Більшість киян п'ють воду з ясен
2006-11-07 13:01:05
Неправда, що у води немає ні смаку, ні запаху. Вона може "віддавати" аптекою, рибою, землею, тухлими яйцями. Втім, кожен, хто пробував воду з водопроводу, колодязя, бювету напевно помітив різницю. При цьому багато хто стверджує, що присмак хлорки гірше будь-якого іншого і, взагалі, знезаражена вода шкодить здоров'ю … Ми біля села Троєщина, на території водозабірного ковша Деснянської водопровідної станції. Увагу привертає шум двигуна. На воді бачимо дивну конструкцію, ні на що не схожу. – Наше винахід – підводний "пилосос", – хвалиться Валерій Оленченко, головний інженер управління по експлуатації станції. – Коли вода потрапляє в ківш, її швидкість різко знижується і все сміття осідає на дно. Ківш нагадує лагуну метрів 80 в довжину з бетонними берегами, а з боку річки відгороджену насипний кам'яної дамбою. Навколишня природа – краса: зелено, свіжо, жаби квакають … Цікавлюся, чи правду кажуть, що вода в Десні чистіше, ніж у Дніпрі. – Дивлячись за якими показниками. Від Києва до Чернігова її берега утикані дачами, і всі продукти життєдіяльності людини стікаються туди … Правда, природа здатна самоочищатися, тому вода в Десні, як і в Дніпрі, щороку різна. Для довідки: Деснянська водопровідна станція забезпечує водою 60% споживачів Києва. Це найбільше підприємство в Україні серед собі подібних – видає "на гора" близько 800 тис. кубометрів води на добу. На чолі ковша височіє залізобетонне споруда, в основі якого є спеціальні вікна. Крізь них вода надходить в сифонні водоводи. Далі – на насосну станцію першого підйому, яка знаходиться в 3 кілометрах від ковша. Звідси цілюща волога проробляє ще 7-кілометровий шлях до очисних споруд на Воскресенці. Туди ми і вирушили. Зелена майданчик, з-під землі визирають вентиляційні колодязі, підносяться високовольтні вишки. – У нас під ногами, – Оленченко потупав по землі, – знаходяться 6 резервуарів чистої води по 20 тис. "кубів" в кожному. Якщо вдень відключити очисні споруди, водопостачання в місті не припиниться ще кілька годин. Потрапляємо тільки в одну будівлю – блок фільтрів – єдине місце, де можна побачити очищення води, всі інші стадії відбуваються без візуального контролю. А їх чимало: в річці, фільтрах, резервуарах і в 40 контрольних точках по місту. Запах тут якийсь лікарняний – навколо майже стерильна чистота. Тут вода обробляється реагентами, хлорується і фільтрується. Обслуговуючого персоналу мало, практично всі процеси автоматизовані. Хлоратори віддалено нагадують автомати з газованою водою. Інженер каже, що їх купили в 1997 році у англійців. Поряд для порівняння вітчизняні раритети – старі хлоратори. Суцільні труби і гвинти. До речі, в робочому стані. На одному з блоків розміщено 22 басейну-фільтра по 90 кв. м кожен. За добу в них очищається близько 400 тис. куб. м води (можна напоїти три Житомира). У басейнах вода проходить шар піску, а на виході, при необхідності, дохлоріруется. Після цього йде на насосну станцію і надходить у водогін. – Згідно ГОСТу питна вода повинна контролюватися за 28 показниками, – розповідає Валерій Миколайович. – В Києві її якість перевіряємо по 74 пунктам. І по багатьом з них водопровідна вода у столиці на рівні стандартів західних країн. Наприклад, за змістом хлору – 60 мікрограмів на 1 літр води. – Побутує думка, що вода з водопроводу не якісна. Це правда? – Можливо, це пов'язано із загальним забрудненням водойм. Зараз посилюються вимоги до якості води. Але щоб його поліпшити, потрібно поміняти обладнання на нове, добудувати відсутню … Але ні у "Київводоканалу", ні у міста поки немає потрібних мільйонів. До речі, споживачі нам заборгували близько 300 млн. грн. І поки не будуть розраховуватися за воду за лічильником – поліпшень не передбачається. "Київводоканал" разом з міськими організаціями розробляє новий порядок розрахунків населення за воду за показаннями будинкових лічильників, а не за нормативами, встановленими 40 років тому. Ще один момент: ГОСТ "Вода питна" розроблявся в 80-і роки, тому сьогодні вже багато в чому якість води не відповідає сучасним запитам. У той же час в Києві, тьфу-тьфу, не було вірусних епідемій, що передаються водою. За її якістю стежать денно і нощно фахівці трьох лабораторій. За великим рахунком, місто могло б перейти на артезіанські джерела. Але тоді вода вийшла б набагато дорожче. Та й водоносні горизонти можуть виснажитися. Забравши з колодязя відер двадцять, побачите як різко впаде рівень води в ньому. Так що краще, на думку Валерія Миколайовича, приберегти підземну воду "на чорний день". А деснянська вода – може, не така смачна, як в колодязях, зате більш безпечна – нітрати адже на зубах не тріщать.
ДЖЕРЕЛО: Сьогодні