Як, підвищивши тарифи, перемогти бідність, або що ж мав на увазі президент?
2006-11-07 12:56:14
Під Новий рік одеської мерії випала пекельно складне завдання. Ну правда, не позаздриш владі. По-перше, довелося вітати городян з підвищенням тарифів на воду та житло. А по-друге, пояснювати населенню, що ж мав на увазі Президент країни, коли говорив: тарифи на житлово-комунальні послуги повинні знижуватися. З новорічним привітанням влади більш-менш впоралися, не вперше: захід, мовляв, непопулярний, але вимушена. А от з тлумаченням президентських слів довелося помучитися. Звучала передноворічна тирада приблизно так: «Ви що, хочете, як в інших містах, сидіти без води і тепла»? А коли на сесії міськради депутати намагалася пояснити, що народ такої турботи не зрозуміє, мер Одеси висловився ще ясніше: «Може, декому хочеться, щоб до президентських виборів житлово-комунальне господарство міста зовсім розвалилося?». Що стосується заяви Президента країни, то після з екранів телевізорів мер повідомить: мовляв, не хвилюйтеся, розмова на цю тему з Президентом відбувся. «Я детально доповів Леоніду Даниловичу про наміри міста, – сказав Руслан Боделан. – І він схвалив наш крок. Ну а що стосується того, що не можна підвищувати тарифи, то, Президент мав на увазі зовсім інше. Не можна підвищувати тарифи, які покривають витрати. А так можна … ». Словом, всю передноворічний тиждень влади переконували народ, що так далі жити не можна. Якщо не підвищити тарифи, то старенький, вікової давності водоканал довго не протягне. Тим часом колишні тарифи дозволяли водоканалу закладати і, мабуть, отримувати прибуток. У всякому разі у фінансових звітах за минулі роки (в тому числі і за 2002-й) значаться пристойні суми – від 2 до 5 млн. грн. на рік. Однак все це дрібниці. Одесити – народ мудрий, вважає мер міста, і тому оцінить крок міської влади. Адже крім нових тарифів затверджено дві програми: розвитку «Одесводоканалу» на 2003-2007 роки та реформування житлово-комунального господарства. Звичайно, мудрі одесити нічого проти програм не мають. Тим більше що в очі їх не бачили. Вони бачать лише рахунки, які їм щомісяця пред'являють до оплати. А тому хочуть знати, чому повинні оплачувати 350 л води на добу, коли стільки не споживають. Чому повинні оплачувати течі в підвалах і на вулицях? Чому їм не роблять перерахунок, коли днями не буває води? Після того, як Антимонопольний комітет України на всю країну заявив, що одесити за воду платять двічі, і за два з гаком роки вони переплатили 11, 5 млн. грн., Питань з'явилося ще більше. Однак зрозумілих відповідей так і не послідувало. Справа в тому, що всі втрати води: можливі аварії, течі, невраховані витрати (а по Одесі це 35% подачі води в мережу) – враховуються при розрахунку тарифу. Так робили завжди. Але з тих пір, як на будинках з'явилися водоміри, людям стали виставляти рахунки не тільки згідно з нормою, а й за показниками приладів обліку. Якщо лічильник показував, що будинок спожив води більше встановленої норми, то мешканцям виставлялися додаткові рахунки до оплати. Іншими словами, додаткові літри, іменовані внутрішньобудинковими втратами, люди оплачували двічі: і за тарифом, і по водоміри. Антимонопольний комітет ще в 1999 році вказав «Одесводоканалу» на цю нісенітницю. Водоканал не став заперечувати, що грішний перед народом. Але запевняв, що виключити з тарифу внутрішньобудинкові втрати – для нього смерті подібно. Однак, щоб виправити ситуацію, запропонував встановити для населення два тарифи: для тих, хто проживає в будинках без лічильників і – з лічильниками, виключивши для останніх внутрішньобудинкові втрати (а це 18,3%). Але нічого зроблено не було. Антимонопольний комітет подав до суду на водоканал, але суд справу розглядати не став, заявивши, що до відповіді слід закликати не підприємство, а облдержадміністрацію, яка затверджувала тарифи. (В той час водоканал був обласною комунальною власністю.) Але незабаром водне господарство перейшло в руки міста, з'явився інвестор – французька фірма, яка заявила про наміри реконструювати водогін. І щоб не лякати французів, питання про подвійну оплату був на час знято. І ось через майже три роки (а за цей час нічого не змінилося!) Антимонопольне відомство нагадало водоканалу про його гріхах. Як відомо, Президент країни доручив перевірити обгрунтованість формування тарифів на житлово-комунальні послуги. І все почалося заново. Проте мер міста цього разу так розгнівався, що чисто економічне питання перевів у площину політичну. Він звинуватив главу Антимонопольного комітету Олексія Костусєва в тому, що той «причепився» до Одеси і зіштовхує лобами мерію і городян. Тим часом питання правильності формування тарифів актуальне не лише для Одеси, а для країни в цілому. За завданням Президента антимонопольники перевірили ряд підприємств-монополістів по всій країні. Результати приголомшливі. Виявляється, в тарифи на газ, електроенергію (з яких потім формуються тарифи на житлово-комунальні послуги для населення) підприємства включають все, що душа забажає. Мова йде не тільки про зміст офісів. В тариф включаються витрати на презентації, банкети, благодійну та шефську допомогу, витрати на путівки, на утримання житлових будинків, баз відпочинку, спортивних клубів та іншої соціальної сфери. Сюди ж включається і так звана безнадійна кредиторська заборгованість, у тому числі, борги населення. Один з водоканалів заклав, приміром, 1,9 млн. грн. Це означає, що борги населення оплатить саме ж населення, тільки та частина, яка платить справно. Підприємства включають у тариф пеню, неустойку, штрафи за порушення законодавства. Таким чином, свою безгосподарність вони теж компенсують за рахунок споживачів послуг. Все перераховане вище – це мільйони гривень. Перевірка проводилась вибірково. Але отримані дані, як вважають в Антимонопольному комітеті, свідчать про систему, і її необхідно змінювати. На жаль, місцева влада, до повноважень яких входить затвердження тарифів, не хочуть нічого помічати. Самі ж підприємства посилаються на те, що включення в тариф невиробничих витрат не суперечить вимогам і стандартам бухобліку. Антимонопольний комітет вважає, що це неправильне прочитання документа, який всього лише показує, як необхідно «розносити» витрати. Це зовсім не означає, що всі без винятку витрати треба включати в тариф. Якби на цьому ринку послуг існувала конкуренція – такого б не було. У зв'язку з цим комітет пропонує ввести новий порядок формування тарифів, який би заборонив монополістам вносити в тариф багато невиробничі витрати. Що стосується інших, то їх кількість необхідно лімітувати. Але повернемося до Одеси. Як сформовані нові тарифи і наскільки вони економічно обгрунтовані – таємниця за сімома печатками. Мерія заборонила керівництву КП «Одесводоканал» давати інформацію пресі. Окрім, звичайно, ЗМІ, підконтрольних владі. Але з пояснювальної записки, поданої депутатам, видно наступне. В тариф на воду включені витрати на утримання соціальних об'єктів і інші витрати – це близько 1 млн. грн. Сума невелика, але чому за чиюсь соцсферу повинен платити все місто, незрозуміло. У тариф включені місцеві податки і збори, які водоканал перераховує в міську казну. Але, як правило, мерія представляє йому пільги. Цю суму водоканал, судячи по двом попереднім рокам, направляв на встановлення квартирних лічильників для малозабезпечених. Чому одні одесити повинно оплачувати установку лічильників іншим одеситам, теж питання. Що стосується прямих витрат (зокрема, на оплату електроенергії, що займає близько 60% в собівартості послуги), то основою для їх розрахунку є обсяги подачі води. Скільки ж насправді подається води населенню? Які реальні потреби? І за що насправді платять городяни? На ці питання також немає відповідей. Тепер про втрати води. При розрахунку тарифу вони цього разу з 35% зросли до 41,5%. Скільки при цьому припадає на внутрішньобудинкові втрати, не сказано. Але те, що вони є, зрозуміло кожному, і водоканал цього не заперечує. Більш того, як і три роки тому він виступив з пропозицією встановити два тарифи для населення. Адже тільки 70% води обраховується водомірами. Але мерія не погодилася. Мабуть, їй зручніше, коли за елементарну безгосподарність розплачується населення … Отже, з 1 січня одеський тариф на воду і каналізацію – 1,16 грн. за кубометр. (Раніше було 80 коп.). Щоб було зрозуміло, скільки людині доведеться платити в місяць, цю суму слід помножити на норму споживання води. А вона в Одесі (після Харкова) найвища – 350 л на добу на людину. Якщо додати сюди додаткові літри, які накручує будинковий лічильник, то сума вийде непідйомна. Плюс до всього з 1 березня плата за користування житлом збільшується більш ніж удвічі: 1 кв. м в будинках з ліфтами буде коштувати 76 коп., в будинках без ліфтів – 68 коп. (Раніше було 33 і 28 коп.). Паралельно з підвищенням тарифів міська влада розробила програму захисту малозабезпечених, яким буде надаватися дотація. І інші городяни, вважає мерія, теж не постраждають, бо діє система державних пільг і субсидій. Ну а як бути тим, кому зарплату нараховують, але не виплачують? За даними обласного обкому профспілок, який виступив проти підвищення тарифів, сьогодні заборгованість по зарплаті – 29 млн. грн. А заборгованість по комунальних послугах (без урахування електроенергії) – 200 млн. грн. Що буде з 1 січня? Біда в тому, що влада на місцях, яким дано право регулювати тарифи, традиційно приймають сторону підприємства-монополіста, а не населення. При цьому, прагнучи показати свою турботу про громадян, вони однією рукою строчать програми по боротьбі з бідністю, а інший, візуючи підвищення тарифів, цю бідність породжують.
ДЖЕРЕЛО: Дзеркало тижня