Безхазяйна вода
2006-11-07 12:55:40
Що не день, засоби масової інформації передають новини про НП, пов'язаних з водою. Вони тривожні, як військові зведення. З початку літа в Суходольську Луганської області лікарі не можуть погасити спалах гепатиту, уклавши на лікарняні ліжка вже більше 800 осіб. Джерелом захворювання став водоймище, в якому люди купалися, а також брали воду для поливу городів. Іншої можливості розжитися вологою у них не було: місцевий водогін давно вийшов з ладу. На тлі донбаської драми менш відомий факт скидання в річку Інгулець фекальних вод, які потім потрапили в Іскрівській водосховище, і врешті-решт – у водопровідну мережу міста Жовті Води. Потрапили не одні, а з вірусною інфекцією. У результаті медичну допомогу довелося надавати 110 особам. Винуватцями цієї події опинилися сусіди желтоводчан з Кіровоградської області – селище Петрове, Знам'янка та Олександрія. Мимовільними, зрозуміло: у цих населених пунктах немає очисних споруд. І якщо раніше річка справлялася з такою «навантаженням», то на цей раз їй не допомогла навіть подвійна очищення хлором. До цього Україні пережила аварію на очисних спорудах Харкова, надовго залишила місто без води. На пам'ять приходять масові захворювання мешканців південних областей, які отруїлися водою з колодязів. Це, так би мовити, локальні події. Але є й такі, що загрожують перерости в катастрофи загальнодержавного масштабу. Мова знову піде про Жовтих Водах і уранової шахті, розташованій на території міста. Тут в результаті недбалого, невмілого господарювання її власника, яким є ТОВ «Восток-руда», вийшли з ладу шахтні насосні станції. Зараз підземні води стрімко, по метру в день, піднімаються на поверхню. Підтоплені будинки – це тільки мала дещиця можливих бід. Фахівці стверджують, що як тільки вони досягнуть рівня залягання сульфатних руд, їх вилуговування призведе до утворення слабоконцентрірованних розчину соляної кислоти. До цього потрібно додати фактор природного радіоактивності самої води. Весь цей «коктейль» вже найближчим часом може хлинути на поверхню, потрапити в річки і водоймища, одне з яких постачає водою населення Кривого Рогу. А ми ж ще з наслідками Чорнобиля не впоралися! Мимоволі доводиться замислюватися: що ж відбувається з водним господарством Україні? Чи можна запобігти подібні ситуації і яким чином? Почнемо з того, що запасів прісної води в нашій країні катастрофічно недостатньо. За визначенням Європейської економічної комісії ООН, для нормального існування однієї людини, включаючи ведення ним господарської діяльності, потрібно 1,7 тис. кубометрів прісної воли в гол. Країни, які не досягли цього рівня, вважаються водонеобеспеченнимі. Так от, Україна, маючи показник – 1 тис. куб. м, водонеобеспечена двічі! Якщо порівняти цю цифру з європейськими (Швеція – 2,5 тис. куб. М, Великобританія – 5, Франція – 3,5), можна вважати нашу країну пустелею в Європі. Звичайно, стоячи біля берегів Дніпра, цю істину усвідомити важко. Її розумієш в Криму та на Донбасі, Волині, Житомирщині, Львівщині. Її розумієш в селах, там тільки у 26% населення є водопровід. Понад 10 мільйонів сільських жителів п'ють воду зі струмків, колодязів, а то і зовсім при-віз-ну-у! До речі, про колодязях. З 1992 по 1997 рік фахівці Державного комітету України по водному господарству проводили їх паспортизацію. Оскільки вода в них переважно поверхнева, вона часто містить нітрати, нітрити, азот та іншу хімію. У кращому випадку вміст забруднюючих речовин перевищує норму в три рази, в гіршому – в сотню і більше разів. Згідно з офіційними даними 50 відсотків споживаної питної води з підземних джерел в сільській місцевості не відповідає чинним стандартам і санітарним нормам за органолептичними та іншими показниками! За визначенням Європейської економічної комісії ООН, для нормального існування однієї людини, включаючи ведення ним господарської діяльності, потрібно 1,7 тис. кубометрів прісної води в рік. Країни, які не досягли цього рівня, вважаються водонеобеспеченнимі. Так от, Україна, маючи показник – 1 тис. куб. м, водонеобеспечена двічі! Якість води, що надходить в міста, теж залишає бажати кращого. Адже головним джерелом водних ресурсів є річки. З них ми п'ємо і туди ж скидаємо відходи своєї життєдіяльності. Звичайно, каналізаційні стоки покладено очищати. Але в 28 містах та 400 великих селищах Україні до сих пір немає каналізаційних систем. А багато наявні системи давно вийшли з ладу. Свою лепту у забруднення річок вносять і промислові підприємства. Парадокс, але при скороченні промислового виробництва скидання брудної води на одиницю продукції збільшився в 1,4 рази. В результаті в річки і водойми щорічно потрапляє із зворотними водами і неочищеними стоками близько 6 мільйонів кубометрів забруднюючих речовин, у тому числі і канцерогенних. Майже третину від скидного кількості стоків не очищаються належним чином. При цьому у нас є міста, які споживають тільки стічну воду! Про яке здоров'я нації можна говорити?! Саме час вести мову про національну безпеку. В одній з водних програм, розробленої Госкомводгоспом та затвердженої Кабінетом Міністрів України, прямо сказано, що тільки «забезпечення високоякісною питною водою здатне усунути загрозу біологічно-генетичної деградації населення України». Як же досягти цього забезпечення? По-перше, проблема потребує вирішення на законодавчому рівні. Багато фахівців, що працюють у сфері водного господарства, вважають, що нам слід повернутися до практики минулих років, коли функції державного контролю з використання та охорони вод виконував Госкомводгосп. У тому функціональному форматі комітет мав можливість перевіряти якість води на водозаборах, штрафувати порушників і навіть зупиняти роботу підприємств, які порушували режим водокористування. Потім це право у нього забрали разом з лабораторіями, фахівцями та обладнанням. Сьогодні найважливіші функції здійснюють безліч відомств, а у семи няньок, відомо, яке дитя … Тому депутатська фракція політичних партій Промисловців і підприємців України та «Трудова Україна» на четвертій сесії Верховної Ради має намір підняти питання про повернення Госкомводгоспа його колишніх функцій і завдань. По-друге, потрібно почати, нарешті, виконувати вже існуючі програми розвитку водного господарства. Мова йде не тільки про Національну програму екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро та поліпшення якості питної води, затвердженої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року. За оцінками ООН, споживання прісної води в світі буде з кожним роком неухильно зростати. Що стосується нас, то ще кілька років байдикування – і ми дійсно перетворимо Україну в безводну пустелю. Не менш важлива Комплексна програма захисту від шкідливого впливу вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь в Україні у 2001-2005 роках, затверджена Кабінетом Міністрів України 24.10.2000 р. А ще є Комплексна програма розвитку меліорації земель та екологічного стану зрошуваних та осушених угідь в 2001 -2005 роках, затверджена Постановою КМ від 16.11.2000 р. Через тиждень, 23 листопада цього ж року уряд затвердив ще одну Комплексну програму першочергового забезпечення централізованим водопостачанням у 2001-2005 рр.. сільських населених пунктів, які користуються привізною водою. Це далеко не повний перелік. Даними програмами передбачено безліч заходів – від будівництва нових водопроводів, каналізаційних систем, водосховищ до високотехнологічної водоочищення, зведення захисних дамб та пошуку підземних вод. На все це потрібні величезні капіталовкладення. Водники ж свої надії на здійснення наміченого пов'язували з прийнятим в 2002 році на підставі цих документів Законом України «Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства», в якому були систематизовані всі складові проблеми і позначені конкретні шляхи її вирішення. Адже в цьому законі міститься положення, що передбачає напрям на рішення водних проблем в повному обсязі всіх коштів, що надходять до бюджету у вигляді зборів за спеціальне використання водних ресурсів Україна. До сих пір про цільове використання цих платежів говорити не доводилося. Приклад – 2001 рік. Бюджет країни за цією статтею був значно перевиконаний (замість запланованих 198,6 мільйона гривень надійшло 304,4 мільйона гривень, т є на 105,8 мільйона більше, а в 2002-м перевиконання склало 85,3 мільйона). Але згадані вище державні програми фінансувалися за залишковим принципом, на 6-7 відсотків передбачених обсягів. Все це посилювало і без того жалюгідний стан водного господарства, не дозволяло забезпечити прийнятну якість життя в регіонах, систематично страждають від паводків, в зонах підтоплення, включаючи Донбас, басейни річок українських Карпат, півдня України. Пояснення цьому було – економічної криза в державі. Але ж водні проблеми б'ють не тільки по екології і здоров'ю. Від них потерпає промисловість, задихається сільське господарство! Таким чином, ми весь час крутимося у замкненому колі. Не прийшла Чи пора його розірвати? Наша фракція недавно звернулася до Прем'єр-міністра України Віктора Януковича та голови Бюджетного комітету Верховної Ради Петру Порошенку з пропозиціями: записати у відповідному розділі проекту закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» таке положення: «Установити, що надходження до Державного бюджету від сплати за спеціальне використання водних ресурсів та збори за використання вод для потреб гідроенергетики і водного транспорту (в обсягах, що перевищують передбачені в пропозиції № 1 цього закону) в повному обсязі направляються Державному комітету по водному господарству на виконання заходів Загальнодержавної програми розвитку водного господарства ». І наостанок. За оцінками ООН, споживання прісної води в світі буде з кожним роком неухильно зростати. Що стосується нас, то ще кілька років байдикування – і ми дійсно перетворимо Україну в безводну пустелю.
ДЖЕРЕЛО: Голос Україні