду.

І нехай в душі у вас живе дизайнер, впоратися самостійно з оформленням саду досить складно. Все-таки ландшафтний дизайн – це шалено складна річ, це дуже тонке і серйозна справа. Так що не варто нехтувати порадами професіоналів.

Коли в квартирі ремонт

2009-08-06 13:31:26

У моїй квартирі повним ходом йде ремонт. Точніше, його перший етап. Там поміняли вікна і ось-ось почнеться демонтаж старих дерев'яних підлог. Тим часом вже ясно, що сміття з двокімнатної "хрущовки" доведеться винести "тонну". Які роботи вважаються "сміттєвими" і чим вивезти відходи з квартири – про це сьогодні мова.

Важко давати поради в тому чи іншому випадку … Тому що в кожній ситуації є свої важливі нюанси. Між тим конкретні приклади завжди цікаві і вони дозволяють, скажімо так, приміряти на себе, що відбувається. Загалом, мій "сміттєвий" епізод виглядає наступним чином.

Рано чи пізно 48 житлових "квадратиків" югловской "хрущовки" потрібно було капітально відремонтувати. Цей час настав. Перше, з чого я почав – заміна вікон. Вже по ходу монтажу нових конструкцій виникли питання куди подіти брухт (старі рами). Добре, що їх реально було розібрати на дрібні деталі і помістити в сміттєвий контейнер, що розмістився у дворі. Але після цього я задумався – як бути з усім іншим. Наступним на черзі був демонтаж старих дерев'яних підлог, антресолей і легкої фанерною стінки. Їх уже не розбереш як рами. Загалом, на цю тему я вирішив порадитися з майстром, який взявся за ремонт моєї квартири. Так от, він сказав, що сміття буде багато не тільки на першому етапі, а й по ходу ремонту в цілому.

Значний список

У зв'язку з цим мене зацікавило питання про те, які роботи вважаються взагалі найбільш "брудними", тобто ті, до яких слід підготуватися в плані будівельних відходів. Не стану розписувати "охи-ахи", думаю, корисніше просто перерахувати види робіт. Список виглядає так:

Стіни. Монтаж і демонтаж металевих конструкцій, що обгороджують панелей і плит, установка каркасно-обшивних перегородок, стін з панелей типу "сендвіч", конструкцій з скляних блоків і профільного скла, монтаж віконних і дверних блоків.

Підлоги. Пристрій вирівнюючих стяжок перекриттів, покриттів із плит, деревини та виробів на її основі, а також полімерних матеріалів.

Стелі. Штукатурка і ліпнина, декоративне оформлення, скління, облицювання, монтаж підвісних (натяжних) стель, панелей та плит з лицьовою обробкою.

Сантехніка. Роботи з влаштування внутрішніх інженерних систем, систем опалення та вентиляції, кондиціонування повітря, каналізації, водопровідного обладнання.

8 кубів раціональності

Капітальний ремонт в тій чи іншій мірі передбачає проведення вище зазначених робіт. Швидше за все вони спричинять за собою появу значної кількості сміття. Щоб він не заважав реалізації ремонту, його слід швидко видаляти з об'єкта. Квартира – об'єкт маленький, тому для неї цей момент особливо актуальне.

Говорячи про мою "хрущовці", майстер порадив встановити у дворі так, щоб машинам не заважав, окремий контейнер місткістю близько 8 куб.м. Подібні бункери надають практично всі компанії, що займаються вивезенням відходів. Власне дані ємності призначені для "складування" будь-якого виду відходів – твердого промислового, будівельного та побутового сміття.

Вони зручні тим, що мають відносно невеликі розміри і можуть бути розставлені на прилеглих до під'їзних шляхів дільниць. Висота контейнера дозволяє завантажувати його з будь-якого боку. До речі, для забезпечення більшої екологічності, контейнери даного типу можна замовити як у відкритому, так і в закритому варіанті. Останній – краще, і не тільки з екологічних міркувань. Постійно контролювати, що відбувається з контейнером – неможливо. Тим часом спритні сусіди цілком можуть скористатися обсягом "тари" і "підкинути" в неї свого лома. Словом, краще тримати його закритим. Іеще. Встигайте вчасно вивозити контейнер з двору. Так ви уникнете проблем з двірником.

Облаштування малогабаритної однокімнатної квартири.

2011-06-03 16:54:22

Облаштування малогабаритної однокімнатної квартири, мабуть, кращий іспит для будь-якого дизайнера. Це багатокімнатні будинки з величезною кількістю квадратних метрів припускають безліч варіантів оформлення, а ось як розмістити все необхідне в єдиній кімнаті в 20 квадратів, поєднаної ванною і маленькій кухні – завдання непросте.

І все-таки з нею цілком можливо впоратися. По-перше, відразу ж відмовтеся від темних тонів – маленькі приміщення перетворяться тоді в крихітні і будуть «тиснути» на всіх відвідувачів і мешканців. Світлі тони – ось правильний вибір для маленької квартири.

У передпокої, якою б маленькою вона не була, необхідно розмістити все, що необхідно для переодягання мешканців і гостей: вішалки, шафи під одяг і взуття, дзеркало. Звичайно, обмеження у вільному просторі накладають деякі незручності, наприклад, використання меблів, вішалок і шаф мінімальних габаритів. При цьому настінне покриття в передпокої має бути досить практичним: бути стійким до бруду і пилу, а також легко миються. На сьогоднішньому ринку будівельних матеріалів можна знайти гарні та практичні покриття на будь-який смак: Байрамікс, петрамікс, шпалери під фарбування, стінові панелі та багато іншого.

Кухня , якою б маленькою вона не була, повинна бути затишною і комфортною. Адже в однокімнатній квартирі на кухні не тільки готують їжу, а й обідають, а також п'ють чай з родичами і друзями. Тому функціональність і зручність і комфорт повинні бути неодмінними атрибутами кухонного просторів.

Найчастіше кухонні меблі розташовують в один ряд, при цьому першим справою встановлюють холодильник, потім робочий стіл, мийку і плиту. Традиційна висота робочої поверхні – 85 см, а відстань від неї до верхніх шаф становить близько 50 см. Щоб на куне було зручно працювати, поверхні мийки, столів і плити повинні становить єдину площину, підтримувану і стільницею.

Крім власне робочих поверхонь в кухні необхідно розмістити місце для прийому їжі. В більшості випадків для того використовують м'який куточок з невеликим столиком. Він створює необхідний затишок, надає місце для дружніх посиденьок, а ємність під сидіннями використовується для зберігання господарських речей. В якості колірного оформлення кухні краще використовувати світлі спокійні тони, м'які і теплі, або ж холодні – це залежить від смаків власника квартири.

Головне при облаштуванні житлової кімнати – уесть всі необхідні потреби. Вед кімната служить спальнею, вітальнею і робочим кабінетом. Тому перший принцип при плануванні кімнати – ніяких зайвих речей. Вони будуть займати дорогоцінний місце.

Меблі використовують у більшості випадків універсальну, яка зможе виконувати ряд функцій. Це і вбудована шафа , з якого з'являється столик зі стільцями, розкладний диван або відкидне ліжко. При цьому варіантів установки відкидний ліжко існує безліч, і напевно можна знайти варіант, що влаштує вас в найбільшою мірою.

Форма диктує правила вибору

2009-08-06 13:27:47

За останні роки життя в приватному секторі стала краще. А це означає, що власники будинків від простих рішень, продиктованих жорсткою необхідністю, переходять в область свободи творчості. Що означає така свобода щодо покрівлі? Відповідь на це питання зорієнтує тих, хто задумався про вибір матеріалу для даху.

Як відомо, дахи бувають двох видів: плоскі (бесчердачниє) і скатні (горищні). Втім, напевно, така класифікація вже застаріла. Розвиток індустрії покрівельних матеріалів і похилих мансардних вікон серйозно змінили підхід проектувальників до дахів. Які можливості дає той чи інший сучасний матеріал?

Металочерепиця є одним з популярних покрівельних покриттів. "Мій Дім" не раз про неї розповідав. Це зручний, надійний і досить довговічний матеріал. Для його виробництва використовують високоякісну оцинковану сталь товщиною 0,45-0,50 мм, що забезпечує покрівлі пластичність і одночасно стійкість до можливих деформацій. Як правило, виробники пропонують кілька найменувань черепиці, які розрізняються геометрією профілю або видом захисного покриття. Це можуть бути так звані спокійна, традиційна, класична і тому подібні визначення форм.

Однак врахуйте, різні виробники можуть класифікувати свою продукцію по-різному. І ще один "металевий" нюанс. Як правило, в комплект покрівлі входить не тільки сама черепиця (тобто покрівельні листи), а й безліч комплектуючих – конькові, торцеві і карнизні планки, ущільнювачі, гвинти-саморізи та інші необхідні "аксесуари". Якщо замовник не приділить цим деталям належної уваги, то ризикує отримати в результаті неякісну покрівлю не лише з естетичної точки зору.

Натуральна черепиця. Вона прекрасно забезпечує ефективне і надійне покриття самої складної форми. Така черепиця, як відомо, складається з невеликих окремих елементів, які вільно стикуються один з одним. І ця мала величина базового елементу покрівлі дозволяє покривати дахи самої складної форми, причому з дуже невеликою кількістю відходів. Тут варто було б підкреслити і такий момент, як можливість певних зрушень даху, яка відбувається, скажімо, в момент усадки самої будови. Елементи черепичної покрівлі не закріплюються жорстко, черепиця вільно висить на решетування і може зміщуватися, але цілісність покриття не порушується. Однак є й мінус – черепична покриття досить важке і вимагає пристрою потужної конструкції покрівлі.

Гнучка черепиця. Ще цей матеріал називають "бітумна черепиця". Строго кажучи, від вищеописаного традиційного тут залишилося тільки деяка стилізація форми. Характеристики матеріалу, і спосіб виробництва, і технологія його використання кардинально інші. Основу гнучкої черепиці становить не гниє скловолокно, просочене резінобітумом. Верхня сторона такого листа покрита кольоровою мінеральною крихтою, яка захищає покрівлю від механічних і атмосферних впливів, а також від вогню. На нижню сторону нанесений шар самоклеїться резінобітума, який до пори до часу закритий спеціальною захисною плівкою. При укладанні захисна плівка знімається, плита настеляється на обрешітку або стару покрівлю, а потім фіксується спеціальними цвяхами. Одне з головних достоїнств бітумної черепиці – гнучкість. Серед мінусів – яскраві тони виглядають неприродно.

Хвиляста покрівля (листи). Для покриття складних дахів можна використовувати також хвилястий лист – ще один сучасний покрівельний матеріал, що представляє собою органічні волокна, піддані вакуумної просочення бітумом і покриті із двох сторін захисно-декоративним барвистим шаром. Цей легкий, міцний, екологічно безпечний матеріал, який володіє високими експлуатаційними характеристиками і може застосовуватися на дахах складного профілю. Матеріал поєднується з будь-яким архітектурним стилем. Основний мінус – відносно багато відходів з-за розмірів листа.

Що стосується різних екзотичних варіантів покрівлі, про які одного разу розповідав "Мій Дім", то їх потрібно використовувати на складних дахах дуже акуратно. Зрозуміло, очерет або штучна солома непогано виглядають, але надійність такої покрівлі – питання окреме. Можливо скоро ми повторимося, оскільки навесні приходять самі несподівані ідеї.