Усуваємо неполадки з електрикою

2012-04-10 16:56:36

Сучасне людство залежить від подачі електроенергії навіть більше, ніж можна собі уявити, наприклад розумний будинок , який максимально автоматизований для виконання повсякденних завдань. Згадайте про те, як в останній раз Вам відключали світло – що Ви робили? Днем ще можна читати (а чи багато хто читали?) Або прогулятися, але вся робота встала, а більшість звичних розваг стали нам недоступні – телевізор, інтернет, комп'ютер та багато іншого.

Останнім часом багато хто прагне вибудувати не просто будинок, а розумний будинок, де будуть максимально автоматизовано виконання повсякденних завдань. Така ідея ну ніяк не «в'яжеться» зі стінами і розетками, які б'ються струмом, чи не так? Щоб уникнути цього необхідно для установки нової проводки запросити майстра. А потім постійно стежити за справністю такої, що вже можна і самому зробити. Втім, не завжди буде можливість впоратися з несправністю самостійно.

Отже, «пробиває» розетка – це завдання для Вас. Визначте причину (зазвичай це замикання мережі) і постарайтеся її виключити – перевірте і поправте ізоляцію на проводах, зачистите і відновите контакти. Не забудьте перед початком роботи знеструмити ділянку мережі, з яким будете працювати.

А ось іскрять пробки – це вже проблема, впоратися з якою краще доручити людині, що знає толк в електропостачанні. Нерідко причиною несправності мережі є пошкодження кабелю. При цьому місце пошкодження найлегше визначити за допомогою індикатора – прикладайте його до поверхонь, під якими проходить провід. Засвітився індикатор сповістить про те, що саме в цьому місці і варто шукати.

Для того, щоб завжди бути готовим для вирішення електричних проблем, придбайте для себе індикаторну, плоску і хрестоподібну викрутки, кусачки і ножиці для обрізки й зачистки проводи, плоскогубці, клеми.

Використання плитки

2008-12-22 16:09:51

Керамічну плитку використовують як покриття стін, в основному, в кухнях і ванних. Плитка забезпечує зносостійке, повністю водонепроникне і легко миється покриття. Плитка кладеться на спеціальну клейову мастику. Облицьовувати плиткою можна штукатурку, гіпсокартон, водостійку фанеру і навіть стару плитку. Плитка випускається декількох стандартних розмірів, а асортимент квітів та декоративних малюнків досить широкий. Після ретельного планування схеми розміщення плиток сама облицювання виконується досить легко, хоча і може займати багато часу. Слід зазначити, що використання плитки винятково як оздоблювального матеріалу обійдеться відносно дорого.

Маленькі мозаїчні плитки гарні для облицювання великих ділянок – лінії стиків розбивають гладкоокрашенних поверхню. Якщо у вашій місцевості жорстка вода, не слід використовувати для облицювання душових темну плитку, інакше на ній завжди буде видний вапняний наліт.

Облицювання половини стіни – до висоти приблизно 1220 мм – економічний і стильний варіант для ванною. Біла плитка звичайно найдешевша. Обробіть верхній край облицьованої ділянки поруч бордюрної плитки. Альтернативою є використання пластикових крайових накладок або дерев'яних профілів.

Величезний вибір малюнків і візерунків дозволяє вам використовувати плитку для створення власних декоративних ефектів. Є комплекти плиток з готовим великим малюнком.

Плитки з малюнком можна використовувати як бордюри і фризи. Тут низький, більш вузький бордюр приглушає яскравий колір плитки. Бордюр в стилі дадо по верхньому краю доповнює бордюрні плитки з орнаментом.

Площа «бризковика» в кухні відносно невелика, тому тут можна використовувати яскраві кольори.

У кухні плитки використовуються для облицювання «бризковика» – частини стіни між кришкою робочого стола і навісними полицями. Комбінуючи плитки різних кольорів, можна викласти з них простий геометричний візерунок. Можна також довільно розкидати плитки з малюнком серед однотонних.

У ванній можна облицювати не тільки стіни – для створення єдиного враження облицюйте плиткою підлогу і обшивку ванни.

Метод укладання ковроліну

2012-06-07 14:15:43

Вибрати ковролін – досить проста задача, він на стільки різноманітний, що кожен зможе знайти, то що хоче. А от з його укладання – досить трудомісткий процес.

Настил ковроліну починається після проведення необхідних замірів. Слід накреслити план будинку, щоб уникнути неточностей. На ньому позначаються – ніші, отвори, радіатори і всі особливості будинку. В більшості випадків краще не покладатися на технічний план житла, там може бути багато неточностей, все ж своїми руками надійний і перевірений. Далі за результатами замірів проводиться закупівля матеріалу, професійний продавець-консультант, згідно з вашим планом, вибере ту кількість, яка вам потрібно.

Наступний етап – це підготовка. Після ретельного очищення підлоги, можна настелити двосторонню клейку стрічку (не зриваючи її покриття). Далі розкладаємо ковролін на всю площу приміщення, так щоб зайві сантиметри виходили на стінку.

Обрізка. Рівняємо від центру, до кутів, щоб не залишати зморшок і нерівностей. Матеріал, накладений на стіни, починаємо обрізати, за допомогою рівної дошки (докладаємо), залишаючи невеликий запас. До нішах і отворів точно підганяємо ковролін. Укладаючи в ніші ковролін, слід залишати невеликий запас матеріалу, для подальшої його підгонки під плінтус . Щоб не допускати нерівностей і викривлень не варто різати ковролін з кутів, слід починати з центру. Для підгонки ковроліну під радіатор, потрібно розрізати зайвий ковролін, з двох сторін, паралельними смужками. Так вимірюється площа ковроліну, потрібна для цієї ніші.

Фінальний етап. За допомогою викрутки, заштовхуємо зайвий ковролін під плінтус. Тепер можна приклеїти ковролін на постеленной плівку або заготовлений клей.

Інтер'єр, дизайн будинку

2010-06-15 13:10:10

Коли будівництво коробки будинку завершено, настає час внутрішньої обробки будинку, створення краси та затишку. Дизайн-проект будинку – це особлива форма втілення мрії про особисте світі, де все існує за законами його власника і відображає його індивідуальність. При цьому важливо, що цей світ розташовується в безпосередній близькості до природи – з її естетикою, екологією та енергетикою. Крім цього інтер'єр котеджу повинен гармоніювати зі стилем фасаду (екстер'єру) будинку.

 

Ви можете прагнути до самоти, або влаштовувати заміські вечірки для друзів. Планувати проводити в будинку весь вільний час, або приїжджати тільки на літо. Дизайн – проект заміського будинку буде залежати від ваших цілей перебування в будинку, інтересів, стилю, способу життя, від чисельності сім'ї та т.п. Технічний архітектурний проект будинку і професійні 3D візуалізації Вашого заміського будинку дають можливість побачити його майбутнє планування та дизайн інтер'єру будинку до початку будівельних робіт, що дозволить Вам вчасно внести свої зміни.

 

Раджу Вам шукати не просто проектанта або дизайнера, а фірму, що займається повною реалізацією «під ключ» з авторським наглядом, починаючи від першої зустрічі і консультації на об'єкті з дизайнером, проектуванням, осмечиваніє, монтажем інженерних мереж і повним комплексним ремонтом аж до прив'язки розеток і вимикачів до плану розміщення меблів. Тільки так можна ефективніше реалізувати проект, оберігаючи себе від будь-яких переживань і проблем, традиційно пов'язуються в нашому уявленні зі словосполученням послуги «будівництво будинку» або «дизайн інтер'єру будинку».

Стилі в сучасному інтер'єрі

2008-11-11 11:53:24

Стилі в сучасному інтер'єрі

Зовсім недавно квартири оброблялися і обставлялися не тим, чим хотілося б, а тим, що «вдалося дістати». Зараз ситуація кардинально змінилася: проблема «знайти» змінилася проблемою «вибрати». Широкий асортимент оздоблювальних матеріалів, нові технології обробки, різноманітність меблів і предметів інтер'єру надають практично необмежені можливості.

Неокласицизм, модерн, арт-деко, мінімалізм, хай-тек, кітч (або кіч), етно – це далеко не всі стилі, що існують сьогодні в дизайні інтер'єру. Багато хто з них ще й підрозділяються на кілька напрямків, і, навпаки, допустимо якесь змішання стилів, наприклад, в класичному інтер'єрі можуть бути присутніми елементи сучасного дизайну. Важливо, щоб вони були доречні, гармонійно вписувалися в навколишній простір і підкреслювали індивідуальність господаря.

Арт-деко з кожним жнемо ставати дедалі популярнішим. До нього звертаються в архітектурі, живопису, моді і різних сферах суспільного життя.

Цей термін, що позначає художній стиль, народився в Європі. Свою назву отримав в 1925 році на паризькій виставці і в перекладі з французької означає «декоративне мистецтво».
Арт-деко поєднав у собі зовнішню розкіш з раціональністю структури. Він проіснував недовго, трохи більше 15 років і за цей час став символом фінансового благополуччя, процвітання і вишуканості. Арт-деко – стиль буржуазний, але не обивательський, класичний, але не під старовину. Він об'єднав в собі традиції Риму, Єгипту, Греції, Китаю, Японії.

Інтер'єри в стилі арт-деко – це не тільки дорогі матеріали, а й зриме багатство: яскраві, насичені кольори. Як правило, використовуються більш ніж 3 кольори, і це виглядає цілісно і красиво.
У нашій країні цей стиль не був широко відомий, як в Європі і США. Вважається, що архітектура епохи Сталіна була однією з боязких спроб створити арт-деко, про що говорять просторі квартири в сталінських будинках, декоровані мозаїкою і ліпниною інтер'єри.
Арт-деко – демонстрація доброго смаку. В інтер'єрах арт-деко зазвичай використовують кленовий масив, ясен, рожеве дерево.

Мінімалізм – сучасна інтерпретація стародавнього стилю. Його девіз: відмова від потрібного на користь самого необхідного. Мінімалізм характеризується відсутністю декору як такого і пошуком ідеальних пропорцій, нових колірних рішень.
Для мінімалізму характерні гранична лаконічність форм, повна відсутність декору, орнаментів, ясність композиції, монохромність, підкреслення природності фактур, робота великими площинами, графічність. Зовнішність житла визначають великі світлі об'єми, не захаращені меблями (нічого зайвого). У меблях мінімалізму властиві найсучасніші матеріали: сталь, матове скло, натуральне дерево, алюмінієві профілі.

Мінімалізм – це чистота, досконалість і комфорт. Часто мінімалізм вибирають для оформлення інтер'єру через обмеженість простору. У дизайні інтер'єру для стилю характерні гранична лаконічність форм, повна відсутність декору, орнаментів або деталювання фасадної обробки, ясність композиції, монохромність, підкреслення природних фактур.

Мінімалізм – це насамперед робота з простором: повітря, обсяг і площину. Відповідно до теорії мінімалізму, в інтер'єрі не повинно бути складних деталізованих елементів – вони відволікають, не повинно бути яскравих колірних рішень. Освітлення рівне, спокійне, регульоване. Гамма монохромна, приміщення має бути оформлено в єдиній кольоровій гамі, основу якої складають чорний, коричневий і бежевий тони. Завдяки цьому інтер'єр виглядає графічно.

Хай-тек (від high technology – високі технології народився в 60-і роки минулого століття). Стиль виник від дизайну промислових приміщень, де всі елементи обстановки підкоряються функціональному призначенню. Демонструється те, що ми звикли ховати – архітектурні та сантехнічні елементи. Функція предмета виставляється напоказ і сама при цьому стає елементом дизайну.
Для цього напряму характерні прямі стрімкі лінії, різкі форми, часто виконані в металі.

Хай-тек – стиль високих технологій, що пропагує естетику матеріалу, це стиль для людей, молодих душею. Для нього характерне використання в обробці найсучасніших матеріалів, а максимально функціональні меблі мають екстравагантну форму. Хай-тек як і раніше залишається одним з актуальних стилів у дизайні інтер'єрів. Цей стиль, що оформився в останній третині XX століття, виник з дизайну промислових приміщень, де всі елементи обстановки підкоряються функціональному призначенню.

Відкрито демонстровані труби, арматура повітроводів, активне використання металу, скла, бетону – все це характерні риси стилю хай-тек. Елементи індустріальної естетики перейшли в житлове приміщення. Практично повністю відсутній декор. Зате широко використовується гра кольору на склі, блиск хромованих і металевих поверхонь, малюнок натуральної деревини. До цього можуть додаватися відкритий цегла і різноманітні сучасні синтетичні матеріали.
Для стилю характерні стрімкі прямі лінії, велика кількість скляних і металевих деталей. Особливо важлива краса власників, кріплень, підсвічування і т.д.

Форми і пропорції меблів у стилі хай-тек зазвичай ретельно продумані, вона схожа на офісну: пластик, шкірозамінник, полірований метал. У цьому інтер'єрі доречно все легке, з чіткими геометричними формами. Вдало підібрані стільці, крісла або диван з хромованого металу і шкірозамінника, як правило, виглядають дуже стильно, практичні і зручні. Вони можуть бути з будь-якого матеріалу. Вся поверхня меблів повинна бути рівною і гладкою, а металеві елементи і фурнітура – сріблястими, блискучими. Столи зі строго прямокутними або круглими скляними стільницями, стільці з металевими ніжками і спинками, журнальні столики на коліщатах, немудрі стелажі зі скляними полками … Функціональні зони розподіляються за допомогою перегородок та дверей з небиткого скла. Шафи-купе з прозорими дверима в алюмінієвій рамі дозволяють заощаджувати простір.

Для інтер'єру в стилі хай-тек ідеальною є м'які меблі, що відрізняється простотою геометричних форм. Використовується тільки однотонна оббивка. Ефект «яскравої плями» можна створити за допомогою дивана, крісла або стола, наприклад, радикально червоного або синього кольору.

Техно – стиль, якому властива особлива психологія життя. У дизайні інтер'єрів житлових приміщень використовується не часто, але зате дуже популярний в диско-клубах, ресторанах і т.д. Техно поєднує в собі всі можливості сучасних технологій і особливу атмосферу светопредставленія. В обробці обов'язково використовується метал, скло.

Кітч (або кіч, прийнято два варіанти написання) – свого роду заперечення чистоти стилю, поєднання непоєднуваного. Цей стиль породила пересиченість і любов до епатажу. Різноманіття варіантів оформлення інтер'єру обмежується тільки фантазією дизайнерів, їх гарним смаком або почуттям міри, завдяки продуманому поєднанню в інтер'єрах одного стилю різних деталей і предметів зі стилю іншого. Талановитий дизайнер знайде ідеальне сполучення різних стилів навіть у просторі однієї кімнати. Це може знадобитися, наприклад, якщо вам до душі стиль хай-тек, але ви в той же час не в змозі розлучитися зі старовинними меблями своїх батьків. Спеціаліст організує простір навколо неї так, щоб вона не була стороннім предметом і навіть вигідно підкреслювала ідею рішення кімнати.

Етностілі. Розширення меж, туризм, зростаючі ділові міжнародні контакти і єдиний інформаційний простір призвели до того, що, живучи в одній країні, можна замовити матеріали і меблі з країни на іншій півкулі. Часом, заходячи в чиюсь квартиру або будинок, важко зрозуміти, в якій країні або навіть у якій частині світу ти знаходишся. Мешканці Півночі можуть відтворити в своїй квартирі індійську обстановку. Захоплення східною філософією призвело до поширення моди на інтер'єри з японськими мотивами в європейських будинках. Таким чином виникає і приживається на чужій землі стиль етно.

Залежність конструкції фундаменту від типу грунту

2008-10-31 14:09:11

Перш ніж приступити до будівництва котеджу, необхідно задуматися про конструкцію його фундаменту. Адже фундамент у значній мірі визначає міцність, надійність і довголіття будови. Кожен з них по-своєму унікальний. Поспішати тут не потрібно: чим вірніше обрана, розрахована й змонтована конструкція опори, тим довше буде вам служити будинок.

Сім разів відміряй …

Вираз "будинок, побудований на піску" в образній формі доносить до нас думку про те, що без належного фундаменту будівля приречене на руйнування. Але є в цих словах і інший сенс: будинок можна будувати без фундаменту, і він навіть якийсь час простоїть. Справді, грамотне будівництво полягає в оптимізації витрат на створення надійної, але і недорогий опори будівлі. Зазвичай для двох-триповерхового котеджу вартість нульового циклу складає 15-20% від вартості каркаса всієї будівлі, а в поєднанні з підвалом або з цокольним поверхом – до 30%. Але набагато дорожче може обійтися фундамент для котеджу, що примикає до крутого схилу або встановленого в болотистій місцевості. Конструкція фундаменту завжди по-своєму унікальна.

Хотілося б зупинитися на одному дуже поширеному омані. Інший раз, розраховуючи здешевити будівництво, замовники вибирають типової чи готовий проект будинку. Це цілком припустимо, поки не виходить за рамки здорового глузду, – адже і фундаменти часто роблять по запозичених кресленнях. А ось вже так поступати не можна. Неважливо, про типове або ексклюзивному проекті йде мова, – в будь-якому випадку необхідні компетентність та ретельність проведення інженерно-геологічних вишукувань , у процесі яких досліджуються властивості грунтів на майданчику передбачуваного будівництва. На жаль, можна привести масу прикладів, коли у сусідів споруди стоять нормально, а у новачка раптом осідає кут. Так що не заощаджуйте копійки, перевірте грунти. Як правило, відбір грунту здійснюється за допомогою ручного зонда в шурфах глибиною до 5 м для малоповерхового дерев'яного будинку і до 7-10 м – для цегельного або кам'яного. Шурфів потрібно не менше чотирьох (у першу чергу по кутах майбутнього будівлі).

Для правильної прив'язки проекту до місцевості потрібний цілий ряд показників, серед яких – тип грунту, глибина його промерзання і насиченість грунтовими водами, рівень грунтових вод (УГВ), рельєф поверхні і т. д. Ну і звичайно, при здійсненні робіт нульового циклу вкрай важливий професіоналізм майстрів. Адже відхилення від проекту, приховані від очей в землі, на перших порах можуть зовні нічим себе не проявляти.

І лише через деякий час з'ясується, що, наприклад, гранітний щебінь при заливці стрічкового фундаменту був замінений вапняним, а залізобетонні блоки – блоками з спіненого бетону. Навіть при покупці вже готового котеджу треба спробувати взяти проби фундаментної кладки (за згодою власника, звичайно) і за допомогою фахівця перевірити правильність виконання робіт нульового циклу.

А вже при новому будівництві проконтролювати якість проектного рішення і зведення фундаменту сам бог велів. Лише в цьому випадку власник може бути спокійний за надійність опори дому після юридичного оформлення купчої або після того, як проектувальники і будівельники забудуть про своєму творінні після закінчення двох гарантійних років.

Як впливають на вибір конструкції кліматичні умови. Особливості грунтів

На більшій частині території Росії взимку грунт промерзає на значну глибину. Вона залежить не тільки від географічних координат місцевості, але і від рівня грунтових вод. Адже підвищена вологість у поєднанні з мінусовою температурою грунту і є причиною його промерзання. А оскільки, перетворюючись на лід, вода збільшується в об'ємі приблизно на 10%, виникає підйом (пучение) шарів грунту в межах глибини промерзання. Грунт прагне виштовхнути фундамент із землі в зимовий період і, навпаки, "затягує" при таненні льоду навесні. Причому це відбувається нерівномірно по периметру фундаменту і може спричинити за собою його деформацію і навіть поява тріщин, а ті – руйнування. Сили спучування здатні підняти майже будь-який котедж, правда в різних місцях ділянки з різною інтенсивністю (близько 120 кН на 1 м2). Приборкати їх можна тільки грамотним виконанням фундаменту.

Всі типи грунтів прийнято розділяти на дві великі групи: грунти пучіністие і непучиністих. До пучинистих відносять глинистий, піщаний пилуватий і дрібний, а також крупномоно-блоковий, зміст глинистого заповнювача в якому перевищує 15%. Піщаний пилуватий грунт з високою вологістю називають пливуном і не використовують як підставу через його низьку несучої здатності. Крупномоноблочние грунти з піщаним заповнювачем, піски гравелисті, великі та середні, не містять глинистих фракцій, вважаються непучиністим при будь-якому УГВ. У разі будівництва на пучинистом грунті завжди керуються нормативною (розрахунковою) глибиною промерзання (позначимо її як h). Так, для Московської області вона не буває менше 1,5 м.

Незаглиблений або мелкозаглубленного фундамент

Фахівці фірми "БУДІНВЕСТ" твердо переконані, що конструктивну схему мелкозаглубленного фундаменту слід визначати тільки після інженерного розрахунку можливих деформацій грунтової основи (особливо для середньо-, сильно-і надмірно пучинистих грунтів). Ці деформації повинні бути менше допустимих значень для обраної конструкції будівлі. Тому надземна частина будинку розглядається не тільки як навантаження, але і як активний елемент конструкції: чим вище жорсткість споруди, тим менше відносні деформації грунтової основи.

Матеріал стін будинку безпосередньо пов'язаний з обдиманням грунту: чим воно менше, тим різноманітніше спектр їх матеріалів. Але є одне виключення: при відсутності пученія можливий найдешевший мелкозаглубленний фундамент – стовпчастий, а стіни при цьому можуть бути тільки з дерева. Стрічковий же фундамент витримає додаткове облицювання поверхонь цеглиною або стіни зі спіненого бетону, керамзитобетону, цегли. Слабке пучение для збереження такого ж розмаїття змушує створити під фундамент вирівнює подушку. І в першому і в другому випадку розміри фундаменту для котеджів з цегляними стінами зазвичай обмежують величинами 8? 8 м. А от при середньому обдиманні навіть використання забивних блоків не дозволить зробити стіни цегельними – лише імітація облицюванням в півцеглини. Сильне та надмірне пучение грунту обмежують вибір матеріалу стін деревом. Та й то брус можливий лише при використанні забивних блоків з монолітною платформою, а без неї – лише обшиваєтьсяоброблених дерев'яний каркас.

Вибір матеріалу для мелкозаглубленного стрічкового фундаменту теж залежить від пученія грунту. При надмірному обдиманні придатний лише монолітний залізобетон. При сильному – монолітний залізобетон або залізобетонні блоки, жорстко з'єднані між собою. При середньому – монолітний бетон або бетонні блоки, укладені в перев'язці на розчині. І нарешті, при слабкому – монолітний бетон або бетонні (керамзитобетонні) блоки, укладені вільно, без з'єднання один з одним, а також бутобетон, цементогрунт або бут. Слід особливо відзначити, що при середньому, сильному і надмірному обдиманні стрічковий фундамент повинен являти собою єдину раму, утворену жорсткої системою пересічних стрічок. А якщо жорсткість стін будівлі виявиться недостатньою, слід передбачити і залізобетонні пояси в рівні перекриттів.

Але складності на цьому не закінчуються. Потрібно ще врахувати висоту УГВ, оскільки при її збільшенні пучение грунту посилюється. Цей ефект послаблюють, утрамбовувавши дно траншеї для стрічкового фундаменту або виштамповивая майданчики для стовпчастого. Крім того, можна створити глинистий водозахисний екран так, щоб він зменшував підсмоктування води в зону промерзання з залягають нижче шарів грунту та обмежував доступ грунтовим водам до фундаменту. Ущільнення не тільки знижує пучение, але і збільшує несучу здатність грунту. Цього ж ефекту досягають зануренням в грунт забивних блоків. Стовпчасті фундаменти на таких підставах доцільно застосовувати переважно для дерев'яних стін. Це відноситься також до коротким забивних (пірамідальним і призматичним) і буронабивних палях.

На сирих і, особливо, мокрих ділянках необхідно штучно знижувати УГВ, відводячи грунтові води від фундаменту за допомогою дренажних споруд, водозбірних канав, лотків, траншей. При цьому значення z вибирають по наведеній нижче таблиці.

Тривалість проведення будівельною організацією нульового циклу складе від 5 до 30 календарних днів (в залежності від площі будинку в плані).

Підвал або батискаф?

Важливо, щоб стіна підвалу розташовувалася на безпечній відстані від внутрішньої вертикальної площини мелкозаглубленного фундаменту. Це виключить вплив осідає під фундаментом грунту на стінки підвалу. Відстань вибирають залежно від величин позначки підлоги підвалу і підошви фундаменту, середнього тиску під підошвою і характеристик грунту. Якщо відстань з конструктивних міркувань треба зменшити або ж фундамент взагалі потрібно поставити на стіну підвалу, то останню необхідно попередньо розрахувати на міцність, оскільки на неї будуть діяти бічний тиск від розширення мерзлого грунту і гідростатичний тиск грунтових вод. Комбінований стіна підвалу і фундамент повинні бути жорстко пов'язані між собою.

Іншим рішенням може служити підвал круглої форми (злегка схожий на оглядовий колодязь міських комунікацій). В цьому випадку згинаються стіну навантаження перетвориться в менш небезпечну растягивающе-стискають. Така форма особливо актуальна при високому УГВ, глибокому підвалі або малій відстані між стіною підвалу і внутрішньою площиною фундаменту.

Фундамент підвалу повинен бути захищений від грунтових вод і корозії, а стіни підвалів, крім цього, ще й теплоізольовані для запобігання промерзання. Гідроізоляцію здійснюють за допомогою вологостійких мастик і сумішей, листових і плівкових рулонних матеріалів, а також проникаючих (пенетрують) зачиняються сумішей. Правда, деякі з них (на основі бітуму) грішать тим, що втрачають еластичність при мінусових температурах. А це вже загрожує розтріскуванням конструкції і порушенням герметичності приміщень. Тим з вас, хто захоче більше дізнатися про це непростому вигляді будівельно-монтажних робіт, радимо звернутися до статті "Гідроізоляція – справа тонка" в N 7 нашого журналу за 2001 р. Там же можна знайти інформацію про теплоізоляцію фундаменту. Правда, останнім часом вона все частіше обмежується приклейкою (на бітумній мастиці) до внутрішньої стіни підвалу листів з пінопласту товщиною 20 мм з подальшим штукатурені по сітки-рабиці.

Корозійний захист виконують двома шляхами. Перший полягає в застосуванні стійких до корозії матеріалів і виконанні певних конструктивних вимог (первинний захист). Другий шлях передбачає нанесення ізоляційних покриттів, просочення бетону або застосування електрохімічних методів захисту. Для первинного захисту широко використовують спеціальні марки цементу, наприклад шлакопортландцемент по ГОСТу 10178-76, сульфатостійкий цемент по ГОСТу 22266-76, кварцовий пісок по ГОСТу 10268-80 і великий заповнювач з вулканітових або осадових порід, а також спеціальні добавки, що підвищують хімічну стійкість матеріалів . У деяких підрядних організаціях вам запропонують і інші варіанти первинного захисту.

А ось вторинна захист може бути найрізноманітнішою. Вона залежить від значення водневого показника pН грунтових вод і складу хімічно агресивних включень, обумовлених екологічними забрудненнями конкретного регіону. За твердженням менеджерів компанії "ЛІКОН", головними характеристиками ізоляційних захисних засобів служать адгезія до поверхні матеріалу, еластичність в діапазоні температур експлуатації та збереження властивостей протягом тривалого часу в умовах впливу слабоагресивних середовищ. Тому все частіше для захисту підземних частин будівлі вдаються до нових матеріалів на основі синтетичного каучуку. Як приклад можна привести недорогий (1 м2 – до $ 2) двокомпонентний герметик марки "Сазіласт 51", розрахований на діапазон температур від -60 до +70 ° С і термін служби понад 20 років при максимально допустимої деформації до 30%. Схожі (однак більш дорогі) матеріали поставляють на наш ринок фірми SEMIN (Франція), INDEX (Італія), REMMERS BAUCHEMIE (Німеччина) та ін

Заглиблений фундамент

Фахівці фірми "ЄВРО-БІЛД" вважають, що при важких несучих стінах котеджу найнадійнішим є "старий дідівський спосіб" – монтаж монолітного залізобетонного фундаменту з підошвою нижче глибини промерзання грунту. Тільки ця конструкція забезпечить високу стійкість будівлі і симетричність як розподілу навантаження, так і деформації грунту. Результат – виключення перекосів і викривлень фундаменту. "Вершина" цього способу – суцільна залізобетонна плита ("на століття") під всією площею будинку, що поєднує функції фундаменту і підлоги підвалу, як зазвичай робиться для будівель підвищеної поверховості. Природно, така конструкція – найдорожча і важка в монтажі, хоча і виключає необхідність робити підошву фундаменту ширше обріза, а стіну підвалу – дуже товстою. Нульовий цикл будівельна організація завершить через 45-90 днів.

Закінчивши розмітку, починають рити котлован. Перед заливанням фундаменту паузи бути не повинно, інакше важко виключити розпушування і осипання грунту під впливом опадів. Потім на глинистих грунтах роблять бетонну підготовку підстави товщиною не менше 0,1 м або влаштовують гідроізоляцію з двох шарів гидростеклоизола, щоб перешкоджати усмоктуванню грунтом цементного молока і підняття капілярної вологи в майбутньому. Якщо грунт піщаний або супіщаний, його попередньо ущільнюють, після чого роблять гравійну подушку, заливається бітумною мастикою. Потім заливають плиту і вже потім фундамент. Перед заливкою залізобетонної плити завтовшки 0,25-0,3 м закладають сталеву сітку з арматури марки Ж 10А III або Ж 8А III. Якщо в цьому рівні розміщують гараж, то її товщину краще збільшити до 0,5-0,6 м, а якщо басейн, то його чашу і комунікації бетонують ще до початку оформлення стін підвалу.

Здешевлення будівництва фундаменту

Як бути, якщо хочеться зробити заглиблений фундамент, але існує одне "незначне" обмеження: скрутність в засобах? Проблему можна вирішити за допомогою технології "ТІСЕ", про можливості якої ми розповімо на прикладі столбчато-стрічкового фундаменту. В цьому випадку надійну конструкцію із закладенням підошви нижче глибини промерзання можна виготовити самостійно або із запрошенням професіоналів, але без залучення дорогої будівельної техніки. Досить лише придбати ручної фундаментний бур "ТІСЕ-Ф" з відкидним плугом (ми розповіли про нього в N 7 за 1998 р. у розділі "Новинки ринку"). З допомогою цього приладу можна пробурити на важкому грунті свердловину з розширенням до підошви за годину. Потім у неї встановлюють арматуру і заливають бетоном розширену частину, після чого опускають толеву "сорочку" (для зменшення зчеплення грунту зі стовпом) і продовжують заливку до верху. Такий стовп, що сприймає навантаження до 130 кН, може закінчуватися зверху або стійкою, або ростверком, відлитими над землею у звичайній дощатій опалубці. У першому випадку сукупність стовпів вздовж периметра будинку утворює стовпчастий фундамент, а в другому – столбчато-стрічковий.

Між ростверком і грунтом необхідно залишити повітряний зазор в 0,1-0,15 м для компенсації пученія, інакше фундаментний стовп взимку може розірвати. Цей же зазор забезпечить мінімальний контакт фундаменту з мерзлих грунтом і знизить теплові втрати. Говорити про терміни виконання нульового циклу, які залежать від способу організації робіт, дуже складно. Однак технологія зручна тим, що призупинити процес дозволено в будь-який момент (в тому числі на зиму) і навіть без рекомендованого навантаження конструкції зверху: через розширення підошви пучиністий грунт не видавить стовп наверх.

При незначній зміні конструкції арматури можна створити з цієї ж технології сейсмостійкий фундамент. Тоді арматуру беруть з різьбленням на кінцях. Нижню частину різьблення розташовують в розширеній частині стовпа, а верхню – над ростверком. Після виготовлення фундаменту і ростверку арматуру розтягують, закрутивши верхню гайку, після чого грунт навколо стовпа на глибину до 1 м замінюють сумішшю піску і пористого заповнювача ( керамзит , шлак). Особливістю такого фундаменту є відсутність традиційної гідроізоляційної прошарку між стіною і ростверком. Це виключає їх відносний зсув при сейсмічних коливаннях грунту. Соединение столба с ростверком образует своеобразный упругий шарнир, препятствующий передаче горизонтальных колебаний нижней части столба. Столб будет колебаться относительно упругого шарнира, подминая засыпанную смесь, и упругость арматурных прутков каждый раз будет возвращать ростверк вместе с домом в начальное положение. Подобная сейсмоизолирующая конструкция успешно работает при горизонтальных колебаниях с амплитудой около 10 мм и периодом 0,1-1,5 с, которые вызывают наибольшие разрушения при землетрясениях.

Практические рекомендации

1. В договоре с проектной организацией следует оговорить ее ответственность за возможные дополнительные расходы, связанные с устранением обнаруженных в процессе строительства неточностей и недоработок в проекте. При проектировании и строительстве коттеджа силами одной организации этой проблемы не возникнет, причем возможна поэтапная оплата. Этапы могут оплачиваться, например, так: проектно-изыскательские работы, "закрытие" коробки (нулевой цикл, стены под кровлю с заполнением оконных и дверных проемов), внутренние коммуникации и отделка, наружные коммуникации и благоустройство территории.

2. При рытье траншеи под фундамент экскаватором лучше сделать глубину на 0,1-0,2 м меньше требуемой, а затем зачистить и выровнять дно вручную. Это снизит осадку подошвы фундамента и гарантирует более плотное прилегание ее к грунту.

3. Работы нулевого цикла принято вести в весенне-летний период, при этом мелкозаглубленный фундамент заливать на промороженное основание нельзя. При минусовых температурах заливку нужно вести непрерывно, с использованием специальных марок бетона, утеплением опалубки и электропрогревом залитого бетона до момента схватывания.

4. При насыщении грунта почвенными водами в процессе заливки фундамента следует защитить материал подушки от возможного заиливания. Для этого ее обрабатывают по контуру вяжущими материалами или изолируют от проникновения воды полимерной пленкой.

5. Ненагруженный нулевой цикл зимой будет выталкиваться грунтом более интенсивно, чем при установленной на него коробке коттеджа. Поэтому ее следует смонтировать в тот же год, еще до промерзания земли.

6. Отмостку лучше в первый год оставить двухслойной – без заливки раствором или укладки асфальта. По степени искривления линии ее касания с фундаментом можно будет в конце весны оценить правильность конструкции нулевого цикла и качество выполненных работ.

Замок для вхідних дверей

2011-03-30 13:28:43

Різні принципи пристрою секретної частини ділять всі замки на механічні, електромеханічні і електронні. Фахівці наполегливо рекомендують для посилення безпеки оснастити вхідні двері замками різних типів.

Які труби використовувати для опалення

2011-11-22 13:15:57

Розмірковуючи над питанням, які труби використовувати для опалення, не варто забувати про те, що труби є «кровоносними судинами» системи опалення . До вибору і монтажу труб слід підійти з необхідною відповідальністю.
Асортимент труб, представлених численними виробниками, величезний. Найбільш поширеними є наступні варіанти:

• Мідні
• Полімерні (поліетиленові, металопластикові, армовані алюмінієм поліпропіленові)

Мідні труби

На думку більшості, мідна труба є лідером по довговічності, придатності до ремонту та надійності з'єднань. Крім того, мідна труба має дуже низьким внутрішнім опором. Якщо порівнювати зі сталевою трубою, опір мідної труби в 40 разів менше. Це дозволяє робити мідні трубопроводи дуже тонкими. Недоліком мідної труби є відносно висока вартість. Вартість мідної розводки в два з половиною рази більше вартості поліпропіленової розводки опалення.

Перевагою мідних труб є також можливість приховати їх у стінах будинку з подальшим закладенням. Для монтажу мідних труб застосовується метод високотемпературної пайки з використанням серебросодержащего припою. На думку експертів, мідний трубопровід є єдиним способом отримати надійну систему, яка здатна прослужити кілька десятків років.

Полімерні труби

При роботі з поліпропіленом використовується спеціальний апарат, який може розігріти його до температури плавлення. Фітинг міцно зварюється з трубою, утворюючи досить надійне з'єднання – якщо розрізати з'єднання, зварний шов не буде видно. Однак по деяким критеріям поліпропілен все ж програє міді. По-перше, поліпропіленові труби і фітинги мають велику товщину. По-друге, вони більшою мірою схильні до температурних деформацій і старіння під дією високих температур. З часом поліпропіленові труби стають крихкими, термін служби поліпропіленового трубопроводу коливається в межах 15-30 років.

Труба із зшитого поліетилену (РЕХ) відрізняється лише способом з'єднання і більшою гнучкістю. Такі труби можна розширити за допомогою спеціального апарату і вставити в них фітінг. Після вилучення апарату труба надійно обжимає фітінг. Недоліками труби із зшитого поліетилену є висока гнучкість і відносно невеликий термін служби при впливі високих температур. Крім того, розведення доводиться приховувати в стінах, так як зовнішня розводка такий трубою виглядає неестетично.

Металопластикові труби

Така труба нагадує листковий пиріг. Внутрішній шар зроблений із зшитого поліпропілену, потім йде шар клею, далі – шар алюмінію, знову шар клею і зовнішній шар, зроблений, як правило, з поліетилену. На всі верстви без винятку зверху накладається фітінг з латуні.

Металопластикові труби мають ряд переваг:

• кіслородонепроніцаемость, що дозволяє уповільнити процеси корозії і зносу опалювальної системи.
• Низький коефіцієнт лінійного розширення, що дозволяє обходитися без додаткових компенсаторів в процесі монтажу магістралей.
• Висока міцність.
• Антистатичність
• Стійкість до корозії, а також до відкладення осаду на внутрішній поверхні.
• Невисока гідравлічний опір.

Монтаж металопластикових труб здійснюється різьбових або пресових з'єднань і не вимагає застосування зварювальних робіт. Завдяки цим особливостям вартість монтажних робіт знижується, а система опалення набуває статус екологічно безпечною.
Отже, все вищесказане дозволить зробити правильний вибір і вирішити, які труби краще використовувати для опалення в тому чи іншому випадку.

Звукоізоляція команти

2008-10-31 14:17:17

Наш будинок переповнений звуками. Це і дзюрчання води, що ллється з крана води, і шипіння сковорідки на плиті, і скрип дверей, і човгання капців, і багатоголосся працюючих побутових приладів (холодильника, пилососа, пральної машини, музичного центру, телевізора, систем кондиціонування і примусової вентиляції), і багато іншого . Свою ноту в загальний хор вносять звуки з вулиці і від сусідів. Все це разом утворює так званий побутовий шум. Говорячи про нього, мають на увазі не окремі звуки, кожен з яких характеризується своїми амплітудою і частотою, а цілий їхній спектр в діапазоні частот, що сприймаються нашим вухом.
У термінології архітектурно-дизайнерських проектів міцно вкоренилося поняття "акустика приміщень". На практиці вона має на увазі рішення двох взаємопов'язаних проблем: захисту приміщення від звуків ззовні та забезпечення якісного розповсюдження корисних звуків усередині нього. Обидві передбачають зниження енергії звукових хвиль, але перша – при проходженні їх крізь перешкоду (це називається звукоізоляцією), а друга – при відбитті від перешкоди (звукопоглинання).

СПОСОБИ ІЗОЛЯЦІЇ ШУМУ
Позбавити свій слух від небажаних звуків можна двома способами: знизивши рівень шуму джерела або встановивши на шляху акустичних хвиль перешкоду. При виборі побутових приладів бажано орієнтуватися на ті, у яких власний шум при роботі не перевищує 40 дБА.
Рівень шуму, проникаючого ззовні, обмежують вже на стадії будівництва. Це досягається в результаті дотримання нормативних вимог до звукоізоляції житлових приміщень. "Шумливі" зони (кухня, ванна кімната, туалет) об'єднують в окремі блоки, які межують зі сходовими клітками або аналогічними блоками сусідніх квартир. Якщо ж головні джерела шуму знаходяться за межами житла, а бажаною тиші все одно немає, слід приділити особливу увагу додаткової звукоізоляції конструкцій, що обгороджують приміщення збоку, зверху і знизу. До них найчастіше відносяться:
- Розділяють стіни та перегородки;
- Підлоги і стелі, включаючи їх стики зі стінами і перегородками;
- Віконні блоки, міжкімнатні і балконні двері;
- А також вбудовується в стіни і стелю устаткування і інженерні комунікації, що сприяють поширенню шуму.
Звукоізолююча здатність огороджувальних конструкцій, що застосовуються в будівництві, оцінюється усередненими значеннями індексів звукоізоляції Rw і Lnw. Для будинків категорії "А" (найвищою) вони повинні складати 54 і 55 дБ відповідно, для будинків категорії "Б" – 52 і 58 дБ і, нарешті, для будинків категорії "В" – 50 і 60 дБ.

Звукопоглинальні МАТЕРІАЛИ
В якості заповнювача найчастіше використовують плити з скловолокна фірм ISOVER і PFLEIDERER, з мінеральної вати ROCKWOOL і PAROC, а також акустичні матеріали з шаруватої або комірчастою структурою інших фірм. Самі по собі ці вироби не рятують приміщення від проникнення шуму, але, включені до складу перегородки, здатні поліпшити її звукоізолюючу здатність. Чим вище коефіцієнт звукопоглинання aw використовуваного матеріалу, тим ізолюючі властивості краще.
Матеріал може бути або натуральним – мінерального походження (базальтова вата, каолінова вата, спучений перліт, спінене скло, шамот) або рослинного (целюлозна вата, комишитових плита, торфоізоляціонная плита, мат із лляної паклі, корковий лист), або синтетичним газонаповненим пластиком (пенополіестр , пінополіуретан, пінополіетилен, пенополіпропілен та ін.) Найбільш довговічна мінеральна вата з гірських порід (найчастіше базальтова). Серед її додаткових переваг менеджери PAROC EXPORT називають гідрофобність, вогнестійкість, паропроникність та екологічну безпеку. Зате скловолокно, за твердженням фахівців фірми "Сан-Гобен ІЗОВЕР", дозволяє виготовити набагато більш легкі плити, ніж з мінеральної вати. Цвіль і шкідники в таких матеріалах не заводяться. Особливістю пінополістиролу є низька паропроникність (в 40-70 разів менше, ніж у мінвати). В результаті рух пари назовні ускладнюється, і при високій вологості приміщення потрібно примусове кондиціювання (для запобігання відсирівання стін).
Один із прикладів багатошарових конструкцій, що монтуються на існуючу стіну для додаткової звукоізоляції, – досить легкі панелі ЗИПС розміром 500? 1500 мм. В окремих випадках з їх допомогою вдається підвищити індекс Rw міжкімнатної перегородки на 8-13 дБ. Кожна панель складається з чергуються, різних по товщині шарів щільних гіпсоволокнистих і м'яких мінераловолокнистих (скловолокнистих) листів. Загальна товщина конструкції складає 70-130 мм. Фахівці фірми "АКУСТИЧНІ МАТЕРІАЛИ" стверджують, що після монтажу панелей ЗИПС-Super на стіну в одну цеглину гуркіт сусідської дискотеки, раніше зіставний по рівню шуму з постійно хлопаючими дверима ліфта, знизиться до допустимих для житла в денний час 40 дБА.
Підбір звукопоглинальних матеріалів, розрахунок кількості і товщини листів, а також величини повітряної порожнини краще доручити фахівцеві. Лише в цьому випадку ефективність звукоізоляції приміщень буде максимальною при вкладених коштах.

ЗАХИСТ ПРИМІЩЕННЯ ВІД ПРОНИКНЕННЯ ШУМУ знизу і зверху
Звукоізоляція приміщення знизу і зверху визначається міжповерховим перекриттям. Однак для захисту від структурного шуму його довелося б зробити дуже товстим і важким. В якості додаткового звукоізолятора можна змонтувати підвісний або стелю підшивання ("Ідеї вашого дому" N 5 за 2001 рік, стаття "Стелі для самих практичних"). А от між нижньою плитою та підлоговим покриттям (паркетом, лінолеумом, ламінатом, ковроліном) зазвичай стелять проміжну еластичну підкладку. Вона помітно зменшить шум ваших кроків, за що, до речі, сусід знизу повинен бути вам вдячний.
Звичайно, в цьому випадку не все однозначно. Так, індекс додаткової звукоізоляції Rw акустичних підвісних стель не перевищує 8 дБ, та й то без врахування впливу структурного шуму. Фірми-виробники замість цього показника призводять величину коефіцієнта звукоізоляції Dncw, яка має набагато більше значення, але частіше за все не застосовна до житлових приміщень.
Набагато ефективніше пристрій звукоізолюючого статі. Він може монтуватися на лагах або на еластичному ("плаваючому") підставі. Ударний шум знижують за допомогою підкладки з різних матеріалів. Наприклад, з полімерно-бітумної мембрани Fonostop Duo (фірма INDEX), технічної пробки завтовшки до 8 мм від фірми IPOCORC або листів "Регупол", виконаних з гумової крихти і поліуретану ("РЕГУПЕКС"). Зверху роблять бетонну стяжку товщиною 30-50 мм, а вже на неї настилають чистове підлогове покриття. За рахунок малого модуля пружності матеріалу підкладки розповсюдження ударного шуму різко падає.
ТИГИ-KNAUF пропонує свій звукоізоляційний "пиріг". Різні комбінації його верств в поєднанні з листом полістиролу товщиною 20-30 мм дозволяють змінити індекс Lnw на 20-30 дБ для вібрацій із частотою 150-3000 Гц. В середньому "плаваючий" підлога здатна зменшити цей індекс на 8-33 дБ для найбільш поширених в побуті шумів з частотами від 150 до 3000 Гц.
Рятуючись від шуму, ви можете зіткнутися з безліччю несподіваних проблем. Наприклад, при настилі лінолеуму з повстяної основою безпосередньо на залізобетонну плиту товщиною 220 мм звукоізоляція знизу нерідко навіть погіршується на 1-3 дБ. Винуватці неприємності – резонансні явища. Професійні акустики враховують такі "підводні камені". У багатоповерхових будинках для боротьби з ударним шумом завжди застосовують прокладочний матеріал. З його допомогою захищають стики несучих елементів. Досить ефективно, скажімо, рулонне кремнеземне волокно Supersil товщиною 6 мм. За даними НИИСФ, воно дозволяє знизити індекс Lnw на 27 дБ. Волокно універсально, оскільки відрізняється ще й хорошим звукопоглинанням. В якості матеріалу прокладки зручно використовувати також синтетичну стрічку "Регупол".
Підбираючи всі ці вироби по товщині, міцності і довговічності, необхідно бути особливо уважним та обережним. Справа в тому, що еластичні прокладки знижують жорсткість конструкції огорожі. Щоб ваше житло не наблизилося по міцності до карткового будиночка, краще все ж додаткові заходи щодо ізоляції ударного шуму проводити за допомогою фахівця-акустика.

ЗВУКОІЗОЛЯЦІЯ ВІКОН І ДВЕРЕЙ
Вікна, балконні і міжкімнатні двері теж сприяють проникненню в приміщення шумів. Причому поліпшення звукоізоляції в даному випадку знаходиться в протиріччі з проблемою забезпечення припливу свіжого повітря. А оскільки пристрій централізованої примусової припливної вентиляції в житлових будинках – занадто дороге задоволення, фахівці фірми "АЕРОМАТІКА XXI СТОЛІТТЯ" пропонують інше рішення: встановити в кожне вікно (горизонтально або вертикально) спеціальний шумозахисний вентиляційний клапан. Це може бути, наприклад, віконний провітрювач моделі "Аеромат 80". Такий прилад бере на себе відразу обидві функції: знижує рівень шуму і забезпечує вентиляцію. Причому надходження свіжого повітря можна регулювати за допомогою спеціального важільного механізму. Максимально досяжна величина припливу повітря визначає величину індексу Rw: при 15 м3 / год він складає 40 дБ, при 26 м3 / ч – 36 дБ і при 70 м3 / ч – 21 дБ. Ці ж функції може виконувати і припливний клапан Aeropac 60/90 фірми SIEGENIA. Він монтується в простінку поряд з вікном і подає зовнішнє повітря через ПВХ-короб, створюючи рівень власного шуму не вище 37 дБА.
Дуже корисно знати рівень шуму у вашому районі. В залежності від цього показника фахівці фірми "Бамо" рекомендують встановлювати різні варіанти віконних рам. Оптимальне поєднання товщини скла, кількості полотен і розміру проміжків між ними дозволяє створити необхідну звукоізоляцію і при цьому зберегти достатню повітропроникність вікна. Але, зрозуміло, рівень шуму в приміщенні навіть при самому досконалому вікні буде вдень і вночі різним.
Балконні двері завжди розглядають як огорожу з неоднорідними звукоізоляційними властивостями по висоті. Звукоізоляцію нижньої, филенчатой ​​частини забезпечують за аналогією з міжкімнатної перегородкою, а заскленою верхньою – так само, як вікна.

КІЛЬКА ПРАКТИЧНИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
1. Перегородки повинні спиратися тільки на плити перекриття або ригелі, розташовані між балками, але ні в якому разі не на лаги або підлоги. Прослідкуйте, щоб чистову підлогу і лаги двох сусідніх приміщень не стикалися. Це виключить передачу вібрацій, що виникають при ходьбі.
2. Стіни з будівельного матеріалу з комірчастою відкритою структурою (наприклад, з пористого бетону) повинні бути ретельно оштукатурені. Так ви уникнете проникнення звукової хвилі крізь пори.
3. Облицьовувати багатошарові міжкімнатні перегородки гіпсокартонними листами в два шари краще зі зміщенням швів одного шару щодо іншого.
4. При вбудовуванні освітлювального обладнання в стіни і стеля не забудьте ретельно закрити залишаються щілини і зазори. Вони можуть значно знизити індекс звукоізоляції огороджувальної конструкції.

Стрічковий фундамент. Плитковий фундамент (Плаваючий). Стовпчастий фундамент.

2008-11-11 13:27:47

Який фундамент вибрати?

Стрічковий фундамент. Плитковий фундамент (Плаваючий). Стовпчастий фундамент. Фундамент з блоків. Фундаменти мілкого закладення.

Фундаменти будівель і споруд - частини будівель і споруд (переважно підземні), які служать для передачі навантажень від будівель (споруд) на природну або штучну основу.

Вартість фундаменту становить близько 15-20% від вартості будинку. Виправлення неправильно виконаного фундаменту важко здійснимо і витрати на ці роботи можуть досягти вже 50% від вартості будинку, якщо самому будинку не нанесений значний збиток. Тому до вибору фундаменту потрібно підійти дуже відповідально. Перекошене ганок, веранда, погано відчиняються двері і вікна в дерев'яних будинках, а також тріщини в стінах цегляних будинків – все це результат неправильного вибору фундаменту.

 

Види фундаментів

Фундаменти виконують з бетону або з бетону у поєднанні з цегляною кладкою або кладкою з каменю.

За способом опирання на грунт фундаменти підрозділяють на стрічкові, стовпчасті (пальові) і плитні (плаваючі).

 

Стрічкові фундаменти – це фундаменти, які мають однакову форму поперечного перетину по всьому периметру стін будівлі (зокрема під всіма його внутрішніми несучими стінами). Такі фундаменти зводять під важкими будівлями. У пучинистих і глибоко промерзають грунтах застосовуються рідко.

 

Стовпчасті або пальові фундаменти – найбільш поширений і дешевий вид фундаментів для будівель з легкими стінами. Зведення таких фундаментів обходиться в 1,5-2 рази дешевше стрічкових. Основний елемент таких фундаментів – стовп (паля). Стовп може бути дерев'яним, кам'яним, цегляним, бетонним і залізобетонним. Це може бути і азбестова труба, використана в якості форми та заповнена бетонної сумішшю.

 

Плитні (Плаваючі) фундаменти споруджують на важких пучинистих і просідаючих грунтах. Вони мають жорстку конструкцію – одну плиту, виконану під всією площиною будівлі. Такі фундаменти добре вирівнюють всі вертикальні і горизонтальні переміщення грунту, вони отримали ще одну назву – плаваючі. Зведення плитних фундаментів практикується в основному в малоповерховому будівництві при невеликій і простій формі плану будівлі. Плитні фундаменти досить дороги через великий обсяг бетону і витрати металу на арматуру.

 

Фундамент з блоків

У сучасному будівництві вельми ефективні збірні стрічкові фундаменти під стіни будівель, що виконуються з типових залізобетонних блоків-подушок і бетонних станових блоків або панелей. Блоки-подушки можна укладати з розривом, утворюючи переривистий фундамент. Осадка останнього виявляється менше, ніж стрічкового, тому тиск під його підошвою може бути підвищений на 20-30%. Збірні фундаменти під окремі колони і стовпи влаштовують із блоків стаканного типу або з декількох блоків-подушок.

 

Фундаменти мілкого закладення поділяються на стрічкові під несучі і самонесучі стіни; стрічкові під ряд колон; стовпчасті під стіни; окремі під колони, а в комбінації з фундаментними балками – і під стіни; суцільні у вигляді плоских чи ребристих плит (під всією спорудою або його частиною ); масивні (під всією спорудою). Такі фундаменти зазвичай виконують ступінчастими, з розширенням донизу. Верхня поверхня фундаменту, що відокремлює його від вищерозміщених частини будівлі (споруди), називається обрізом, а нижня, яка спирається на грунт підстави, – підошвою. Відстань від обріза до підошви називається висотою фундаменту, відстань від планувальної позначки поверхні землі до підошви – глибиною закладення фундаменту. В окремих фундаментах в їх верхній частині (званою подколонником) влаштовується поглиблення (стакан) для установки колон.

Вибір типу фундаменту визначається інженерно-геологічними та гідрогеологічними умовами будівельного майданчика, призначенням і конструктивними особливостями будівлі або споруди, величиною навантаження, переданої на фундамент, а також виробничими можливостями будівельної організації. Глибина закладення фундаменту будівель і споруд встановлюється в залежності від властивостей і характеру нашарувань грунтів, рівня грунтових вод (з урахуванням його коливань в процесі будівництва та експлуатації споруди), величини і характеру діючих на основу навантажень, глибини закладення підземних комунікацій і фундаментів під машини та обладнання , кліматичних особливостей району будівництва (глибини сезонного промерзання і т.п.). Прийнята глибина закладення фундаменту повинна бути достатньою для забезпечення стійкості підстави і виключення можливості пученія грунту (при його промерзанні) і осідання (при відтаванні). У непучиністих грунтах при заляганні рівня грунтових вод на значній відстані від поверхні землі допускається закладати підошву фундаменту вище глибини промерзання грунту. Розміри підошви фундаменту визначають, виходячи з умови, щоб середній тиск на підставу не перевищувало розрахункового тиску, величина якого залежить від виду і властивостей грунту, глибини закладення фундаменту, конструктивних особливостей споруди. При призначенні розмірів підошви фундаменту враховують граничні величини вертикальних деформацій (опади, підйоми), при яких ще забезпечується необхідна міцність надфундаментних конструкцій і відповідність будівлі (споруди) технологічним або архітектурним вимогам. При дії значних горизонтальних навантажень (в т. ч. сейсмічних), а також у разі водонасичених глинистих і заторфованих грунтів повинна бути забезпечена, окрім того, стійкість підстави.

Розрахунок конструкції фундаменту будівель і споруд проводиться по міцності і по величині розкриття тріщин. Фундаменти дрібного заставляння зазвичай влаштовуються монолітними – з кам'яних матеріалів, бутобетона, бетону та залізобетону. Стрічкові, окремі (під колони), суцільні і масивні фундаменти, як правило, виконуються із залізобетону. Матеріали, застосовувані для пристрою фундаменту будівель і споруд, повинні володіти необхідною водо-і морозостійкістю.

 

Фундаменти будівель з підвалами при високому рівні грунтових вод повинні мати гідроізоляцію, що виключає можливість затоплення підвалів. Для захисту фундаменту будівель і споруд від дії агресивних грунтових вод застосовують щільний бетон із спеціальними добавками, а також обмазувальну, обклеювальну та інші види гідроізоляції.

 

Фундаменти мілкого закладення звичайно зводяться в котлованах або траншеях. Набуває поширення метод витрамбовиванія котлованів (під окремі фундаменти) або траншей (під стрічкові фундаменти) за допомогою трамбуючих машин. В цьому випадку виключаються земляні роботи і забезпечується додаткове ущільнення грунту основи.