Банківський стиль
2006-10-28 16:34:18
У даній статті ми хотіли б висвітлити історичний розвиток столичних банків: їх архітектуру і дизайн, роль і місце в місті, а також специфіку формоутворення цих будівель, особливості інтер'єрів банківських приміщень. Історія столичних банків Наприкінці XIX – на початку XX століття в зв'язку з розвитком фінансового капіталу в Україну починається інтенсивне будівництво банків, бірж, кредитних товариств, які в плані архітектурного рішення були найкращими будівлями в місті. У їх проектуванні брали участь відомі місцеві і петербурзькі архітектори. Об'ємно-планувальна структура банків змінювалася під впливом низки чинників, зокрема, стрімкого зростання цін на земельні ділянки в центрі міста і зменшення розмірів цих ділянок по фронту вулиць. Технічні досягнення, такі, як, наприклад, впровадження каркасних споруд, збільшення поверховості та розвиток інженерного устаткування (центральне опалення, ліфти), дозволили більш вільно компонувати елементи будівель. Пишність декоративної обробки фасадів та інтер'єрів в XX столітті починає поступатися місцем діловому раціоналізму. У 1910-і роки в банківських будівлях пов фасадної частини підвищується до 5-6, зал виноситься в окремий одноповерховий обсяг, розташований посередині ділянки. З'являються три роздільних входу в будівлю (в суспільні й адміністративні будинки), зменшується площа операційного залу до 200-300 м2, збільшується невідповідність головного фасаду і його функціональної структури. Фасади виконані в більш строгому стилі і нагадують прибуткові житлові будинки. Найбільш характерні споруди цього типу зведені в Києві на Хрещатику: Хрещатик, 8 – Петербурзький облігаційно-кредитний банк (архітектор – Л. М. Бенуа), Хрещатик, 8-а (зараз – 1/10) – Волзько-Камський банк (архітектор – П. С. Андрєєв), Хрещатик, 32 – Російський банк зовнішньої торгівлі (архітектор – Ф. І. Лідваль). Будівля на Хрещатику, 8 побудовано в 1914 -1915 роках для київського відділення Петербурзького облігаційно-кредитного банку. Обидва, розташовані поруч споруди (№ 6 та № 10) представляє собою фрагмент забудови Хрещатика початку XX століття, повністю збережений під час реконструкції 1940-1960-х рр.. Київське відділення разом з Волзько-Камським банком орендувало приміщення в будівлі на Хрещатику, 25 (будинок не зберігся). У 1911 році правління Петербурзького облігаційно-кредитного банку прийняло рішення побудувати власне приміщення. Проект нового банку виконав петербурзький архітектор Л. М. Бенуа в 1912-1913 рр.. Він також перебудував будівлі облігаційно-кредитного і Волзько-Камського банків, будинок страхового товариства «Росія» та інші у Петербурзі. Садиба на Хрещатику, 8 з кінця XIX століття належала бельгійському підданому Карлу Настеливши, який мав кілька прибуткових будинків на Хрещатику. У будинку під номером 8 знаходилися мебльовані кімнати і готель «Англія». У 1900-і рр.. садиба перейшла у володіння купця-цукропромисловця перший київської гільдії Е. А. Манова. Правління банку уклало договір з купцем на продаж ділянки землі на Хрещатику, 8 для будівництва банківської будівлі (1913 р.). Цього року старі споруди знесли, а взимку 1914 керуючий банком В. Д. Мозерт подав прохання в будівельне відділення київської міської управи для дозволу на проведення будівельних робіт для зведення кам'яної споруди, призначеного частково для банку, частково – для житла. Садиба на Хрещатику, 8 була поділена на дві ділянки: під № 8-а – для Волзько-Камського комерційного банку (зараз це Хрещатик, 10). Контроль над зведенням обох будинків здійснював архітектор П. С. Андрєєв. Він же був автором проекту Волзько-Камського банку в Києві. У квітні 1915 року київське відділення Петроградського банку переїхало в новий власний будинок за адресою: Хрещатик, 8. Спорудження банку являє собою 6-поверховий цементний особняк із залізобетонними перекриттями. Стіни фасаду виконані під природний камінь, два перші поверхи облицьовані гранітом. Зал винесено в окремий двоповерховий обсяг, основна фасадна частина в плані близька до квадрату. Композиція фасаду симетрична, відрізняється врівноваженістю пропорцій. На двох перших поверхах з арочними прорізами лежить четирехпіллястровий накладної портал. У 20-х роках у цьому будинку на Хрещатику, 8 розташовувалися різні держустанови. Так, в 1923 р. тут «оселився» Київський сельхозбанк. А з початку 50-х до початку 90-х рр.. тут знаходилося Відділення Внешторгбанка СРСР. Після проголошення незалежності Україна в будинку розмістився Державний експортно-імпортний банк України "Укрексімбанк". Киянам добре відомо будівлю Главкіевар-хітектури, розташоване в самому серці міста, на Хрещатику, 32. На початку XX століття ця садиба стала належати Російському банку зовнішньої торгівлі. Сучасний будинок на Хрещатику, 32 був зведений в 1913-1915 рр.. за проектом петербурзького архітектора Ф. І. Лидваля для Київського відділення Російського банку зовнішньої торгівлі. Збільшення обороту капіталу, в основному, за рахунок збуту цукру, і загальний економічний підйом послужили грунтом для створення нових банківських структур та їх відділень у найбільш економічно розвиненої частини Російської імперії – в Україну. Так, в 1914 р. в Києві діяло 15 банківських відділень, 18 товариств взаємного кредитування, кредитних кас, ощадно-займовим товариств і 9 банківських контор. В кінці 1917 р. в Києві налічувалося вже 35 банків та їх філій, а також велика кількість установ дрібного кредитування. На початку XX століття майже одночасно на Хрещатику були побудовані представницькі будівлі по проектам відомих архітекторів – для Санкт-Петербурзького дисконтного і позикового банку на Хрещатику, 8 (1911-14 рр.., Архітектор – Л. М. Бенуа) і Волзько-Камського комерційного банку на Хрещатику, 10 (1912-13 рр.., архітектор – П. С. Андрєєв). Банк на Хрещатику, 32 став третім таким спорудженням. На зовнішній вигляд цієї банківської будівлі в значній мірі вплинула особистість автора проекту Ф. Лидваля і його тодішнє творчу спадщину. Будівництву цієї будівлі передувало зведення Азовсько-Донського комерційного банку в 1908 р. в Петербурзі, де Ф. Лідваль в творчому альянсі зі скульптором В. В. Кузнєцовим розробив фасад в формах класицизму і в дусі модерну, використавши скульптурні обрамлення з граніту і облицювання гранітом під всю висоту фасаду. Але схожість проявилося лише в самому прийомі і створення монументального образу солідного установи. Архітектор врахував масштаб забудови Хрещатика і можливості досить тісного ділянки, але в теж час, відкинув місцеві традиції: не зважив світлий тон київських фасадів і досвід київських малярів. Подовжений вглиб ділянку забудови обмежив розміри фасадів до п'яти віконних осей (хоча і широко розставлених), а планування будинку, відповідно до його функціонального призначення також отримало «поглиблене» розвиток. Головну увагу звернено на вуличний фасад будівлі, розроблений в дусі пізнього модерну з використанням раннього італійського ренесансу. Симетрія підкреслена центрально розташованим порталом парадного входу, алегоричній композицією вінчає парапету з обелісками на краях над важкуватим карнизом. А 24 вересня 1941 року через п'ять днів після вступу в Київ німецької армії радянські підпільники підірвали заздалегідь підкладені міни в будівлях по вулиці Прорізній і Хрещатику, 30/1 та 28/2. Так почалася грандіозна Руйнація Хрещатика і прилеглих кварталів, яка тривала більше тижня. Згоріло і будівля на Хрещатику, 32. В ході післявоєнної відбудови тільки цей будинок на парній стороні Хрещатика – від майдану Незалежності до вулиці Богдана Хмельницького – виявилося можливим реконструювати. Мабуть, дали про себе знати високу якість проекту і будівельних робіт при зведенні цієї споруди. Реконструкція була завершена в 1950 р., причому операційний зал був перебудований в триповерховий службовий корпус зі скляним ліхтарем над центральною частиною верхнього поверху. Ось така, коротенько, історія банківських споруд нашої столиці кінця XIX – початку XX століття. ДОВІДКА Корпоративна ідентифікація (КІ) Корпоративний документ для всього фірмового стилю банку. КИ складається з набору колірних, графічних, словесних, типографських, дизайнерських констант, що забезпечують візуальне і смислове єдність продуктів і послуг, всієї вихідної з банку інформації, її внутрішнього і зовнішнього оформлення. КИ – необхідний інструмент збереження стильової єдності і концептуального розвитку банківської установи. Логотип Контур логотипу символізує дві частини загального цілого – партнерства банку та його клієнтів. Змінилися лінії всередині логотипу, вони відображають природний шлях розвитку банку: стабільність і зростання. Корпоративні кольори Прийняття корпоративних кольорів банку також відіграє важливу роль у створенні банківського «особи». Так, наприклад: • сірий колір у двох варіантах: світлому і темному (у тому числі можливо трансформування в сріблястий металік) – символізує технологічність, інновації; асоціюється з пластиковим бізнесом; • бордовий – клубний колір, що асоціюється з традиціями; • колір слонової кістки символізує вишуканість і смак.
ДЖЕРЕЛО: Будівництво та реконструкція