У коктейлі, званому питною водою, є всі …
2006-11-07 12:52:06
Ситуація в Суходольську примусила звернути увагу на якість питної води та стан водопровідно-каналізаційного господарства в країні, особливо в так званих напружених регіонах. Вогнища інфекційних захворювань, джерелом яких стала неякісна питна вода, виникають щороку, особливо в сприятливий для розмноження різноманітної патогенної мікрофлори літній період. За даними Центральної санепідстанції МОЗ України, за період з 2000 року в країні зареєстровано 17 спалахів гострих кишкових інфекцій, пов'язаних з вживанням забрудненої питної води. З кінця 2000-го розпочався черговий епідемічний підйом захворюваності на вірусний гепатит А. В минулому році класична «водна» спалах вірусного гепатиту А мала місце в м. Свердловську Луганської області. Її викликало забруднення мереж водопостачання внаслідок проривів систем водозабезпечення та каналізації, пов'язаних з нерегулярною подачею питної води та несвоєчасним усуненням аварійних ситуацій. Тоді захворіло 52 особи. Станом на початок липня в Суходольську постраждало близько шестисот осіб, у тому числі понад 170 дітей. – Чи можна було уникнути ситуації в Суходольську? – Перше запитання, з яким кореспондент «ДТ» звернувся до головного лікаря Центральної санепідстанції Міністерства охорони здоров'я України, кандидату медичних наук Л.НЕКРАСОВОЇ. – Цей спалах не випадкова, – вважає Любов Сергіївна. – Не був би вірусний гепатит, то була б ротавірусна інфекція. Але оскільки збудник вірусного гепатиту агресивніше, він і розвинувся. До речі, в коктейлі, званому питною водою, є все: ентеровіруси, сальмонели, збудник черевного тифу … Свого часу, в 1986 році, за відхилення від проекту при будівництві санепідслужба не прийняла в експлуатацію мережі водопостачання та каналізації кварталу Комарова м. Суходольська, де виник спалах. Але її висновок проігнорували, і систему ввели в строй. В останні роки її практично ніхто не оглядав. Вона зношена на всі 100 відсотків. Ці мережі «плавають» у грунтових водах, що піднялися в результаті затоплення підземних виробок. Відповідно до актів технічної та санітарної експертиз, вони відновленню не підлягають. Забруднення питної води відбувається постійно. Цьому сприяла і подача води за графіком, з перебоями до трьох діб. Хоча санепідстанція неодноразово інформувала прокурора м. Краснодона, Краснодонський міськрада, керівництво водоканального господарства про те, що питна вода не відповідає вимогам ГОСТу і загрожує епідускладненнями, ніяких дієвих заходів вжито не було. – Чим небезпечна епізодична подача води, або, як це називають, – за графіком? – Уявіть собі трубу, яка на 3:00 наповнюється водою, а 6:00 порожня. У такій трубі, як в поршневому насосі, створюється негативний тиск. І якщо водопостачальна і каналізаційна мережі, в порушення всіх технологічних та експлуатаційних вимог, розміщені поруч на одному горизонті, та ще й на рівні грунтових вод, то засмоктування в порожню трубу водопостачальної мережі нечистот неминуче. І це характерно для всіх мереж, в яких вода подається нерегулярно. Чим менше і чим з великими перервами подається вода, тим більше її забруднення. Чого в ній тільки немає: залишки отрутохімікатів, пестицидів, важкі метали, безліч штамів різних бактерій … Кожне управління водопровідно-каналізаційного господарства має планові завдання з експлуатаційного догляду за своїми мережами, в яких чітко вказано, де і що слід полагодити, замінити і т.п. Всі ці роботи потрібно просто виконувати. На жаль, цього немає. Особливо це стосується східних регіонів, де, до того ж, не вистачає води. – І де зараз сама неблагополучна ситуація? – Найгірша ситуація в Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській областях. Не краще становище з питною водою в Донецькій та Херсонській областях. Проблема води для названих регіонів полягає не тільки в її якості. Зменшується також об'єм її подачі. Так, Донецька і Луганська області все більше страждають від дефіциту води як питної, так і для господарських потреб. Подається вона за графіками, які до того ж часто зриваються. Погіршення стану каналізаційних мереж та очисних споруд призводить до значного підвищення бактеріальної навантаження на поверхневі водойми. У зв'язку з погіршенням якості води в річці Сіверський Донець купання в ній заборонено. Залишається гострою проблема щорічного скидання у водойми високомінералізованих шахтних та кар'єрних вод Кривбасу та Західного Донбасу. Відповідно з черговим розпорядженням Кабінету міністрів (№ 634-р від 16.11.02 р.), з кінця минулого року розпочато скиди у річки Саксагань та Інгулець шахтних вод Кривбасу. Більше 90% забруднених стічних вод у басейн р.. Дніпро в Дніпропетровській області постачають водоканали міст області та підприємства гірничодобувного і металургійного комплексу Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Нікополя, Західного Донбасу. У зв'язку з критичним станом об'єктів каналізаційного господарства м. Миколаєва, великою кількістю аварій на каналізаційних мережах (в 2002 році їх було 3429) в Бузький лиман потрапили десятки тисяч кубометрів недоочищених та неочищених стічних вод. Критична ситуація склалася з очищенням господарсько-побутових стоків м. Севастополя. Негативно позначаються на екологічному стані в севастопольських бухтах скиди неочищених стічних вод міста і берегових об'єктів Чорноморського флоту РФ і ВМС України. У зоні впливу цих скидів постійно фіксується чотирьох-шестиразове перевищення ГДК (гранично допустимих концентрацій) по основних забруднюючих речовин. У 2002 році було п'ять аварійних ситуацій із зупинкою роботи каналізаційних насосних станцій та скиданням великої кількості стічних вод в акваторії бухт. І цей перелік можна продовжити. Нещодавно ми провели аналіз по регіонам, в яких раніше спостерігалися спалахи небезпечних інфекцій. Це просто вражаюче – майже повсюдно так нічого і не зроблено для того, щоб подібне не повторилося. Хоча і були затверджені конкретні заходи і виконавці. – Складається враження, що санепідслужба тільки фіксує різноманітні порушення та аварійні ситуації. Але ж у неї є можливості вплинути на стан справ … – На жаль, у санітарних лікарів сьогодні обмежені можливості впливати на подібні явища. Санітарний лікар повинен своєчасно виявити причини забруднення, своєчасно повідомити про це місцеву владу, підготувати розпорядчі документи, які повинен прийняти місцевий орган влади. Природно, до порушників санітарного законодавства застосовуються заходи адміністративного впливу. Так, минулого року за порушення санітарних норм і правил на об'єктах водопостачання було накладено 3263 штрафи, у слідчі органи направлено 76 справ, винесено 4308 постанов про припинення експлуатації об'єктів. За пропозицією санепідслужби звільнено більше двох тисяч чоловік. Що ж стосується ситуації з питною водою на місцях, то хотіла б підкреслити, що як на державному, так і на регіональному рівні прийнято цілу низку програм розвитку водного та водопровідно-каналізаційного господарства, на їх реалізацію передбачено кошти, призначені виконавці, однак практично нічого не зроблено для поліпшення якості питної води. У нас звикли все, що б не трапилося, списувати на брак грошей. Зрештою, при системному підході до справи потрібні не такі вже й великі кошти, головне – постійно приділяти увагу водоканалізаційному господарству, а не доводити його до такого стану, як у Суходольську. Запобігти аварії набагато дешевше, ніж ліквідувати її наслідки. Це – загальновідома істина. – Чи можна спрогнозувати небажані явища, катастрофічні наслідки яких ударять по системам питного водопостачання? – Зрозуміло. Якщо не закривати очі на розвиток тривожних подій. Стосується це кількох областей – Донецької, Луганської, Дніпропетровської та частини Харківської. Мова йде про покинутих шахтах. Замість того, щоб їх ліквідувати відповідно до розроблених технологіями, підземні виробки просто затоплюються. Потужний прес шахтної води тисне на грунтові води, підштовхуючи їх рівень дуже близько до денної поверхні. Солоні шахтні води змішуються з грунтовими та артезіанськими, погіршуючи їх якість. Більш того, піднімаючись, грунтові води затоплюють водо-та каналізаційні трубопроводи. Чим це може закінчитися, бачимо на прикладі Суходольська. – Логічно виникає питання: чи існує, крім штрафів (як правило, незначних), якась відповідальність за завдану водоймам і водотоках шкода? – Колись, у часи, які ми тепер так старанно паплюжимо, такий безвідповідальності, як зараз, не було. Я десять років працювала головним лікарем Київської міської санепідстанції і знаю про це не з чужих слів. Якщо траплялися залпові викиди забруднень на підприємствах, то за це керівників знімали з посад. У 1987 році я закрила 11 виробництв, забруднювали навколишнє середовище. Було, звичайно, опір, на мене чинила тиск прокуратура, але я довела свою правоту. Зараз відповідальності немає, саме це поняття розмите. – Який стан артезіанської води в Україні? У багатьох містах вона стала альтернативою неякісної питної води централізованого водопостачання. – Підземні води Україні, зокрема артезіанські, в багатьох регіонах (Крим, Донбас, Придніпров'я) за своєю якістю не відповідають нормативам на питну воду. Це пов'язано не тільки з природними умовами їх формування, а й з антропогенним забрудненням. При цьому лише поодинокі артезіанські водопроводи мають очисні споруди з кондиціонування води. Спостереження за якістю артезіанської води на діючих водозаборах дозволяє констатувати: над її підземними покладами нависла загроза техногенного забруднення. Є тенденція погіршення такої води. Вміст у ній заліза, марганцю, азотовмісних сполук, жорсткість, загальна мінералізація і т.п. перевищують допустимі рівні в десять і більше разів. Що стосується Києва, то вода з бюветів не дарма тут так популярна. Подається вона з глибоких водоносних горизонтів, регулярно контролюється її якість. До експлуатації бюветів пред'являються дуже жорсткі вимоги. Вода кожної свердловини, природно, має свій хімічний склад, але за всіма показниками відповідає вимогам стандарту. Безпечна вона і в бактеріологічному плані. Правда, окремі свердловини мають такий недолік, як наявність гідробіонтів. Це мікроскопічні водорості червоного кольору, що з'являються у воді після декількох годин відстоювання. Вони абсолютно безпечні, але людей це, природно, насторожує. Таку воду слід просто очищати. – Як часто береться вода на аналіз? – Це залежить від ситуації. Наприклад, у столиці Україні щодня забирається вода з 20 точок (так звані реперні точки). Ми знаємо місця, де є ризик забруднення питної води. Так само підрозділи санепідслужби контролюють ситуацію по всіх регіонах країни. Приміром, в Одесі, де питна вода сама забруднена, відбір проб ведеться щоденно, а в літній період додатково проводимо аналіз морської води. Регулярно відстежуємо воду на наявність збудників шлунково-кишкових інфекцій акваторії в рекреаційних зонах. Державна санепідслужба здійснює постійний моніторинг якості води з відкритих водойм – джерел централізованого господарсько-питного водопостачання. – По скільком показниками реально контролюється питна вода? – Обов'язковими, відповідно до ГОСТу, є 28 показників. Фактично ми аналізуємо воду на наявність більше 100 інгредієнтів. Є у нас такі можливості і відповідні прилади. У перші роки після чорнобильської аварії ми проводили аналізи води навіть по 135 показникам. Але час показав, що постійно визначати її якість за такої кількості компонентів немає необхідності. У Гості закладені параметри, що відображають співвідношення мінеральних сполук у воді, і цього цілком достатньо. – Що, на вашу думку, слід було б ввести в наші нормативні документи для захисту якості питної води (обмежити рівні певних забруднень, розширити перелік контрольованих хімічних компонентів і т.п.)? – Можна скільки завгодно вводити якісь нові параметри в ГОСТ, але якщо нічого не робити для того, щоб визначити показники для джерел водопостачання, то пуття не буде. Тобто ми повинні розробити стандартні вимоги окремо для поверхневих і підземних джерел водопостачання. І ці вимоги повинні виконуватися. Давайте подивимося, що сталося з нашими джерелами водопостачання за останні тридцять років. Кількість поверхневих водойм першої категорії, тобто чистих, з яких можна брати воду для пиття, зменшилася вчетверо. Водойм другої категорії – удвічі. На сьогодні майже всі джерела водопостачання відносяться до третьої та четвертої категорій. І які б жорсткі нормативні вимоги ми не встановили, ніякі очисні споруди і технології не зможуть довести такий техногенний «коктейль» до рівня стандарту «Питна вода». Потрібно бути реалістами. Якщо ми сьогодні не будемо вимагати, щоб наші водойми були захищені, щоб у них не скидали промислові та побутові стоки, не будемо покращувати якість вихідної води, тобто джерел водопостачання, ми ніколи не отримаємо питну воду хорошої якості. – У деяких регіонах люди п'ють привізну воду. Все більше з'являється в продажу фасованої питної води. Що ви можете сказати з приводу її якості? – На мінеральні води, що реалізуються в Україну, обов'язково має бути висновок Інституту курортології (Одеса). Бутильована питна вода також має проходити наукову експертизу, а її виробництво – відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам. Сьогодні все робиться просто – беруть воду з артезіанської свердловини, обробляють сріблом, розливають в пляшки, приклеюють етикетку типу «Джерельна» або «Жива вода» і продають. – Можна й без свердловини – просто заливати в пляшки водопровідну воду. Закон дозволяє … – На жаль. Останнім часом так повелося – в чиїхось інтересах «протягуються» відповідні закони або формулювання. Ми не в змозі поставити заслін цій водній вакханалії. Органи санепідслужби можуть лише дати оцінку воді за мікробіологічними показниками і визначити, чи не містить вона холерний вібріон або інші штами бактерій. З повним правом можу заявити: масове виготовлення мінеральних вод є економічною диверсією. І до того ж загрозою здоров'ю населення України.
ДЖЕРЕЛО: Дзеркало тижня