Чому ми суп їмо виделкою?
2006-11-07 12:57:33
Якщо врахувати, що людина на 80% складається з води, то зрозуміло, чому народи і нації, навіть відносяться до однієї раси, так відрізняються один від одного характером, темпераментом, способом мислення і почуттям гумору. Адже воду-то ми п'ємо різну! Причому, мова не тільки про природний складі живлющої вологи, але і ступеня її забрудненості та якість подальшого очищення. Трохи більше у воді якогось елемента – і споживачі стають більш нервовими, страждають від безсоння і швидко втомлюються на службі. Який з такого громадянина працівник? Ймовірно, тому в своєму посланні до проходив в Києві Міжнародного водного форуму «АКВА Україна 2003» міністр екології та природних ресурсів України Сергій Поляков назвав воду «одним із важливих чинників економічного розвитку» країни. А проведення такого масштабного заходу, на його погляд, «дозволить зробити комплексний аналіз стану водних ресурсів, проблем водопостачання та водовідведення, економічних і правових питань водного сектора, впливу водного фактора на умови життя і здоров'я населення». Проблем же, дійсно, чимало. Якість українських поверхневих вод залишає бажати кращого. Про це прямо було сказано в національній доповіді уряду Україна ще в травні ц.р., на V пан'європейської конференції міністрів навколишнього середовища. «Вода більшості водних об'єктів України, – наголошується в документі, – на нинішньому рівні класифікується як забруднена і брудна (4 і 5 класи якості). Найбільш гостра ситуація спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, деяких притоках Дністра і Західного Бугу, де якість води класифікується як дуже брудна (6 клас) ». Власне, нинішні технології дозволяють практично будь-яку рідину очистити до складу джерельної, навіть в масштабах великого міста. Але біда в тому, що в багатьох населених пунктах служби водопостачання та каналізації перебувають у кризовій ситуації: у чверті обладнання закінчився термін експлуатації, майже стільки ж систем знаходиться в аварійному стані, а більше третини – і зовсім вийшли з ладу. І хоча в останні роки число нестандартних проб у системі централізованого водопостачання зменшилося майже вдвічі, все ж зберігається досить великий відсоток проб, що містять небезпечні для здоров'я людини мікроорганізми (фахівці це пов'язують з аваріями в розподільній системі). В результаті близько 45% населення країни п'ють воду, не відповідну навіть стандартам, встановленим на початку 80-х років минулого сторіччя. Втім, проблема чистої води сьогодні актуальна не тільки для нашої країни. Ймовірно, саме цим можна пояснити численний склад учасників вищезгаданої виставки – понад 130 організацій з 14 країн світу – і проходили в її рамках наукових конференцій. Останні були присвячені трьом глобальним темам: стан водних ресурсів, вплив води на здоров'я населення, а також знезараження питної води та стоків. Примітно, що в дискусіях взяли участь не лише вчені, чиновники та менеджери комерційних фірм, а й представники експлуатаційних і аварійних служб. Тобто конструктивний обмін думками відбувся. Правда, наскільки це згодом вплине на якість води, сказати складно: бажання і матеріальні можливості вітчизняних станцій водопідготовки переходити на нові технології відомі. Тим часом технології, представлені на виставці та конференції, вражають своєю ефективністю і безпекою. Є й зовсім нові (але від того не менш дієві), розробники яких спробували відмовитися від традиційного хлору: з'єднуючись з органічними сполуками, він у ряді випадків утворює довгоживучі хлораміни – канцерогенні речовини. В основу деяких методів покладено, наприклад, принцип знищення хвороботворних мікроорганізмів, токсинів і важких металів за допомогою електричних імпульсів. Таким чином вдається знищити або зробити нерозчинними у воді, а потім видалити всі небезпечні для здоров'я людини агенти. Такий осад надалі можна використовувати в сільському господарстві в якості корисних добрив або в промисловості – як сировину, з якого можна видобувати корисні копалини, у тому числі і золото (в деяких місцях наша водичка містить всі елементи таблиці великого хіміка). Деякі розробники пропонують очищати воду в спеціальних установках за допомогою оригінальних хімічних реагентів неокислювальної дії. Саме таку систему представили київські та дніпропетровські вчені. В забруднену воду додають реагент – в даному випадку «Акватон», а потім починають подавати потік пухирців повітря. Чесно кажучи, спостерігаючи за роботою приладу, мимоволі жахаєшся – це що ж ми п'ємо насправді! За півгодини роботи з трилітрової банки води, набраної у звичайному водопровідному крані, виділяється грамів 50 слизоподібної рідини іржавого відтінку. Молекули «Акватон» притягують і забирають на себе всі бактерії, віруси, хлорорганічні похідні, сполуки важких металів та інші і випадають з ними в осад. Після цього в справу вступають чарівні бульбашки, котрі притягують до своєї поверхні всі осадові частки і виводять їх з резервуара. «Акватон» здатний знезаражувати воду при дуже високому вмісті небезпечних мікроорганізмів, навіть таких, як холерний вібріон або гельмінти, а його післядія попереджає подальше розмноження бактерій і вірусів. Переваги методу і в тому, що він, на відміну від хлору чи озону, абсолютно безпечний для людини. Але більшість методів таки передбачає в тому чи іншому вигляді використовувати для знезараження питної води традиційний хлор – як самостійно, так і в поєднанні з іншими широко розповсюдженими методами озонування й ультрафіолетового опромінення. Незважаючи на всю небезпечність, хлорування, як і раніше вважається найбільш ефективним і, що важливо, економічним методом. Втім, деякі сучасні розробки дозволяють позбутися від канцерогенних хлорорганічних сполук – побічних продуктів дезінфекції. Наприклад, російські вчені пропонують знезаражувати воду розчином «Дезаква», одержуваних в процесі електролізу водного розчину хлориду натрію. Звичайно, і в цьому випадку утворюються побічні продукти хлору. Але завдяки тому, що в установках вдало поєднуються хлор, діоксид хлору і озон, то всі негативні властивості, характерні для кожного реагенту окремо, зникають. Тобто в такому оточенні, як стверджують вчені, вони не небезпечні для здоров'я людини. До переваг можна віднести той факт, що дана технологія цілком застосовна для очищення води на міських станціях водопідготовки. Словом, методів, що дозволяють якісно очистити воду, у світі достатньо. Деякі з них хоч і зі скрипом, але починають впроваджуватися на українських державних водоканалах. Так, «Київводоканалу» нові технології дозволили значно зменшити дозу хлору і, отже, хлорорганічних сполук у поставляється їм воді, поліпшити показники за вмістом алюмінію, органічних забруднень, фітопланктону, а також кольоровості і каламутності води. У першу чергу мова йде про сучасні дозаторах та засобах контролю як за дезінфектантами, так і за якістю одержуваної води. Намагаються вітчизняні комунальники впроваджувати і такі широко поширені на Заході методи, як опромінення ультрафіолетом та озонування. Але саме намагаються. Чому у нас з таким трудом впроваджуються нові технології? За досить простим причин, вважає головний науковий співробітник лабораторії гігієни питних вод НДІ медицини транспорту МОЗ України доктор медичних наук Тетяна Стрикаленко. Справа в тому, що наявність гігієнічного висновку, а зазвичай цим хизуються підприємці, купуючи ті чи інші установки, зовсім не означає, що для даної води даний спосіб дезінфекції буде ефективний. Воно підтверджує лише той факт, що перевірений апарат у принципі здатний очищати воду. Чи буде він якісно працювати в тій чи іншій місцевості, необхідно досліджувати додатково. Всі знають, наскільки різна вода навіть у Києві, скажімо, водопровідна і бюветна, – для їх очищення і знезараження необхідні абсолютно різні методи. Але для того ж, щоб визначити, наскільки метод ефективний і безпечний, потрібні нормативи допустимих доз. В Україну їх немає. Тому, не знаючи, як контролювати, санепідслужба просто не пропускає ті чи інші технології. Приклад – діоксид хлору, який вже потихеньку почав впроваджуватися в нашій країні. Але оскільки певна гігієнічна регламентація, за якою має контролюватися вміст його побічних продуктів відсутня, метод не знайшов широкого застосування. Те ж саме відноситься і до інших методів дезінфекції, наприклад, ультрафіолету. Образно кажучи, доза опромінення – це та кількість, яким особисто ви наїстеся, тобто мікроорганізми будуть убиті. У нас в країні мінімально ефективної дози опромінення, яка гарантувала б безпеку води, немає. В результаті СЕС не знає, на підставі чого контролювати ефективність, а підприємці, купивши установки, не забезпечують достатньої дози, дуже і дуже негативної думки про таке прекрасне методі дезінфекції. Крім того, через відсутність нормативів західні фірми можуть нам скидати все що завгодно. Деякі установки дають дуже маленьку інтенсивність, і, швидше за все, в країні-виробнику їх застосування дуже обмежено. У нас же застосовують. Тому, скільки у нас в Одесі пробували встановити ультрафіолет на стічні води – хороший метод, працює в багатьох країнах, навіть у Москві вже є, – нічого не виходило. Причому, не змогли його встановити лише тому, що закупили не ті лампи. Не відпрацьовуються і дози для кожної конкретної води. Виходить, смачний суп їмо виделкою, тому ні наїстися не можемо, ні смаку розібрати. Який метод найкраще підходить для дезінфекції питної води? Всі методи хороші, вважає Т.Стрікаленко. І хлорування, і опромінення ультрафіолетом, і озонування. Необхідно лише прибрати всі побічні продукти дезінфекції. Абсолютно всі країни хлорують воду, і цей метод прекрасно працює. Він цілком безпечний, якщо використовувати достатню дозу хлору, контролювати режим його введення. Можна, наприклад, відразу вводити 10 -20 грамів на літр, але потім вода пахне хлоркою, а можна вводити хлор на різних етапах – тоді і потрібно його менше, і побічних продуктів утворюється небагато. Втім, основна частка серед нез'ясованих причин хвороб, викликаних вживанням неякісної води, належить побічним продуктам дезінфекції. Мікроорганізми, і це підтвердили дослідження американських учених, викликають лише 10% водно-обумовлених захворювань. Але це зовсім не говорить про те, що винні методи дезінфекції. Найбільший дефіцит в країні, це дефіцит інформації – ось чому погано працюють методи дезінфекції. Адже щоб позбутися від побічних продуктів, потрібно знати, що саме слід прибирати. Який же вихід? Якщо це новий метод, власникам установки варто поцікавитися міжнародним досвідом його застосування, відпрацювати на «своїй» воді всі необхідні параметри, всі контрольовані показники. Тільки після цього технологію можна впроваджувати, радить Т.Стрікаленко. Однак у є й інші причини – недбалість, безвідповідальність і складне матеріальне положення. Тому багато хто бачить вихід у перекладі підприємств водного господарства на ринкові рейки. Тільки тоді, коли керівництво такої компанії буде матеріально зацікавлений в тому, щоб постачати якісну продукцію, почнеться активне впровадження нових методів знезараження води (з відпрацюванням всіх необхідних регламентів!), Полагодять труби, і
ДЖЕРЕЛО: Дзеркало тижня