Все про будівництво та ремонт

Державне замовлення

2006-11-15 20:40:20

Ні для кого не секрет те, що найактуальніша проблема практично для будь-якого підприємства в Україні – це реалізація власної продукції. Щоб продати свій товар, підприємства поліпшують його якість, витрачають великі гроші на рекламу, але ці витрати не дають гарантії стабільності. А від реалізації продукції залежить багато чого: прибуток підприємства, розмір зарплати співробітників, своєчасність її виплати і т.д. Тому кожен керівник домагається гарантованого обсягу продажів у майбутньому тими чи іншими шляхами, наприклад, укладаючи довгострокові контракти або здійснюючи продаж товарів у кредит. Один з можливих шляхів гарантованої продажу власної продукції – це отримання державного замовлення від одного з органів державної влади. Хоча в цьому теж є певний ризик, але будь-який бізнес – це ризик, і не треба забувати, що на Заході отримання державного замовлення вважається дуже престижним і гарантує не тільки реалізацію власної продукції, а й пристойну норму прибутку. Для нас це ще нехарактерно, але все змінюється. Так що не варто нехтувати можливістю отримати замовлення на поставку (закупівлю) товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб. Головний госзаказовскій закон Верховною Радою України 22.12.1995 р. було прийнято Закон України № 493/95-ВР «Про поставки продукції для державних потреб» (далі – Закон), який вступив в силу з дня його опублікування, тобто з 23.01.1996 м. Виходячи з норм цього Закону поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Держбюджету України та інших джерел фінансування. У Законі не уточнюється, які інші джерела можуть бути використані, але з урахуванням можливостей держави це може бути тільки зовнішнє цільове запозичення, наприклад на реструктуризацію вугільної промисловості. Обсяги коштів, що виділяються для оплати держзамовлення, встановлюються законами про Держбюджет України на кожен рік, і їх розподіл здійснюється відповідно до рішень Кабміну Україна. Потреби в продукції, необхідної для забезпечення виконання регіональних програм, визначаються відповідними обласними та міськими держадміністраціями. Закон регулює цивільно-правові відносини, пов'язані не тільки з поставкою продукції (товарів), а й з підрядом. Тому при укладанні договорів на виконання держзамовлення необхідно керуватися відповідними нормами законодавства, які регулюють такі відносини, в тому числі, Цивільним кодексом УРСР. Згідно п.4 ст.1 Закону особливості відносин, що виникають у зв'язку з формуванням і розміщенням держзамовлення на оснащення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації (ЗМІ), поставками (закупівлею) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються не Законом, а окремими актами законодавства України. Так, взаємини зі ЗМІ регулюються різними законами про вибори, а також національними програмами розвитку телебачення і радіомовлення. Закупівля сільгосппродукції і продовольства для загальнодержавних потреб регулюється відповідними указами Президента та іншими нормативними актами, які встановлюють щорічні обсяги закупівель. А закупівля озброєння і військової техніки регулюється Законом України від 03.03.1999 р. № 464-XIV «Про державне оборонне замовлення». Виконавці з волі і мимоволі Держзамовлення – штука не завжди добровільна. Так, згідно п.8 ст.2 Закону, держзамовлення є обов'язковим для наступних категорій юридичних осіб: – підприємств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій (50% + 1 акція) належить державі; – орендних підприємств, заснованих на державній власності; – підприємств-монополістів на якомусь ринку і продукції. Але держзамовлення для таких підприємств обов'язковий тільки в тому випадку, якщо не можна довести, що виконання держзамовлення призведе до збитків. У п. 5 ст. З Закону встановлено, що замовник відшкодовує виконавцю очікуваний і неодержаний прибуток, тільки якщо замовник порушує зобов'язання, взяті на себе у зв'язку з укладенням контракту. З чого випливає висновок: підприємство може відмовитися від виконання держзамовлення, якщо доведе, що внаслідок його виконання потерпить прямі збитки, а упущена вигода в розрахунок не береться. Всі ж інші «прості смертні» можуть отримати держзамовлення лише на конкурсній основі. Положення про порядок організації та проведення торгів (тендерів) у сфері державних закупівель товарів (робіт, послуг), затверджене Постановою КМ України від 28.06.1997 р. № 694, стосується закупівлі простих – не специфічних товарів. Порядок проведення конкурсів серед претендентів на виконання державного замовлення та геологічного завдання, затвердженого наказом Геолкому України від 09.08.1999 р. № 141, поширює свою дію на держзамовлення, пов'язаний з проведенням геологорозвідувальних робіт. А військові потреби країни забезпечуються відповідно до норм, встановлених Порядком проведення конкурсів (тендерів) з вибору виконавців державного оборонного замовлення, затвердженого Постановою КМ України від 09.12.1999 р. № 2244. Треба відзначити, що у всіх порядках передбачені неабиякі вимоги до потенційних виконавцям як з точки зору технічного оснащення, кадрового складу, так і якості продукції. Під час проведення торгів, згідно п.6 Порядку формування та розміщення замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого Постановою КМ України від 29.02.1996 р. № 266, замовники зобов'язані віддати перевагу підприємствам громадських організацій інвалідів (УТОС, УТОГ, Союз організацій інвалідів), в тому числі шляхом застосування преференційної поправки у розмірі 15% ціни на продукцію власного виробництва, запропоновану цими підприємствами. Преференційної поправки застосовується тільки в тому випадку, якщо всі інші характеристики відповідають пропонованим замовником вимогам. Перелік продукції, під час закупівлі якої держзамовники віддають перевагу підприємствам УТОС, УТОГ та Союзу організацій інвалідів, затверджується Кабміном Україні щорічно. Перелік такої продукції на 2000 рік встановлено Розпорядженням КМ України від 03.12.1999 р. № 1330-р. Але в будь-якому випадку найважливіші показники для вибору виконавця – це ціна і якість продукції, а підприємства громадських організацій інвалідів далеко не завжди можуть скласти конкуренцію звичайним підприємствам. Як залучити – питання або твердження Статтею 3 Закону передбачено, що з метою стимулювання виконання держзамовлення виконавцям можуть бути надані пільги з податку на прибуток, цільові дотації і субсидії, кредити на пільгових умовах, валютні кошти, митні та інші пільги. Пільги з податку на прибуток для виконавців держзамовлення Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР на жаль, не передбачені, якщо не вважати особливого порядку оподаткування доходів від виконання довгострокових контрактів передбаченого п. 7.10 ст.7 цього Закону. Законом України від 17.02.2000 р. № 1450-III «Про державний бюджет на 2000 рік» уряду заборонено надавати державні кредити і дотації суб'єктам підприємницької діяльності. Так що як мінімум у 2000 році потенційним одержувачам держзамовлення доведеться обійтися без держкредитів, отриманих на пільгових умовах. Що ж стосується інших пільг, то деякі все ж є. Пунктом 1 Указу Президента України від 17.06.1996 р. № 433/96 «Про заходи щодо залучення інвестицій для дорозробки нафтових родовищ із важковидобувними та виснаженими запасами» видобувні підприємства звільняються від внесення відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Держбюджету, строком на 10 років з дня отримання ліцензії на експлуатацію родовищ за додатково видобуті нафту і газ понад базові обсяги на родовищах, визначених КМ України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами. Законом України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон про ПДВ) передбачена одна пряма пільга для тих, хто щось робить для держави. Сума ПДВ, сплачена за операціями з відпуску матеріальних цінностей, які були закладені до державного матеріального резерву згідно з договорами, укладеними до 01.01.1998 р., використовується Держкомітетом України по матеріальних резервах виключно на закладання матеріальних цінностей до держрезерву з метою підтримки незнижувального запасу в порядку, встановленому КМ України (п. 11.22 ст. 11 Закону про ПДВ). Також звільняються від оподаткування ПДВ операції з продажу космічних комплексів, космічних ракетоносіїв, космічних апаратів, наземних сегментів космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, вироблених суб'єктами космічної діяльності за рахунок коштів Держбюджету (Указ Президента України від 27.10.1998 р. № 1191 / 98 «Про державну підтримку космічної діяльності»). Однак основна пільга по ПДВ міститься в пп.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону про ПДВ і полягає в тому, що датою виникнення податкових зобов'язань при продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Тобто податкові зобов'язання визначаються за «касовим методом», а не за першою подією, як у звичайному разі продажу товарів (робіт, послуг). Це значна перевага, оскільки грошей з бюджету можна чекати дуже довго, а суми, на які укладаються контракти на поставку продукції під держзамовлення, практично завжди значні і, відповідно, суми нараховується ПДВ також значні для будь-якого підприємства. Ну а в разі виникнення суперечок і розбіжностей між замовником і виконавцем держзамовлення обидві сторони звільнені від сплати держмита за позовами, з якими вони звертаються до суду, згідно п.38 ст.4 Декрету КМ України від 21.01.1993 р. № 7-93 « Про державне мито ». Як бачимо, переваги у виконавців держзамовлення, в порівнянні з рядовими продавцями своєї продукції, все ж є. А значить, вам вирішувати, панове підприємці, чи варто вплутуватися в боротьбу за отримання замовлення від держави з урахуванням ймовірності неотримання компенсації за продані товари (роботи, послуги) в терміни, обумовлені в контракті.