А де вони, меблі?
2006-11-09 10:27:50
Зростання доларового курсу змушує торговців відмовитися від імпорту, а виробників просто-таки провокує зайнятися експортом (табл.1). Багато торговців імпортними меблями, щоб не прогоріти, освоюють власне виробництво меблів спочатку з матеріалів зарубіжних фірм. поставляли їм раніше готовий товар, згодом знаходять вітчизняні аналоги фірмовим комплектуючих, здешевлюючи процес. Далі. Хоч України і вважається малолісній країною, її лісові ресурси дозволяють навіть поставляти високосортний дубовий і буковий кругляк за кордон. Так що є з чого ліпити. Нарешті, навіть у наших умовах можна створити сучасну виробничу базу. Для цього є фахівці (мебельнікі, машинобудівники), є розробки, є успішно діючі підприємства (табл. 2), є Програма розвитку лісопромислового комплексу і, можливо, будуть гроші. По крайней мере, під програму намічено виділити 79 млн грн. бюджетних грошей – це майже половина її вартості (165 млн грн.). Чим рік славен Особливих подій в меблестроітельном комплексі не відбулося. Падіння виробництва, зупинене в позаминулому році, потроху змінилося не те застоєм (якщо таке буває після падіння), не то дуже неспішним підйомом. Обсяги імпорту теж продовжували (знову ж потроху) зростатиме. Таким чином, реальна місткість ринку теж збільшилася і, за оцінками опитаних фахівців (з держструктур), до кінця року складе $ 340-350 млн проти $ 300-320 млн – у минулому році (про інші оцінках див. "Криза"). Інвестиційні проекти, запропоновані торішньому зборам Європейського банку реконструкції та розвитку, на жаль, актуальні донині. Проекти були такі: ЗАТ "Спецмеблі" (виробництво офісних меблів, Київ) – реконструкція та технічне переозброєння виробництва; ВАТ "Харківдерев" (м'які та корпусні меблі для дому та офісу) – технічне переозброєння, організація випуску високохудожньої та м'яких меблів; ЗАТ "Донецькмеблі "(набори та меблі для житлових кімнат) – створення спільного підприємства; ЗАТ" Дніпропетровський меблевий комбінат "(корпусні побутова меблі, офісні меблі) – технічне переозброєння. Комісії від деяких інвесторів час від часу прогулюються по території цих підприємств, в зацікавлених колах починають циркулювати чутки про привалило щастя … Але й тільки. З сумних подій – втрата багатьох ринків збуту і насамперед – російського. Воно й зрозуміло: рубль впав нижче гривні. Зате вдається дещо "впарити" жителям далекого зарубіжжя. Криза Вітчизняне меблеве виробництво минуло свій пік в 1992 році. Істотне падіння спіткало весь комплекс деревообробки в 1994 році і три наступні роки. Одночасно різко скоротився експорт меблів (з $ 16,7 млн - в 1994 році до $ 8,1 млн – в 97-м). Перші ознаки стабілізації таки з'явились тільки в минулому році, коли було випущено трохи більше меблів, ніж в 97-м. Стрімке зростання імпортних поставок припинився і, можна сказати, врівноважити – правда, поблизу максимальної досягнутої позначки. В даний час виробництвом меблевого товару в нашій Батьківщині займається 348 різноманітних підприємств, з них 210 – підприємства, підвідомчі Міністерству промислової політики. Дрібні приватні меблеві заводики, в тому числі підпільні, звичайно, не підвідомчі нікому і в статистику лізти не поспішають. І все ж навряд чи їх участь в обставлені країни істотно впливає на достовірність статданих. Із суми $ 145 млн, що характеризує торішній загальноукраїнський випуск меблів, майже $ 110 млн належать фабрикам і комбінатам Мінпромполітики. Тому подальша розмова стосуватиметься в основному підприємств цієї системи. Але повернемося до цифр. Нинішня місткість українського споживчого ринку оцінюється різними джерелами з разючими розбіжностями. Максимум – $ 350 млн – ми вже називали. У дослідженнях Мінпромполітики фігурує цифра в $ 317 млн. А за офіційними держкомстатівські даними, ця цифра останні три роки тримається лише в районі $ 180 млн. Вся справа в суперечна оцінці імпортних меблевих поставок. Держкомстат використовує інформацію Держмитслужби. Але є й інше джерело – відомості торгово-економічних місій при українських посольствах в зарубіжжі. Ці місії збирають різноманітну бізнес-інформацію, в тому числі у підприємств-експортерів, щодо ділових зв'язків з Україною. Підсумкові дані дозволяють зробити висновок наступне: Реальні цифри імпортних поставок меблів перевищують rocстатістіку, щонайменше, втричі. Торік, за даними I Держкомстату, меблів ввезено на $ 61,3 млн, а по мінпромівського аналітиці виходить, що ввезення склав у грошовому вираженні $ 195,6 млн. дозволено припустити, що частина тіньового меблевого імпорту проходить через кордон у вигляді деталей або напівфабрикатів (у тому числі не мають декларативною зв'язку з меблями і тому не реєструються по цій графі). Минулорічний національний випуск меблів в день гах обчислюється в 269 800 000 грн. Для порівняння: в 1992 році вітчизняні заводи наробили товару в порівнянних цінах на 1390 млн грн., Причому частка підшефних колишнього Держкомітету з деревообробної промисловості перевищувала в той рік 96% валового випуску меблів в країні. Але говорити про рішучий згасанні народного інтересу до інтер'єрів рано. Судіть самі. Підприємств, які торгують меблями, в Україну набагато більше, ніж виробників, – аж 1011 (дані Держкомстату). А якщо підрахувати кількість всіх меблевих салонів, магазинів, меблевих відділів, торговців на базарі і пр., торгових точок виявиться не менше 3-5 тис. В одній столиці одних салонів і магазинів – півтораста. Експорт Українські меблярі стрімко втрачають раніше освоєні Молдавію, Казахстан, Узбекистан і навіть Росію з Білоруссю. У минулому році експорт меблів дав Україною лише $ 23 млн. За поточний рік повних даних поки, зі зрозумілих причин, немає. Але колишня тенденція (щорічне падіння) злегка переламалася: принаймні, за вісім місяців 99-го заводи Мінпрому експортували меблів більше, ніж за весь 98-й, а зростання експорту в порівнянні з торішніми вісьмома місяцями склав більше 16%. Імпорт України імпортує меблі в основному з Польщі (45-50% всього ввезеного), Італії (30-35%) і Німеччини (8-12%). І його, імпорту, за оцінками торгово-економічних комісій, в минулому році накапало на цілих $ 195 600 000, за даними Держмитслужби, – $ 61,3 млн, за дев'ять місяців цього року є тільки митні дані. І якщо вірити їм, в країну ввезли меблів на $ 36,3 млн. Якщо навіть митниця помиляється в абсолютних одиницях, то загальну тенденцію її дані відстежити дозволяють. Частка ввізного меблів в загальному обсязі продажів зросла з 2% в 90-му році до 62% в 98-м (виходячи з даних Мінпрому). Та й абсолютні обсяги ввезення, незважаючи на економічний спад, з 1995 року росли впевнено і безперервно. Тільки в останні місяці народ, доведений виборами до конвульсій, кілька прізамедліл цей самий зростання. У них У всьому світі тільки 35 країн вивозять меблі за кордон. Серед них – України. Так що корисно поглянути на іноземний досвід. Візьмемо Італію. Понад 70% виготовленої тут меблів вивозиться з країни. Для тутешньої меблевої промисловості характерні потужні підприємства і потокові технології (ніби як у нас). Вони дають 77% місцевого виробництва. Малі та середні підприємства випускають в основному дорогу замовну меблі, а також реставрують пошарпану. Італійці, як народ порівняно небагатий, не проти розжитися комісійним (second hand) і реставрованим (second life) товаром. Клас італійських споживачів, що віддає перевагу такі речі, – п'ята частина всього населення. Італійські виробники, згуртувавшись під прапорами італійської асоціації меблевиків, в даний час вибухово просуваються на ринки СНД. Німецькому мебельпрому, на відміну від різноманітних за розміром підприємств інших розвинених країн, властиві дуже великі одиничні потужності виробничих суб'єктів та поступове скорочення їх кількості. Держава здорово піклується про своїх, згортаючи імпорт меблів – насамперед зі східноєвропейських держав. Німці активно інвестують – наприклад, в меблеву галузь сусідній Польщі, далеко обігнала східних слов'ян. У польських меблевиків будівельно-реконструктивний етап в розпалі. Аналізуючи меблеве виробництво в інших порівняно розвинених країнах, легко побачити, що там превалюють дуже маленькі, за нашими мірками, підприємства. Мова не стільки про розміри, скільки про кількість зайнятих на кожному з них. У близькій нам за розмірами і населенню Франції – майже 1900 меблевих фабрик, причому більше 80% з них мають у своєму розпорядженні штатом всього в 11-25 чоловік. Маленькі розміри дають організації маневреність, вона швидко реагує на ринкові "вступні" і легко перестраіваема. (Ось цей досвід нам би більше підійшов. – Ред.) Українські підприємства поки, за самою прихильною в цьому сенсі оцінкою, середньостатистично тримають не менше півтори сотні співробітників. Є чому повчитися і в Росії. Тамтешньому меблевому ринку в останні роки явно властиві агресивне прагнення за кордон, реорганізація колишніх совпредпріятій і стрімке змужніння недавно створених потужностей. Термін "новий мебляр" непогано відображає статус таких заводчиків. Заробляють в основному на офісних меблів. Дешеві меблеві вироби російського виробництва почали поступово витісняти такі ж дешеві білоруські товари. Да-да, співчутливо-поблажливо сприйнята прогресивним людством Білорусія робить в 1,7 рази більше меблів, ніж Україні. Тамтешнє виробництво цього продукту з 1990 року не впало, а зросло в півтора рази. Експортує слов'янський брат більше половини свого меблевого вала, і якщо йому перестане везти в Росії, він накинеться на нас. Сировина Революційних зрушень в меблевих конструкціях поки не намічається. В майбутньому, як і раніше буде домінувати корпусні меблі з деревних плит. Зараз такої – не менше 70% всієї меблевої маси. М'які меблі (у тому числі офісні), де теж багато плитних комплектуючих, – це приблизно 20% випуску. Каркасною меблів поки небагато, тим більше що столи і стільці "впали" у виробництві більше, ніж шафи. Майже вся вироблена в Україну древесноплітная продукція йде меблярам. (Про її виробниках див. БІЗНЕС № 40 від 4 жовтня 1999 року, стор 30-32.) "Нові меблевики", часто не підвідомчі ніякому міністерству, воліють купувати плити у іноземців. У їхніх виробах дуже актуальна МДФ, якій Отечество теж не робить, хоча дуже хоче (см.там ж – № 40). Господа інвестори! Допоможіть Макіївському заводу деревних плит! Виробництво МДФ готове там на дві третини – залишилося зовсім небагато. Якщо все буде добре, товар не доведеться возити за тисячу кілометрів за бугра. Меблі з масиву улюблена "новими мебельниками" теж більше, ніж "старими", адже у перших водиться хороше перенастраиваемой імпортне устаткування для роботи з масивною деревиною. Крім того, невеликі, як правило, розміри "нових" дозволяють їм легко збільшувати частку потужностей, орієнтованих на випуск дорогих меблів з лицьовими панелями з натурального дерева – вона розходиться в Україну все краще. Правда, потужності "нових" підприємств поки що дозволяють їм випускати в грошовому обчисленні відсотків до 15 всієї української меблів. Що роблять Головна частина ринку – до двох третин в грошовому еквіваленті, тобто $ 100-120 млн, – належить офісних меблів. Її продажі зі зрозумілих причин прискорено зростали з самого початку незалежності. Ця секція, хоч і не новий, абсолютно нетиповий для орієнтації більшості підприємств ("старих"), багато років випускали побутові меблі. Їм доводиться з великими витратами переналагоджувати. Але, як вважають фахівці Мінпрому, попит на офісні меблі, стабілізувався в минулому році, за найближчі пару v років досить жваво поступиться дорогу меблів спеціального призначення. Це продукція, призначена в першу чергу для громадського харчування, а також для торгівлі, навчальних класів та іншого. Такі товари зараз займають не більше п'ятої частини меблевого ринкового простору. Зате останнім часом їх виробництво і ввезення щороку справно зростають приблизно рази в два з половиною. На думку вищезгаданих мінпромівського експертів, Спецмеблі, вийшовши на перше місце, буде домінувати на ринку до 2005 року. Щодо побутових меблів ("звичайної") сказати що-небудь втішне поки важко. Цей ринок вперто звужується. Минулорічний всеукраїнський "побутовий" виторг склав лише три чверті позаторішнього, частка побутових меблів в общемебельних продажах 98-го сповзла до чверті, а зараз чи дотягує до 20%. Схильність цього ринкового сектору до скукожіванію не зміниться ще щонайменше років зо три. Єдина втіха: ті ж вище наведені фахівці пророкують роки з 2005-го нормалізацію пропорцій ринку і нормальне переважання на ньому меблів побутовий. Два роки тому маркетологи Мінпрому, вивчаючи ринок, весь спектр побутових меблів виробництва "старих" суб'єктів розбили на групи, об'єднані темпами падіння продажів. Вийшла картина, дуже злободенна і понині. У першій групі виявилася різноманітна дитяча та м'які меблі. Порівняно з 1990 роком сьогоднішній обсяг її виробництва і реалізації – 2-8%. Причини: гнітючий спад народжуваності, освоєння м'яких меблів "новими" заводами і човниковий імпорт. Друга група – набори корпусних меблів і столи. Обсяги випуску в порівнянні з 1990 роком – 8-15%, тобто відсотки тут приблизно середньоринкові (нагадаємо, в минулому році меблів випущено в 5,2 рази менше, ніж в 92-м). Формується попит на комплексну меблювання був "убитий" неплатоспроможністю громадян, а столи просто перекочували в "офісний" секція. Третя група, що включає шафи різного призначення, буфети тощо, втрималася на рівні 15% і більше. Попит на подібні вироби – найстабільніший. Крім того, човники не любили возити шафи здалеку, а рідний виробник ще за радянських часів не любив їх робити через низьку рентабельність – тому і падіння виявилося, так би мовити, не вражаючим. Останнім часом на вітчизняному ринку істотно зросла роль великих меблевих комплектів, а також меблевих наборів. Слід зауважити, що розподіл продажів за порами року нерівномірно. Літні місяці для продавців – практично порожні: сезон відпусток робить потенційних покупців вкрай неуважними до пристрою свого житла. У Європі за перші вісім місяців року продається, як правило, половина річних обсягів, а інша доводиться на чотири останні місяці. Українські продавці бачать, мабуть, схожу картину. Збут В останні роки в описуваної сфері відбувається концентрація торгового і промислового капіталу, а також злиття того й іншого. Інакше кажучи, виробники все більше цікавляться прямим маркетингом. У справі це або фірмові магазини, або дилерські мережі. Тепер багато хто з вітчизняних меблевих фабрик мають власної торгової мережею, де товар реалізують за горезвісним цінами виробника. Підприємства київського регіону через фірмову і дилерську мережу продають 20% меблів, – теж приблизно 20%, 5% експортується, а залишок – 55% – йде за бартерними розрахунками. Головна проблема Переважна частка меблевих потужностей в країні належить "старим" підприємствам (це вже термін). На перший погляд, головні їх складності – чисто збутові. Але працівники магазинів, що реалізують ординарну меблі "старих" підприємств, вважають її дизайн, конструкцію та функції застарілими. Різношерсті маркетологи, виходячи зі схожих міркувань, готові забракувати приблизно половину вітчизняного товару. Дійсно, деякі моделі без особливих змін і без особливих причин перебувають у провадженні десятиліття (а то й довше), давно стали впізнаваними, справно плутають покупця, але насильно тримаються на потоці. Причини очевидні, тривіальні і локалізовані головним чином у директорських головах. Ключові працівники іноді просто не знають меблевої моди. Інженерно-технічний персонал теж успішно втрачає професіоналізм. Для боротьби з цим злом мінпромівського Управління меблів та деревообробки займається лікнепом, організовуючи серед виробничників семінари з меблевому дизайну. ПРОГРАМА Програма розвитку лісопромислового комплексу на період до 2005 року "передбачає, зокрема, реструктуризацію 19 великих меблевих предпріятій.Для її реалізації знадобиться 165 млн грн. 78700000 грн. Передбачається отримати з бюджету. Власні кошти підприємств – 49,9 млн. Решта – інвестиції.
ДЖЕРЕЛО: Бізнес