Заводам, що випускають розчини, обіцяють велике майбутнє
2006-10-28 14:43:17
Масове застосування нових технологій стало поштовхом до розвитку виробництва сухих будівельних сумішей. На сьогодні це одна з найбільш прибуткових і динамічних галузей виробництва. Якщо темпи зростання попиту (30% в рік) збережуться ще кілька років, то на ринку знайдеться місце ще для 200-300 підприємств, крім 100 діючих зараз. Років 25 тому, коли оплата праці західнонімецькому будівельника досягла 20 марок за годину, роботодавці звернули увагу на те, скільки часу йде на регулярне приготування вручну невеликих (щоб не встиг застигнути) порцій розчинів для штукатурки або кладки плитки. Звідси виникло рішення: змішувати цемент з піском або гіпсом, додаючи спеціальні хімічні модифікатори, що надають сумішей певні властивості (в залежності від призначення розчину), в заводських умовах, а на будівництві – лише розводити все це водою. Нова технологія дозволила будівельникам за час, необхідний раніше на шпаклівку однієї стіни, обробляти цілу кімнату. Виробництво сумішей в заводських умовах відкрило простір для впровадження ноу-хау – застосування з метою поліпшення адгезії, надання сумішам морозо-або водостійкості складних хімічних модифікаторів, про які пересічний будівельник не має ні найменшого уявлення. Це дозволило готувати окремі суміші для укладання плитки в житловій кімнаті та у ванній, для "чорнової" і "фінішної" шпаклівки, для штукатурки стін в кімнаті і на фасаді будинку – всього на сьогоднішній день винайдено майже 300 видів сухих будівельних сумішей, максимально пристосованих для певного виду робіт. Стабільний попит на сухі будівельні суміші в Україні з'явився тоді, коли багаті громадяни поголовно почали робити євроремонти, на які коштів не шкодували. Саме тоді будівельники вирішили, що хоча з розрахунку на квадратний метр класти плитку на клей втричі дорожче, ніж на розчин, але витрати на матеріал в будь-якому випадку несе замовник, а кількість квадратних метрів, які можна покласти за один і той же час, і, відповідно, заробіток самих майстрів при застосуванні сумішей збільшується в 4-6 разів. З іншого боку, зарубіжні виробники сухих будівельних сумішей, побачивши, що в Україні продається все більше їх продукції, підрахували, що відкриття виробництва ближче до споживача зробить ціну конкурентоспроможною. Природно, вітчизняна продукція навіть за аналогічних умов практично завжди дешевше імпортного, але в галузі сухих будівельних сумішей це конкурентна перевага проявляється особливо яскраво. Основні їх компоненти – цемент, пісок, гіпс і крейда, а це матеріали, які на великі відстані возити дуже невигідно. Ось і прийшли в Україну "іноземні інвестиції" у вигляді обладнання, списаного транснаціональними компаніями зі своїх польських заводів. Одночасно пробували свої сили у виробництві сухих сумішей і вітчизняні підприємці. В залежності від того, хто на який ринок розраховував і скільки мав грошей, вони встановлювали лінії потужністю від 5 до 100 тис. тонн на рік. Наприклад, підприємства, що входять до групи лідерів ринку – Henkel (TM Ceresit), "Полірем", "Фомальгаут" (ТМ "Полімін"), "Павлограджитлобуд" (ТМ "Будмайстер"), мають виробничі потужності по 50-100 тис. тонн на рік кожен. Випускають сухі будівельні суміші в Україну на обладнанні самого різного походження. Одні купували виробничі лінії у західних фірм, які виробляли його в Німеччині або в Польщі, "викладаючи" від 40 тис. до 5 млн. доларів, в залежності від потужності. Наприклад, лінія потужністю 5 тис. тонн на рік коштує 40 тис. дол, а для підприємства потрібно принаймні дві лінії – для цементно-піщаних і цементно-гіпсових сумішей. Київська фірма "Мікс", одним із засновників якої є завод ЗБК № 5, знайшла спосіб істотно заощадити на устаткуванні. "На заводі був настільки великий і сильний ремонтний цех, що обладнання для виробництва сухих сумішей ми змогли зробити своїми силами, – розповідає директор фірми Олександр Тимко, – і це нам обійшлося раз в 10-15 дешевше, ніж привозити його з-за кордону" . Втім, везти обладнання з-за кордону вже немає необхідності – недавно, після викупу контрольного пакета акцій київською фірмою "Фомальгаут", його почав випускати житомирський завод "Будмаш". В цілому за останні 10 років в Україні з'явилося, за оцінками президента Асоціації виробників сухих будівельних сумішей Юрія Спектора, понад 100 фірм і фірмочок, що випускають сухі суміші. У найближчі кілька років, за оцінками пана Спектора, їх кількість може зрости до 300-400, адже попит на сухі суміші швидко зростає. За останні 5-6 років він збільшився з 2 до 10 кг на людину в рік, а через 3-4 роки оператори ринку впевнено прогнозують його зростання до 25 кг на рік, тобто до рівня, вже зараз спостерігається в Польщі або Росії. Тільки протягом нинішнього сезону, за оцінками виробників, обсяги ринку зростуть на 30-40% і перевищать півмільйона тонн, з яких всього 30% здатна "відхопити" імпортна продукція. Такі високі темпи зростання ринку і оптимістичні прогнози мають під собою серйозне підгрунтя – відродження багатоквартирного житлового будівництва і його нинішня специфіка. Справа в тому, що житло зараз споруджують, виконуючи оздоблювальні роботи за індивідуальним замовленням (елітне житло) або ж перекладаючи їх на плечі покупців (недороге житло). І в тому, і в іншому випадку купують квартири люди небідні, а отже, схильні до застосування сучасних матеріалів, зокрема сухих сумішей. Ще один фактор розвитку ринку сухих будівельних сумішей – утеплення фасадів, при якому їх обклеюють теплоізоляційними мінераловатними плитами саме за допомогою сухих сумішей. Перспективи подальшого зростання ринку приваблюють інвесторів, та й за рівнем рентабельності виробництво сухих будівельних сумішей не на останньому місці. За словами операторів ринку, прибутковість виробництва найпростіших і найдешевших сумішей, що випускаються абсолютно всіма виробниками (клей для плитки), ледь перевищує 10%, але на високотехнологічних дорогих сумішах, що містять до 12-14 компонентів (наливна підлога, морозостійкі клеї для плитки, декоративні штукатурки), можна досягти 20-25% рентабельності. У деяких великих і середніх фірм ці показники ще вищі завдяки власним дільницям підготовки сировини. Справа в тому, що, незважаючи на чималі вітчизняні запаси, виробникам сухих сумішей для забезпечення високої якості доводилося імпортувати гіпс і крейда. "У продукції наших гіпсових заводів домішки крупніше 0,18 мм (піску, землі і ще бог знає чого) становили 5-15%, хоча для фінішної шпаклівки навіть одна така частинка – це вже шлюб", – розповідає Олександр Тимко. Гіпс з потрібними виробникам сумішей характеристиками виробляли тільки в Молдові, а крейда – на Білгородщині. Привезений до Києва молдавський гіпс коштував майже 400 грн / т (вітчизняний – 270 грн / т), за імпортний крейда теж доводилося переплачувати вдвічі. "Коли з молдавським гіпсом почалися перебої, я образився і купив сепаратор за 50 тис. дол, – розповів директор фірми" Фомальгаут "Сергій Єршов. – Тепер підприємство може купувати гіпс дешевше без найменшої шкоди для якості кінцевої продукції ". Проте в перспективі, можливо, навіть в наступному сезоні, потреба в самостійній підготовці сировини може відпасти. Фахівці очікують, що нові господарі артемівського заводу "Стромгіпс" – французька група Lafarge – будуть випускати продукцію прийнятного для виробників сумішей якості за нижчою, ніж зараз у молдавського гіпсу, ціною. Тому вартість сировини для сухих будівельних сумішей та необхідного комплекту обладнання може впасти, завдяки чому виробництво стане ще більше вигідним.
ДЖЕРЕЛО: Дзеркало тижня