Настил підлог з лінолеуму

2010-10-04 11:18:49

Лінолеум можна настилати досуха, наклеювати спеціальними клеями або мастиками заводського або домашнього виготовлення, а також прибивати цвяхами до дерев'яних підстав.

Лінолеум в рулонах повинен знаходитися в теплому сухому приміщенні для витримування (стабілізації розмірів) мінімум два тижні. Витриманий лінолеум нарізають на полотнища з запасом на усадку. При довжині полотнищ до 6 м рекомендується залишати запас 20 мм, при довжині до 10 м – 30-40 мм, більше 10 м – 50-60 мм.

Розкроюють лінолеум, враховуючи розташування його полотнищ в приміщенні. При настилі лінолеуму в приміщеннях зі складним обрисом підлоги нарізають полотнища, розкладають по стінах, намічають місця розташування труб, пілястр і т. д. Вимірюють їх товщину, довжину, діаметр і т. п., потім переносять їх обриси на лінолеум і вирізують зайві частини .

Підстава, на яке настилають лінолеум, попередньо добре оглядають, виправляють всі дефекти, використовуючи для ремонту шпаклівку. Для настилу лінолеуму насухо роблять стяжку , як було описано раніше.

Безворсовий лінолеум випускається різних розмірів, і його легко підібрати по розміру приміщення. Рулон лінолеуму розгортають по поверхні підлоги і відрізають, надлишки. По краях приміщення встановлюють дерев'яні або пластикові плінтуси .

Для приклеювання ПВХ-матеріалів застосовують мастики «Пермінід», «Гумі-Лакс», «Карболакс», «Біські», «Ізол», клеї «Бустилат М», «КДС-2», «Девітекс». З імпортних матеріалів для наклейки плиток з ПВХ можна скористатися клеєм: «PV-20» фірми «Массо», «PVC-Rleb-stoff 523 EL» фірми «Forbo Erfurt», «Universal-Fixierung PT 41» фірми «Pufas» та ін .

Лінолеум наклеюють так. Полотнище кладуть на підставу, відгинають на половину його довжини, причому діаметр перегину повинен бути не менше 200 мм, так як при меншому діаметрі деякі види лінолеуму можуть потріскатися. Кінець відігнутого полотнища можна пригрузить. Потім грунтують підставу і тильну сторону полотнища-Після висихання грунтовки на підставу наносять мастику й наклеюють підготовлену половину полотнища. Так само наклеюють і іншу половину.

Якщо на поверхні наклеєного лінолеуму з'являться бульбашки, хвилястість, то на них кладуть вантаж: мішок з піском або фанеру , яку пригружают цеглою або яким-небудь іншим вантажем. Таку пріпрессовку витримують не менше трьох діб.

Російська промисловість досі випускає ворсовий лінолеум шириною близько 1,35-2 м. Тому в більш широких приміщеннях доводиться зрощувати полотнища, т. е. приклеювати лінолеум з прирізанням кромок після настилання.

Перше полотно наклеюють біля стіни, але з того боку, до якої буде примикати друге полотно, залишають Непріклеенние смужку шириною 200-250 мм (її не намазують мастикою). Після згладжування полотна мішком з піском і виправлення можливих дефектів наклеюють друге полотно, обидві кромки якого не приклеюють на ширину 200-250 мм, причому кромка другого полотна повинна перекривати крайку першого полотна на 20-30 мм, тобто настільки, щоб при обрізку були видалені дефектні місця крайок. Якщо друге полотно примикає до стіни, то цю його сторону приклеюють повністю. Якщо укладають і третє полотно, то з них надходять таким же чином.

Наклеєний таким способом лінолеум залишають на 3-4 дні для підсихання клею або мастики, за цей час відбудеться і усадка матеріалу. Після цього кромки прирізають гострим ножем по добре фугованной лінійці. Якщо лінолеум щільний і товстий, за один прохід прорізати обидві кромки не вдається. Тоді спочатку відрізають верхню кромку так, щоб на нижній залишився слід від ножа. З цього сліду обрізають нижню кромку, при необхідності підклавши під неї картон або тонку фанеру, щоб не затупити лезо ножа.

Після прирізки кромки відвертають, промащують їх підставу і тильну сторону і приклеюють, ретельно пригладжуючи. Видавлену мастику видаляють, закривають шов смужкою паперу, кладуть на Нього дошку і добре пригружают на 6 – 7 діб. Після зняття вантажу кромки оглядають, дефекти усувають і повторюють пригрузку. При необхідності повторюють промазування кромок і пригружают знову на кілька днів.

Теплоізоляція підлоги

2008-10-29 14:00:57

Підлоги грають істотну роль в збереженні тепла усередині будівель. У звичайному будинку втрати тепла через підлоги без теплоізоляції можуть досягати 20% від загального обсягу тепловтрат, оскільки через неізольовані підлоги тепло відводиться в грунт, в неопалювальні приміщення і в навколишній простір. Крім зменшення втрат тепла, теплоізоляція полови дозволяє ефективніше використовувати їх теплоємність. Отримана таким чином економія енергії сприяє зниженню як вартості опалення, так і рівня забруднення навколишнього середовища. Температура на поверхні підлоги є основним чинником, що визначає ступінь комфортності приміщення. Температурний режим людського тіла вимагає, щоб температура на внутрішніх поверхнях приміщення була не нижча за температуру повітря усередині приміщення більш ніж на 2 °. Якщо врахувати, що причиною втрати близько 50% тепла нашого організму є тепловипромінювання, стає зрозумілим, що ці втрати в першу чергу визначаються температурою будівельних конструкцій, таких як стіни, підлоги, плити, і т.д.

При проектуванні підлог не можна забувати про можливу конденсації вологи на низькотемпературної поверхні підлоги, а також у містках холоду в місцях сполучення стін і підлоги. Наслідком конденсації може стати поява грибкових організмів і цвілі, руйнівним чином діють на будівельні конструкції та надають несприятливий вплив на здоров'я знаходяться в приміщенні людей. Найбільш ефективний спосіб боротьби з цими небажаними явищами полягає в грамотному проектуванні і ретельному виконанні теплоізоляції підлог. Оптимальні результати при цьому досягаються в тих випадках, коли поряд з теплоізоляцією підлоги є можливість ізоляції сполучається з підлогою підвальній стіни, цоколя, кільцевої балки, і т.п.

З вищесказаного випливає висновок про те, що підлоги житлових будинків, розташовані в безпосередній близькості від грунту, що знаходяться в контакті з зовнішнім повітрям, або відокремлюють опалювальні приміщення від неопалювальних, повинні бути забезпечені теплоізоляцією. Це дозволяє одночасно добитися трьох цілей: знизити витрати на опалення, підвищити комфортність житла та зменшити забруднення навколишнього середовища. Крім будівництва житла, теплоізоляція підлог може виявитися досить корисною і при спорудженні інших типів будівель.

Матеріали, застосовувані для теплоізоляції підлог, піддаються впливу підвищених навантажень, через що серед пропонованих їм вимог в першу чергу слід назвати високу міцність на стиск і малу ступінь деформації при стискуванні. Іншими важливими характеристиками теплоізоляційного матеріалу, що дозволяють зменшити до мінімуму товщину будівельних конструкцій, є низька теплопровідність і здатність зберігати вихідні теплоізолюючі параметри протягом практично необмеженого періоду часу навіть при дії вологи і механічних навантажень. Теплоізоляційний матеріал повинен бути зручним в роботі, в ці параметри входить – легкість різання, простота і швидкість укладання з невеликою кількістю відходів, що зводить до мінімуму вартість робіт по теплоізоляції.

Спектр матеріалів, застосовуваних для теплоізоляції підлог, досить широкий. Як правило, це мінеральна вата, скловата, пінополістирол, в т.ч. екструдований, спінене (ячеистое) скло, та ін Для кожного з цих матеріалів розроблені конструктивні схеми пристрої полови, що враховують особливості їх застосування. Ми зупинимося на найбільш поширених матеріалах – мінеральній ваті і пінополістиролі.

Як вибрати паркет

2011-10-25 16:09:03

При сучасному виборі підлогових покриттів все рідше люди стали вирішуватися покрити підлогу справжнім штучним паркетом. Найчастіше, з кількох причин:

Паркет – досить дорогий вид підлогового покриття, навіть у порівнянні з ламінатом.

Паркет дуже капризний в обслуговуванні, необхідно забезпечувати постійний і правильний догляд за паркетом . Даний факт теж сильно відлякує покупців.

Укладання паркету краще довірити фахівцеві, оскільки зовнішній вигляд паркетної підлоги, його експлуатаційні властивості на 75% будуть залежати від професіоналізму паркетного укладальника. Тому, штучний паркет, мабуть, єдиний вид підлогового покриття, укладання якого самостійно краще не проводити.

Але, у паркетної підлоги, є одна незаперечна перевага перед усіма іншими видами підлогових покриттів – це його натуральність і екологічна чистота. Паркет дарує підлозі справжнє природне тепло та енергію живого дерева, ходити босоніж по паркету дуже корисно, крім того штучний паркет надає підлозі абсолютно унікальний, ні з чим не порівнянний зовнішній вигляд.

Таким чином, якщо ви зважилися на укладання паркету в своїй квартирі чи кімнаті, вам потрібно знати, як вибрати паркет.

Як вибрати паркет

Зверніть увагу на наступні моменти:

1. При виборі паркету переконайтеся, що він упакований в поліетилен і потім вже в жорстку упаковку. Така подвійна захист потрібна для того, щоб не пошкодити паркет під час транспортування, вберегти його від вологи, бруду і пилу. Якщо, будь-якої з двох захисних шарів відсутній, то це вже для вас привід насторожитися.

2. Хороший якісний паркет, виготовлений за Держстандартом і на заводі, а не в кустарних умовах з порушенням правил, повинен мати маркування країни і заводу виробника, а також супроводжуватися необхідними сертифікуючий документами.

3. Оптимальна вологість паркету – 8-9%. При виборі паркету звертайте увагу на те, що він не повинен бути ні пересушений, ні недосушен. Оптимальна вологість повинна складати 8-9%. А оскільки «на око» визначити вологість паркету і перевірити його заявлені якості досить складно, то, по можливості, краще відправлятися за покупкою паркету з фахівцем, який може підтвердити або спростувати вибір паркету, використовуючи спеціальні інструменти.

4. Вибираючи паркет, звертайте увагу на геометрію. При вставці однієї планки в іншу – лицьові поверхні повинні зійтися без щілин і зазорів.

5. На поверхнях паркетних планок повинні бути відсутні сліди опіків, щербини і задирки. Якщо на паркеті є тріщини і відколи, значить його сушили методом форсованої сушіння з порушенням всіх правил.

6. Якщо Ви вирішили покласти в кімнаті паркет з екзотичних порід дерева, то в обов'язковому порядку проконсультуйтеся з фахівцем, який знайомий з даною породою дерева і знає його реакцію на той чи інший лак для паркету або клей. Вважається, що краще використовувати паркет з місцевих порід деревини, тому що вони більш адаптовані до кліматичних умов тієї чи іншої смуги.

Розмітка й укладання пробкового покриття

2010-10-04 12:12:08

Так як покриття з пробки зроблені з натурального природного матеріалу, то вони вимагають відповідного звернення. Зберігати плитки необхідно в сухому, добре провітрюваному приміщенні.

Перед укладанням потрібно розкрити упаковку і витримати в такому вигляді не менше 24 годин.

Якщо відносна вологість повітря протягом довгого часу перевищувала 65%, плитки можуть втратити форму і зовнішній вигляд. В процесі укладання температура підлоги і клею повинна бути не менше 18 ° С.

Незважаючи на всі обережності, при виробництві пробкових пластин завжди існує можливість відмінності за структурою або відтінку. Тому перед початком укладання потрібно добре розглянути пластини при денному світлі. За допомогою цього ви зможете розташувати пластини таким чином, щоб відмінності в структурі або відтінку не впадали в очі.

Поверхня, на яку накладається покриття, повинна бути плоскою, чистою і абсолютно сухою, щоб клей добре схопився. Перед розміткою протріть підлогу вологою ганчіркою або приберіть пил пилососом. Під час роботи в приміщенні не повинно бути пилу та бруду.

Коркові плитки можна монтувати у формі шахової дошки з переміжним будовою. Перед початком роботи партію плиток розкладають на підлозі, вибравши плитки навмання з різних упаковок, щоб забезпечити хороше поєднання кольору і структури.

У разі необхідності за лінійці розрізають пробку ножем або лезом односторонньої бритви. Щоб уникнути ломки пробки, спочатку уздовж лінії розрізу накладають маскує стрічку. Під час різання робочу поверхню оберігають за допомогою твердого картону.

Укладання підлогових покриттів з пробкових плит. рекомендується починати з середини підлоги. Для цього посередині кімнати треба прокреслити осьову лінію, з її середини провести дві перпендикулярні лінії до бічних стін, починаючи від центру, укласти, не наклеюючи, плитки і переконатися, що ширина плиток біля стіни (після необхідної обрізки) більше 5 см. Якщо необхідно, можна прокреслити додаткові лінії, паралельні основним.

Необхідно переконатися, що пластини правильно лягають в обох напрямках.

Пластини можуть бути укладені одна за одною або зі зміщенням.

Відстань від стіни до пластини повинна бути не менше 34 мм для можливого розширення пластин.

Пластини необхідно укладати на спеціальний клей для пробки. Перед використанням клею потрібно прочитати інструкції виробника, щоб визначити необхідну кількість клею і час, необхідний для міцного склеювання.

Клей наноситься на обидві склеювані поверхні: на підлогу і на плитки – зубчастим шпателем або валиком.

Покриття наклеюється не менше ніж через 10-20 хвилин після нанесення клею, залежно від характеристик склеюваних поверхонь, зовнішніх умов і кількості нанесеного клею. На підлогу клей наноситься рівномірними ділянками (по 3-4 м2).

Починають укладати плитки від центру приміщення вздовж обраної прокресленою лінії. Рекомендується відразу ж видаляти залишки клею, що потрапили на лицьову сторону плиток.

Для якісного приклеювання досить щільно з зусиллям притиснути плитку по всій поверхні в момент укладання. Рекомендується використання гумової киянки для прістуківаніем плиток по периметру. Можна відразу ж ходити за встановленими плиткам.

Плитки клеяться встик один до одного, без зазорів. Оскільки клей має моментальної фіксацією, неможливо пересунути плитку після того, як вона притиснута до підлоги.

Тому рекомендується встановлювати плитку якомога точніше.

Якщо плитка встановлена ​​неправильно, потрібно відірвати її. Це місце зачистити від залишків плитки, нанести новий шар клею і висушити його. Тільки після цього можна встановлювати нову плитку.

Слід залишати зазор 3-4 мм уздовж стін для компенсації можливого розширення матеріалу.
Якщо укладається просто натуральна пробка без лаку, необхідно накласти на неї як мінімум 3 шари лаку.

Корковий паркет не можна піддавати ніякому тиску протягом 24 годин і не можна чистити протягом 48 годин.

Кімната повинна добре провітрюватися, як під час, так і після укладання паркету.

Укладання паркетних дощок здійснюється за технологією звичайних дощок. Коркові плити, що мають поліхлорвінілову підкладку, наклеюються на рівне, знепиленому основу підлоги.

На пробкові плити, оброблені воском, не діють етиловий спирт, оцтова кислота, розчинники типу бензолу, трихлоретан. Однак плитки руйнуються при дії лугів.

Ізоляція ударного шуму

2008-10-29 14:03:01

Шум, проникаючий з сусідніх по вертикалі квартир, буває повітряним (мова, музика) і ударним (кроки, удари падаючих на підлогу предметів і т.д.).

Ізоляцію повітряного шуму забезпечує в основному несуча конструкція перекриття. У сучасних будинках це залізобетонні збірні або монолітні плити, в індивідуальному будівництві, крім того, це можуть бути металеві або дерев'яні балки з засипкою між ними сипучими матеріалами (піском, керамзитом, шлаком, і т.п.). Конструкція підлоги, розташованого над перекриттям, мало впливає на загальну величину звукоізоляції. Тут, насамперед, важлива величина загальної масивності 1 м2 перекриття з підлогою, і якщо вона більше 350 кг/м2, то необхідна звукоізоляція в 50 дБ для міжквартирних перекриттів забезпечується.

Для ізоляції ударного шуму також важлива масивність перекриття, але для забезпечення нормативу в 67 дБ для квартир вона повинна бути в кілька разів більше, ніж для нормативу по повітряному шуму (350 кг/м2), що ні технічно, ні економічно вкрай не раціонально.

Для ізоляції ударного шуму ефективніше використання спеціальних конструкцій підлоги.

У першому випадку використовуються т.зв. м'які підлоги – килими, лінолеум на спіненої основі, і т.п. При цьому розсіювання більшої частини енергії удару відбувається в зоні безпосереднього контакту, наприклад, ноги і статі.

Але не у всіх приміщеннях можна використовувати такі типи підлоги. У тих випадках, коли можливі тільки тверді підлоги – кераміка, паркет, жорсткий лінолеум, і т.д., їх влаштовують з використанням так званих звукоізолюючих прокладок, які укладають або під самі підлоги, якщо це можливо, як, наприклад, під паркетну дошку , або під вирівнює стяжку.

Останнє більш ефективно з акустичної точки зору, тому що в цьому випадку ефект звукоізоляції відбувається не тільки через розсіювання енергії коливань в прокладці, а й за рахунок зниження амплітуди коливань пружною системою 'плита перекриття – прокладка – стяжка й підлога'.

При цьому, чим масивніше (до певної межі) буде стяжка й підлога, тим ефективніше буде працювати вся система.

В реальних конструкціях величина ізоляції ударного шуму перекриттями визначається:

• поверхневою щільністю несучої плити;
  
• динамічним модулем пружності звукоізоляційного шару в робочому (стислому) стані;
  
• товщиною звукоізоляційного шару в обтиснутому стані;
  
• поверхневою щільністю підлоги вище звукоізоляційного шару.

Методика визначення необхідної конструкції підлоги, що забезпечує необхідну ізоляцію ударного шуму, наступна:

1. Визначається необхідний індекс ізоляції ударного шуму для даного перекриття по СНиП II-12-77 (для міжквартирних перекриттів він дорівнює 67 дБ).
   
3. Визначається індекс ізоляції наведеного рівня ударного шуму плитою перекриття залежно від його конструкції (суцільна або з роздільними стелями) і поверхневої щільності плити. Так, плита перекриття суцільна або пустотна з поверхневою масою 150 кг/м2 має Iуо = 91 дБ, з поверхневою масою 450 кг – 80 дБ. Наявність роздільного стелі знижує це значення на 3-4 дБ.
   
4. Визначається різниця між необхідною звукоізоляцією і Iо. У випадку з плитою масою
   150 кг/м2 вона складе Iоу = 91-67 = 24 дБ
   300 кг/м2 Iоу = 84-67 = 17 дБ

За таблицями СНиП II-12-77 або даним лабораторних випробувань підбираються конструкції підлоги, що забезпечують цю різницю.

Так, лінолеум в залежності від основи і конструкції при товщині

• 3,5 … 3,6 мм мають Iоу = 16 … 19 дБ;
  
• 4,5 … 5,5 мм Iоу = 22 … 25 дБ.

Дерев'яні підлоги по лагам, покладеним на звукоізоляційний шар, дають додатково Iоу = 19 … 21 дБ в залежності від масивності плити.

Покриття з підлоги на монолітній стяжці із щільністю 60 кг/м2 по звукоізоляційному шару дає додатково 14 … 23 дБ; то ж зі стяжкою щільністю 120 кг/м2 дає додатково 16 … 25 дБ; то ж по шару піску або шлаку 13 … 19 дБ.

В останні роки на ринку з'явилися матеріали, що відповідають підвищеним вимогам до звукоізоляції ударного шуму.

Так, матеріал, вироблений на заводах концерну Сан Гобен і продається в Україні під торговою маркою Шуманет-100, при товщині З мм під стяжкою із щільністю 120 кг/м2 дає додаткову ізоляцію ударного шуму 23 дБ, що досить практично у всіх випадках застосування в житловому будівництві. Два шару цього матеріалу (6 мм) дають уже 27 дБ.

Вітчизняний матеріал Суперсила при товщині 5,4 мм дає в тих же умовах 27 дБ додаткової ізоляції, що є дуже високим показником. Крім того, цей матеріал є вогнезахисним – і тому рекомендований для ізоляції шуму в дерев'яному будівництві.

Спінений поліетилен (З мм), рулонна пробка (З мм) підвищують значення звукоізоляції всього на 18-19 дБ. Вони можуть бути використані в рядовому будівництві, однак пробка дуже дорога, а спінені матеріали погіршують згодом свої властивості під навантаженням через схлопування повітряних бульбашок.

В цьому відношенні найбільш ефективні волокнисті матеріали. У них розсіювання енергії відбувається не тільки через тертя повітря об волокна, але й через тертя волокон один про одного і пружного зминання самих волокон.

На закінчення необхідно відзначити, що практикується в останні роки будівництво житла без обробки в багатоквартирних будинках часто призводить до того, що власники квартир влаштовують в них підлоги без укладання звукоізоляційних шарів, серйозно порушуючи при цьому вимоги СНиП II-12-77 через незнання. Це призводить до негативних наслідків для мешканців нижніх квартир, тому що вони не мають ефективних методів для боротьби з ударним шумом. Так, навіть при влаштуванні в їх квартирах звуковбирних стель на віднесенні 10 … 15 см (максимально можливе в цих будинках) одержуваний ефект становить усього 4 … 10 дБ (при використанні додаткового звукопоглотітеля в міжстельовому просторі). А це вкрай не достатньо, що очевидно зі сказаного вище, а також наступного прикладу.

Так, перекриття масою 350 кг/м2 з паркетною підлогою по вирівнюючої стяжці 50 … 100 кг/м2 і підвісною стелею знизу буде мати Iоy = 75 … 80 дБ, що значно гірше нормативних 67 дБ.

У разі використання керамічного підлоги найбільш ефективне застосування звукоізоляційного шару товщиною 20 … 30 мм з супертонкого скловолокна або базальтового волокна. Цей матеріал під стяжкою 120 кг/м2 дає додаткову звукоізоляцію 38 дб, що повністю вирішує проблему ударного шуму.

Як вибрати ламінат

2011-10-25 16:15:31

Ламінат належить до паркетним покриттям підлоги. Він являє собою найбільш економічний варіант з усіх даних видів підлогових покриттів.

З'явився ламінат або ламіноване покриття підлоги близько чверті століття тому завдяки фірмі Perstorp Flooring AB в зв'язку з тим, що хороший у всіх сенсах паркет з натурального дерева був не кожному доступний у фінансовому плані і вимагав особливої ​​вправності при укладанні. Попит народжує пропозицію, і більш економічний варіант паркетного покриття підлоги не забарився з'явитися і було це ніщо інше, як ламіноване покриття або просто ламінат.

З моменту першої появи технологія виготовлення ламіната і його якість безперервно удосконалювалися. Сьогодні ламінат це цілком доступний за ціною варіант підлогового покриття, з наступними позитивними якостями:

• висока зносостійкість;
• вологостійкість;
• термостійкість;
• простота догляду;
• цветоустойчивость.

Як вибрати ламінат?

Так, що ж являє собою ламіноване покриття. Ламінат являє собою панелі, що складаються з чотирьох і більше шарів, навіть саме слово «ламінат» означає багатошаровий.

Основним або несучим шаром ламінату є середній шар з деревоволокнистої матеріалу. Саме від його технічних характеристик залежить якість усього покриття. Чим вище буде щільність даного шару, тим міцніше вся ламінована панель.

Верхній шар ламінату складається з паперу на яку нанесені різні зображення. Даний шар потребує найбільшого захисту, так як піддається непосредественному і безперервному фізичного впливу. У зв'язку з цим даний шар просочується меламиновой або акрилової смолою.

Нижче несучого або основного шару ламінованої дошки розташований шар напарафіненного картону, діаметром 0,5-0,8 мм або пластику. Даний шар несе в собі дві функції. По-перше, врівноважує изгибающее напругу основи, а по-друге не пропускає вологу.

В даний час нашій увазі пропонують ламіноване покриття різних класів, що відрізняються за ціною і характеристикам.

Так, наприклад, більш високий клас ламінату має в своїй структурі ізолюючий шар, то є необхідність звукоизолировать підлогу перед укладанням автоматично відпадає.

Всі види ламіната ділять на групи в залежності від рівня навантаження, яке покриття здатне витримати. Кожна з таких груп носить свій номер з двох цифр, перша цифра означає тип приміщення, для якого призначений ламінат, а друга – рівень навантаження.

Простота догляду також є спонукальною причиною, щоб вибрати ламінат. Основний догляд за ламінатом полягає в протиранні вологою, але не мокрою ганчіркою, крім того, можна без проблем скористатися ацетоном, а в місцях, де є подряпини – спеціальним олівцем.

Вибір облицювальних плит

2008-10-28 15:21:38

При покупці облицювальних плит з натурального каменю необхідно звертати увагу на розмір і якість лицьових поверхонь. Якщо допуски не дотримані – це ознака браку.

Відмінності за кольором плиток однієї і тієї ж породи є відмітною особливістю природного матеріалу, яким є натуральний камінь. Існує допустимий діапазон відмінностей в кольорі і фактурі, який може оцінити тільки фахівець. Покупцеві необхідно заздалегідь узгодити з постачальником ступінь можливих відхилень, отсматрівая найбільш можливу кількість зразків. Існують камені більше однорідні за кольором або ж складні для цветоотбора, але саме в цьому і полягає їх 'родзинка ".

При виборі плитки для пристрою підлоги у вологих приміщеннях (ванних кімнатах, душових, басейнах, зовнішніх вхідних групах) слід мати на увазі, що більшість видів каменя при тривалому контакті з водою можуть змінювати колір. Це, перш за все, відноситься до пористих і неоднорідним мармуру. Крім того, деякі види гранітів і мармурів можуть містити включення залізистих мінералів, які, не будучи захищеними, реагуючи з водою, з часом також можуть викликати зміну кольору облицювання.

Як вже говорилося вище, для зон з інтенсивними умовами експлуатації підходять граніти. Мармури можна застосовувати тільки при щадному режимі використання приміщення. При цьому у вологих приміщеннях рекомендується саме мармур, а не граніт, тому що мармур має більш пористу (мікропористу) структуру, і він менш слизький, ніж граніт.

Натуральні камені – це складний матеріал, що має в силу свого природного походження особливості, які оцінити можуть тільки фахівці. Замовнику або навіть архітекторові найчастіше досить складно оцінити придатність вподобаного йому по естетичних властивостях облицювального матеріалу з натурального каменю для конкретного інтер'єру чи екстер'єру. Тому рекомендуємо звертатися за консультаціями в спеціалізовану фірму, що має досвід роботи з різними породами для різних умов експлуатації.

А

Б

Рис. 1
Натуральний камінь дає воістину безмежні можливості по дизайну інтер'єрів:
А. Бенефит;
Б. МКК-ХОЛДІНГ

Купити облицювальна цегла в Києві.

Цементні стяжки

2008-10-29 14:03:50

У якості сполучного в цементних стяжках використовуються переважно портландцементи, сировиною для яких служать природні глини з додаванням меленого вапняку. При стислих строках в будівництві використовують алюмінатних цементи, рідше використовуються пуццоллановие цементи. До сполучній додають в якості наповнювача пісок або гравій у необхідній кількості. Співвідношення елементів залежить від вимог, що пред'являються до міцності стяжки. Цементні стяжки зв'язуються гідравлічно – водою. Цементу для гідратації необхідно 10 – 25% води (від маси цементу ), а з урахуванням випаровування 28 -30%. Протягом місяця зв'язується близько 20% води.

При схоплюванні необхідно захищати стяжку від нерівномірного або занадто швидкого висихання, щоб до повного затвердіння необхідну кількість води не випарувалося. Міцність цементних розчинів залежить від водоцементного відносини. Так, для розчинів на цементі марки 400 при водоцементному відношенні 0,55% міцність – 15 Н/мм2, відповідно: 0,48% – 20 Н/мм2, 0,4% – 30 Н/мм2, 0,3% – 40 Н/мм2.

: серый цвет, шершавая поверхность, швы в областях двери или при сужении сечения, компенсационные швы на площади более 40 м2 и длине любой стороны более 8 м, частое образование выпуклых мест на швах и кромках, малая чувствительность к влаге. Основними ознаками цементних стяжок є: сірий колір, шорстка поверхня, шви в областях двері або при звуженні перетину, компенсаційні шви на площі більше 40 м2 і довжині будь-якої сторони більше 8 м, часте освіта опуклих місць на швах і кромках, мала чутливість до вологи.

При роботі з цементними стяжками необхідно мати на увазі ряд нижчезгаданих моментів:

• Товщина стяжки повинна бути більше 30 мм, при шарах менше 30 мм можливо відшарування від основи.
  
• Для легкоукладальності розчину водоцементне ставлення зазвичай завищують, внаслідок цього зменшується міцність стяжки і відбувається сильна усадка, збільшується час висихання.
  
• В залежності від товщини шару потрібно тривалий термін висихання стяжки. Набір міцності відбувається поступово, протягом 28 діб, нерівномірно по глибині. Часто застосовують залізнення (затирка цементним 'молоком' для додання стягуванню товарного вигляду). Перед наклейкою покриття цей шар необхідно видаляти.
  
• При влаштуванні цементних стяжок на розділовому шарі не робляться окантовочні і розділові шви, які доводиться нарізати перед укладанням покриття.
  
• З різних причин цементні стяжки часто виготовляють багатошаровими, без урахування вимог проекту і без гарантії адгезії шарів між собою. Такі стяжки найкраще замінити на нові.

Як вибрати ковролін

2011-10-25 16:23:36

Як вибрати ковролін серед сучасних видів підлогових покриттів, де ковролін займає своє почесне місце. Перш за все, ковролін вибирають за його практичність, звукоізоляційні властивості, різноманітність кольорів, зносостійкість і зручність експлуатації. Однак, для того щоб мати можливість тривалий час відчувати всі позитивні властивості ковроліну, необхідно знати, основні правила вибору хорошого ковроліну, в тому числі і для різних приміщень. Даному питанню присвячуємо цю статтю.

Перш за все, слід визначитися, який ковролін вибрати – штучний або натуральний. Натуральний ковролін виробляється або з повністю натуральних матеріалів, тобто 100% вовни, або зі змішаних, які містять від 10 до 30% вовни. До плюсів натурального ковроліну із застосуванням вовни відносять:

• відмінна пружність;
• низька вологопроникність і займистість;
• легкість в прибиранні.

Основні недоліки ковроліну з вовняним ворсом – це його низька зносостійкість і висока вартість.

Як вибрати ковролін за складом

До складу штучного ковроліну найчастіше входять такі види синтетичного волокна:

• поліамід (нейлон);
• поліпропілен (олефін);
• поліакріл;
• поліестер.

Самим високоякісним з усіх синтетичних ковроліну, є килимове покриття з нейлону або поліаміду, оскільки воно м'яке, добре тримає ворс, а також легко чиститься і не вицвітає. Термін служби ковроліну з нейлону становить 10-15 років.

Трохи нижче якість ковроліну з акрилових ниток. А от ковролін з поліестеру хоч і коштує дешевше, але він і прослужить вам в два рази менше, максимум близько восьми років. До того ж такий ковролін на дотик жорсткий і з характерним синтетичним блиском.

Близько 90% всього асортименту ковроліну в Росії займає покриття з поліпропілену або олефина. Однак, даний матеріал вже давно не відповідає всім сучасним вимогам, що висуваються до ковроліну, та й термін служби в нього досить скромний – 5-7 років, тому покупка такого ковроліну – марна трата грошей. В якості альтернативи олефіну, зараз пропонують покриття з використанням синтетичного волокна терклон і супрім, які пройшли хімічну та термічну обробку для підвищення зносостійкості. За зовнішнім виглядом такий ковролін не відрізниш від вовняних покриттів і на дотик він дуже м'який.

Як вибрати ковролін для приміщень високої прохідності

До приміщень високої прохідності можна віднести коридор, передпокій, сходи між поверхами в приватному будинку, тобто це ті місця, для яких потрібно вибирати ковролін з високими брудовідштовхуючим властивостями і хорошою зносостійкістю. В даному випадку можна вибрати щільний ковролін з низьким ворсом, або взагалі без ворсу, а також прийнятний варіант ковроліну на гумовій основі.

Крім того, ковролін з хорошими грязеотталкивающимі і водонепроникними властивостями потрібно вибирати і для їдальні, де можливе часте поява різних плям від пролитих напоїв і залишків їжі. Також ковролін в їдальні за своєю природою має бути несприйнятливий до барвників.

Як вибрати ковролін для приміщень середньої і низької прохідності

Якщо вибирати ковролін для вітальні, то можна зупинитися на підлоговому покритті, стійкого до сминаемости і загальної забрудненості. Наприклад, ковролін зі штучним ворсом середньої висоти цілком підходящий варіант.

Оскільки, спальня в квартирі – це найчастіше приміщення з дуже низькою прохідністю, тому, і ковролін для неї можна вибирати без особливих вимог до зносостійкості і сминаемости, наприклад, ковролін з високим ворсом. В даному випадку важливо вибрати ковролін, що володіє хорошими антистатичними властивостями, щоб уникати неприємних електричних розрядів.

У дитячу або ігрову кімнату вибирайте ковролін виходячи з міркувань немаркого та легкої чистки. Також особливу увагу приділіть забарвленням покриття, оскільки вона може координально міняти вигляд і загальний настрій всього приміщення.

Підлоги з керамічної плитки

2008-11-25 12:52:42

Підлоги з керамічної плитки зазвичай використовують у ванних кімнатах, душових, басейнах, туалетних кімнатах, часто і підлогу кухні покривають керамічною плиткою. Керамічна плитка практична в приміщеннях з підвищеною вологістю і дуже зручна при збиранні приміщень.