Ламати не будувати
2006-11-14 12:11:23
В Україну – перепланіровочних бум. Про це говорять архітектори. Про це свідчить інтерес до даного питання з боку обивателів. Порив «… до підстави, а потім …» пояснюється як відсутністю на ринку житла хороших готових варіантів планувальних рішень, так і природним бажанням обивателя поліпшити умови свого життя. Але рішення про радикальне перетворення життєвого простору – не тільки вдосконалення свого середовища проживання, а й довгострокова тяганина, пов'язана з ходіннями по інстанціях, отриманням дозвільної документації, узгодженнями …. «Зроблено в СРСР» Те, що пропонується на нашому квартирному ринку, в більшості своїй прийшло з радянського минулого і носить гриф «зроблено в СРСР». Так, приватизована, куплена, подарована або успадкована квартира сьогодні не що інше, як власність. Про право на неї написано в Конституції. І, згідно із законом, це право полягає в можливості володіти майном, розпоряджатися їм і отримувати з нього користь. Говорячи про перепланування такої власності, ми говоримо про наше право розпоряджатися нею. Правда, не порушуючи при цьому права інших громадян. Але прийняті в 1984 році Житловий Кодекс і в 1996 році – Конституція України не враховують, що квартира з радянського минулого сама фактично обмежує громадянські права власника. І це не дивно, адже «зроблені в СРСР квартири» не повинні були стати товаром. Так, фактично вони перебували у власності тих, що живуть в них людей. Але юридично були власністю державної. Мешканець не міг вчинити з нею ніяких законних операцій. Хіба що – обміняти. І то – за сприяння підпільних маклерів. Зараз ситуація зовсім інша: житло можна цілком законно купити, продати або обміняти. Але от самі квартири як старі, так і нові (навіть вже трансформовані їх власниками) все ще живуть за законами СРСР. Діючі в даний час будівельні норми несуть житлову ідеологію, закладену ще «за соціалізму», і програмують наш побут згідно з уявленнями про комфорт тих далеких часів. Наприклад, радянські норми чи не наказували кому, як і на скількох квадратних метрах, наприклад, митися, спати або є! Яскрава ілюстрація – санвузол. За тим нормам, він повинен бути роздільним. Але в ідеалі ця норма була пpaвільной для потенційно комунальної, перенаселеній квартири, щоб не coбіралась чергу біля санвузла з тих, кому потрібен тільки туалет, і тих, кому потрібен лише душ. Та ж норма прийнятна для невеликої квартири, де мешкає велика родина. А якщо в досить великій квартирі живе один-два, максимум – три людини? Мабуть, для них набагато зручніше суміщений санвузол, де можна розмістити не тільки унітаз і ванну, але ще й біде, душову кабіну та пральну машину. Будинки, побудовані при комунізмі, не враховували такі аспекти. Норми були єдині для всіх … Ціна вільного простору Просторі приміщення значної площі дуже виграшно виглядають на телеекрані чи сторінках глянцевих журналів. Це – відмінні майданчики для вечірок, світських заходів і т.д. Глядач інтуїтивно вірить в щирість і органічність відбувається в кадрі веселощів, спостерігаючи, як вільно і необмежений можна рухатися і жити. Ніяка стінка або перегородка – не повинна ставати перешкодою для танцю, спілкування і комунікацій з іншими людьми … Така філософія комфортного життя у світі, вільному від стін, розбивають скромну квартирку на кімнатки-камери в 12-15 м2. Але ж не в одній плануванні річ – як правило, світ багатих взагалі позбавлений від багатьох турбот менш забезпечених персонажів. Свобода і комфорт не всім по кишені. І це ставитися до вільних планувань, кажучи про які часто згадують житлові приміщення-студіо та монолітно-каркасні технології сучасних будівель, Європу і США. На Заході вільне планування квартири – це не тільки великі і шикарні апартаменти, де застосовано прийом «студіо». Там в порядку речей коморка, в яку входиш прямо з сходової площадки, вона ж служить спальнею, вітальнею і кухнею з санвузлом за який-небудь дверима (а часом і без). І там подібне житло – вираз здорового (поки чужого нам) розуміння того, що у людей різні доходи, яким відповідає різного рівня житло. Ми ж, часом, за вуха тягнемо мілліонерскіе квартири в наші скромні житла. Намагаємося створити вільні простору в колись соціальних будинках. Між іншим, для наших співгромадян поняття «вільне планування» – є якийсь симбіоз образу і подоби заходу та спадщини радянського минулого. Останнє – це – особливого роду квартирний менталітет, коріння якого – у вимушеній необхідність «трястися» над наявними метрами і особливе ставлення до бюджетного житла. Логічний наслідок вчорашньої переконаності, що Держава повинна всім дати однаково хороші квартири, з однаковою площею, зручностями, сонячним освітленням. Напевно, звідси – і впевненість у тому, що можна в «хрущовці» розламати стіни і переінакшити її під шикарний апартамент. З практичного боку – можна. Хороше – заборонено Норма однакова для всіх, хоча ціни зовсім не однакові. За словами експертів, ринок нового житла в Києві не дає достатнього асортименту квартир. Набір пропонованих готових варіантів планувань обмежений і незадовільний в дорогущих монолітно-каркасних будинках майже так само, як і в «дешевих» панельках. Але, що важливо, в більш дорогих і сучасних монолітно-каркасних будинках можливість перепланування ширше, аж до … торжества над нормою. Панацея для новоселів – це «нетрадиційні» перепланування в період між початком будівництва будинку і здачею його в експлуатацію. Тобто, підгонка квартири під індивідуальні вимоги покупця. За цією схемою спочатку проект узгоджується в тому вигляді, в якому хоче бачити її майбутній власник. На цьому етапі замовник може сказати проектувальникам: об'єднайте, наприклад, тут санвузол, приберіть перегородку, зробіть отвір ширше. Це «нетрадиційні» перепланування, але дозволу на них робляться до введення будинку в експлуатацію. І займаються всім проектувальники будинку, що будується. Якщо можливість індивідуалізувати квартиру на вищеописаної стадії упущена, або робота ведеться з «тим, що є», знадобиться освоїти ази «ходінь по узгоджувальною інстанціях» або довірити це питання професіоналам. Людина – істота вільне і здатний за допомогою розумового зусилля долати різні перешкоди. Але, на прості матеріальні об'єкти діють суворі закони фізики. Якщо матеріальний об'єкт є квартирою у вже побудованому житловому будинку, то його буття регулюється законодавством України. І власник має право переробляти своє житло за власним розсудом. Але за умови, що він не порушує санітарні норми і правила (СанПиН), будівельні (СНіП), вимоги пожежної безпеки, права сусідів і т.п. Причому, для підтвердження всього цього необхідно попередньо оформити всі відповідні дозволи та узгодження. «Дозволено все те, що не заборонено», кажуть юристи. Чому ж закон жорстко регулює можливість самовиразитися через перепланування? Справа в тому, що стіни кімнат у стандартних українських квартирах, з одного боку – визначають, де кухня, ванна, спальня, а з іншого – несуть дуже серйозний конструктивний вантаж. Ще на етапі планування будинку враховуються всі майбутні навантаження будівлі. І перепланування в якійсь окремо взятій квартирі може привести до зміни навантажень в усьому домі. Тому перш, ніж приступати до внесення таких змін, необхідно зважити всі «про» і «контра». «Так» і «Ні» переплануванні Можна: • збільшувати санвузол за рахунок коридору; • збільшувати площі житлових кімнат за рахунок коридорів і допоміжних приміщень; • влаштовувати на площі житлової кімнати, суміжної з кухнею, кухню-їдальню; • облаштовувати прорізи в не несучих стінах між приміщеннями; • переносити вхідний отвір в квартиру; • демонтувати підвіконну частину стін (з установкою орних дверей на балкон). Не можна: • об'єднувати лоджії і балкони з приміщенням квартири шляхом розібрання зовнішніх стін; • переносити на балкони і лоджії опалювальні прилади; • об'єднувати квартири по вертикалі; • збільшувати площу санвузлів і ванних кімнат за рахунок житлових приміщень; • влаштовувати прорізи без дозволу в несучих стінах ; • розбирати основу під влаштування підлоги, демонтувати вентиляційні канали та короба. Крокуй за правилами Відповідно до закону, будь-яка зміна правового режиму, статусу по відношенню до власника житлового та нежитлового приміщення відбувається через органи БТІ. Вступити в права власника можливо тільки після процесу державної реєстрації. На договорі та свідоцтві повинна стояти печатка БТІ і резолюція, яка фіксує, кому належить квартира. Загалом, щоб і після завершення робіт у вас залишилася можливість розпоряджатися власним майном, необхідно слідувати простому алгоритму, а народним умільцям – пам'ятати про відповідальність за порушення правил планування. Отже, перший крок – звернення до відповідних органів влади для виготовлення необхідної проектної документації з чітким зазначенням намірів (добудувати, розширити, знести. Комісія зобов'язана розглянути заяву і винести аргументоване рішення. Після цього потрібно оправитися в проектну (обрану вами) організацію. Головне, що на цьому етапі важливо – наявність у вибраної вами проектної організації відповідної ліцензії. І, звичайно ж – її хороша репутація. Після чого знову звернутися в райадміністрацію, вже маючи при собі висновки з ЖЕКу, санепідемстанції, пожежної служби та акт про згоду сусідів. Підписи останніх про те, що вони «не заперечують» проти шуму і можливих незручностей, які можуть виникнути в процесі перепланіровочних робіт – дуже важливі. Непогано б також скласти акт про стан житла сусідів (на випадок, якщо вони раптом захочуть «під шумок» пред'явити вам претензії і зажадати зробити в їхній квартирі ремонт за ваш рахунок). А ще – застрахуватися від можливого збитку третім особам під час проведення робіт по ремонту та перепланування. Якщо все «ОК», ви отримуєте дозвіл міжвідомчої комісії, а копія вашого проекту залишається в райадміністрації. Після завершення робіт комісією складається акт про відповідність об'єкта погодженому проекту і про введення об'єкта в експлуатацію. Алгоритм цей не завжди безвідмовний. І, на жаль, часто людина вважає за краще робити перепланування на «авось», не користуючись послугами професіоналів проектувальників і будівельників, навмисно або за незнання забуваючи про норми закону. Якість, надійність і законність оновленої квартири без тіні сумніву приносяться в жертву сьогочасної економії грошей і часу. Насправді, знайти хорошого проектувальника – непросто. Навіть професійна ліцензія не говорить про кваліфікацію. Вона видається за зовсім формальними ознаками, як наслідок – на ринку маса некваліфікованих людей. А професіонали беруть дорого. Бажаючи заощадити замовник звертається до того, хто зробить дешевше. Багато все роблять своїми силами або звертаються к. .. виконробові, якому достатньо показати, яку стіну прибрати і де засклити балкон. Як б ви не робили свою перепланування, можливо, ви станете її узаконювати. Чи все-таки ні? Якщо ні, то слід знати: 150-я стаття Адміністративного кодексу передбачає відповідальність за самовільні переробки. Якщо який-небудь людина приймає позицію непокори, наївно думати , що влада захоче увійти в його становище. Швидше за все, доведеться привести приміщення в попередній стан.
ДЖЕРЕЛО: remontik.com.ua