 |
 |
|
Кришка-біде: вид зверху |
|
| |
|
Виявляється, весь цивілізований світ її щосили використовує. Знову ж таки, переконували мене менеджери, на Заході душ приймають тільки тоді, коли миються цілком. А біде, мовляв, допомагає обійтися без душу, якщо терміново потрібно привести себе в порядок. Ну, це, покладемо, справа смаку. Особисто мені подобається вечорами прийняти ванну, помріяти або журнальчик почитати в тиші. Але, розібравшись в пристрої цієї кришки, можу підтвердити: дійсно непогано придумано.
Хто першим до цього додумався? Важко сказати. Свого часу західні виробники сантехніки вирішили уніфікувати свою продукцію, зробивши так, щоб один предмет міг виконувати декілька функцій. Крім того, поява цього винаходу було викликано бажанням заощадити місце в санвузлах. (За кордоном, як мені розповіли, теж не у всіх квартирах санвузол розміром з футбольне поле.)
Зовні вона виглядає як звичайна кришка-сидіння і надягає зверху на унітаз. А в тій її частині, яка ближче до бачка, розташовані змішувачі (два краника з боків). В середині – трубочка, що подає воду. Пристрій підключається до системи водопроводу. І все. Можна користуватися. Але так влаштовані найпростіші моделі. Їх ціна в середньому близько 200 $.
Зрозуміло, існують і більш складні і дорогі пристрої – по 400-500 $. Є, наприклад, кришка-біде з електронним управлінням. Збоку на унітазі висить невеликий блок управління з нагрівальним елементом. Припустимо, ви вирішили включити пристрій. Для цього здійснюємо нескладну маніпуляцію – натискаємо декілька кнопок на пульті управління, після чого з-під кришки виїжджає маленька трубочка, що подає воду: І ваше міні-біде готове до вживання.
| |
 |
|
Так кришки-біде виглядають |
|
| |
|
Фахівці швейцарської фірми «Геберіт» (Geberit) розробили кришку-біде, що підключається тільки до холодної води. Нагрівальний елемент в даному випадку знаходиться під кришкою, тому вона трохи товще, ніж в інших моделях. Така конструкція має успіх у багатьох європейських країнах, де в будинках не передбачено централізоване гаряче водопостачання. <Ось краса! - Тут же зрозуміла я. - Особливо це зручність згодиться влітку, коли наші комунальні служби почнуть повально відключати гарячу воду!>
Є окремі моделі, які управляються пультом. Він регулює не тільки температуру, але і натиск струменя. Що теж, між іншим, іноді дуже важливо. До речі, один мій приятель розповів таку історію. Був він у відрядженні в Німеччині (він менеджер з продажу сантехніки) і вирішив випробувати в своїй ванні таку кришку-біде. Навіщо йому це знадобилося – розуму не прикладу. Такий допитливий виявився товариш. І ось, встановивши на пульті максимальну величину, він натиснув кнопку пуску. Двері ванної була відкрита, і потужний струмінь води долетіла аж до середини коридору. Так що раджу вам, милі співвітчизниці: не забувайте про натиск води, точніше, не забувайте його регулювати. Для цього і потрібен пульт.
Крім пульта, в таких моделях є ще одна особливість – функція озонації повітря. Під кришкою коштує вентилятор, який виганяє повітря з чаші унітазу у вентиляційну шахту (якщо, звичайно, кришка-біде приєднана до неї) або проганяє через вугільний фільтр. Одним словом, кришка-біде ще і повітря в санвузлі освіжить чудовим чином.
|
|
 |
|
У моделі фірми «Геберіт» |
|
| |
|
Обміркувавши все почуте про пристосування, придуманому спеціально для нас, жінок, я поки не знайшла, начебто, ніяких «але». Але тут мене осінило. <Скажіть, а для якого унітазу ця кришка підходить? - Запитала я у менеджера фірми. - Унітази-то у всіх різні!> Так от, виявляється, окрім всіх інших достоїнств, кришка-біде хороша тим, що її можна встановити практично на будь-який унітаз. На будь-який, нехай не на всякий.
Як же дізнатися заздалегідь, що придбана кришка-біде згодом підійде до вашого унітазу? В одному магазині мені розповіли, що деякі спритні громадяни поступають таким чином: кладуть шматок картону зверху на унітаз і вирізують ножицями контур чаші. Після чого йдуть з отриманою заготівкою в магазин. А там уже продавець, скориставшись вашою міркою, допоможе правильно підібрати конструкцію і розмір кришки.
Хоча бувають і прикрі винятки. Наприклад, о-о-чень великі або ексклюзивні унітази небудь екзотичної форми. Для них кришка-біде не годиться. Втім, якщо у власника шестикутного ексклюзивного унітазу знайшлися гроші на таку дорогу покупку, то, швидше за все, є кошти (і місце у ванній) і для звичайного біде. А кришки-біде, як ми вже говорили, покликані зекономити місце. І гроші.
Правда, за словами продавців, одну модель кришки-біде фінської фірми <Ідо> (Ido) можна було надіти на унітази тільки цієї ж фірми, причому лише певних модифікацій. Але це, як мені сказали, вже застаріла модель. Хоча тут я не виключаю одного підступу. Бути може, продавці хитрували, бажаючи усучити покупцям кришки-біде разом з <їх> ж унітазами. У комплекті, так би мовити. Або, як раніше говорили, <в навантаження ». Але це скоріше виняток. Всі інші кришки-біде підходять, повторюю, до будь унітазу.
І все-таки деякі сумніви у мене залишалися. Начебто на перший погляд все добре. Але мені не давала спокою одна подробиця: звичайне біде не випадково довгастої, витягнутої форми. Це зроблено для нашого з вами зручності, така форма виробу дозволяє користуватися їм з максимальним комфортом. А от коли я спробувала <зависнути> над власним унітазом (з кришкою-біде) і провести ті ж маніпуляції – виходило якось незручно. Можливо, це з незвички, а з часом мені вдасться призвичаїтися? Ще не знаю. Мені все ж таки більше подобається під душем.
Але тут я згадала, як одна знайома медсестра мені розповідала, що у них в лікарні не натішаться на таку корисну річ, як біде! Тоді я їй зателефонувала і запитала: купили б вони для лікарняних потреб такі кришки? І коротко описала, як там в ній все влаштовано:
- Звичайно, купили б! Про що ти говориш?! Ні, ти уяви собі, що людина зламав ногу, – гарячкувала дівчина. - Як він в гіпсі буде користуватися душем? А?
- Ну, так то в лікарні, – скептично зауважила я. - У домашніх умовах же немає такої кількості загіпсованих.
- Не ска-а-жи! Взимку таких випадків хоч відбавляй. Люди і вдома сидять із зламаними ногами. А інваліди, а люди похилого віку? Про них теж не варто забувати, – урезонювала вона мене, – їм набагато зручніше користуватися такою кришкою, ніж залазити в ванну.
Унітаз з розеткою
| |
 |
|
Ось він який, |
|
| |
|
Так, про такі складні випадки я якось не подумала. Але повернемося до наших біде. Я, звичайно, в цілому згодна з моєю співбесідницею. Більше того, мені захотілося дізнатися: а може, вже є якісь більш досконалі моделі? Щоб поєднували відразу кілька корисних функцій: діяли і як унітаз, і як біде, і як: не знаю, що.
Як з'ясувалося, є. Нещодавно на ринку з'явилася така новинка, набагато зручніша, ніж звичайна кришка-біде, – той самий електричний унітаз. Правда, і ціна його не 200-300, а 3500-4500 $. І проводять його тільки дві фірми – «Геберіт» (Geberit) і «Лауфен» (Laufen).
Ці унітази бувають і підлоговими, і підвісними і зовні мало чим відрізняються від звичайних. Хоча, ні. Керамічна чаша унітазу в даному випадку скоріше нагадує біде – вона більш витягнута. Та й бачок більшими. До речі, цей бачок не можна прибрати за стіну, тому що всередині у нього знаходиться маса додаткових пристроїв. У тому числі електрика, яка періодично потребує профілактичному огляді.
Цей унітаз відрізняється від звичайного ще й тим, що його керамічний корпус обшитий зовні жорсткою пластмасою. Навіщо? По-перше, такий унітаз неможливо розбити, пошкодити або пропалити, наприклад, сигаретою. А по-друге, пластмаса – прекрасний ізолятор електрики. Тому ніякої небезпеки цей унітаз не представляє. Мити його можна тими ж хімічними препаратами, що і решту сантехніку.
| |
 |
|
Електричний унітаз: |
|
|
|
|
У електричного унітазу два пульти управління. Праворуч на корпусі самого унітазу (якщо сидіти на ньому) знаходяться кнопки регулювання температури і натиску води. Ліворуч – кнопка управління біде (вона висуває трубочку, з якої фонтанує вода). Клавіша змиву розташована як би уздовж корпусу бачка. Плюс до всього пристрій може ще виконувати функції вентилятора і фену.
Унітаз працює в напівавтоматичному режимі: якщо на нього сісти, відразу ж включається вентиляція чаші. А для перекладу унітазу в режим біде потрібно натиснути всього одну кнопку – ту, яка зліва. Правда, температуру води треба виставити на пульті заздалегідь, тому що вода поллється відразу ж після натискання кнопки. І ще один нюанс. Біде працює тільки поки натиснута кнопка. Як тільки ви її відпустите, трубочка <поїде> назад.
Але чудеса на цьому не закінчуються. Після відключення біде відразу ж включається фен, який сушить, ясна річ, не голову. А ту частину тіла, яку ми зазвичай поміщаємо на унітаз. Так що туалетним папером можна не користуватися зовсім. І ще: в корпусі бачка є спеціальні ємності, в які при користуванні біде можна наливати ароматичні або лікувальні препарати.
|
|
 |
| |
|
| |
|
Отже, ми вже зрозуміли, що такий унітаз може служити і унітазом, і біде. Причому не потрібно довго крутити краники, щоб пішла вода потрібної температури. Достатньо лише натиснути кнопочку. Варто, звичайно, такий пристрій немало. Наприклад, продукція фірми «Геберіт» оцінюється в 4500 $ (в цю суму входять всі перераховані вище функції). А у фірми «Лауфен» є моделі різних комлектації. Модель з біде, але без фену і вентилятора стоїть 3315 $, з біде і вентилятором – 3633 $, з біде та феном – 3737 $. А модель з усіма функціями обійдеться в 4053 $. Дорогувато? Зате отримаєте масу задоволення, чесне слово!
Отже, що ми тепер знаємо? У нас з вами, дорогі співвітчизниці, є три варіанти. Якщо засоби дозволяють – можна купити такий дивовижний унітаз-біде. Якщо у ванній багато вільного простору – купуйте звичайне біде, не пошкодуєте. А якщо немає ні місця у ванною, ні грошей на покупку електричного унітазу – цілком підійде кришка-біде.
Кришки-біде, представлені в московських магазинах
|
История вопроса
Час від часу так і хочеться поставити пряме запитання: <Ну чому, чому такий важливий предмет гігієни, як біде, викликає у більшості з нас таку сором'язливість?> Ось унітаз, наприклад, річ куди більш неестетична, здається нам ближче і рідніше, і ми спокійно любимо порозмірковувати про його властивості, якості, конструкції та кольорі. Настав час відновити історичну справедливість і віддати належне біде. Тим більше що унітаз і біде – майже ровесники.
| |
 |
| |
|
| |
|
Слово <біде> – французького походження. Спочатку воно не мало нічого спільного з тим предметом, про який ми говоримо. Так називали: маленьку верхову конячку. Потім, ймовірно, жартома цим терміном назвали невелику ванну. Її встановлювали на невисокій підставці таким чином, щоб можна було митися, сидячи верхи.
Вперше таке пристосування з'явилося на початку XVIII століття у Франції. Ванночки робили з металу, а підставки під них, як правило, – з горіхового дерева. Пізніше з'явилися витончені фарфорові або срібні ванни з підставками з рідкісних екзотичних порід дерева. Законодавцем моди в цьому питанні залишався французький королівський двір. Ну як тут не згадати легендарну фаворитку короля Людовика XV маркіза де Помпадур, ім'я якої навіть дало назву стилю в одязі і прикрасі інтер'єру. Ні-ні, не турбуйтеся! Біде не було названо ім'ям маркізи. Проте інтерес до життя цієї особи, в тому числі і інтимною, був настільки великий, що історія зберегла свідоцтва і про її біде! Воно було зроблене з набірного дерева, з інкрустаціями і позолоченими бронзовими накладками.
У другій половині XVIII століття біде вже міцно увійшло в побут знатних осіб. В посібниках для меблевих майстрів того часу публікувалися малюнки із зразками біде: види спереду, ззаду, збоку і зверху. Наводилися навіть необхідні розміри і креслення. Біде могло, наприклад, нагадувати вишуканий триногий стілець з точеними ніжками. Спинка овальної форми оббивалася дорогою м'якою тканиною і прикрашалася різьбленням. Однак замість сидіння на такому <стільці> встановлювалася знімна ванна відповідної форми.
Оформлене із смаком біде завжди знаходило собі місце в особистих апартаментах спроможних людей. Відомо, наприклад, що в житлових кімнатах графа Н. П. Шереметєва в Останкінському палаці, побудованому в кінці XVIII століття, знаходився і подібний предмет гігієни.
В історії біде, крім самого курйозного назви, знайдуться й інші кумедні епізоди. Свідоцтво тому – каталог фірми <Карл Фаберже> всесвітньо відомого російського придворного ювеліра. Серед тисячі химерних виробів – від великодніх яєць до ювелірних прикрас – в цьому каталозі можна побачити зображення сільнички у вигляді … мініатюрного біде. Саме воно було зроблено з золота, сіденьіца з кришкою – з нефриту, а кришка і спинка декоровані прозорою опалової емаллю, що імітує парчу. До того ж спинку облямовували невеликі перлини. Можете представить себе процесс добывания соли из такого предмета: ставим солонку на стол, открываем крышечку, миниатюрной ложечкой достаем соль…
Втім, цим курйозним випадком історія біде аж ніяк не вичерпується. У ХХ столітті з його прагненням створити комфортні, багатофункціональні речі виникали нові форми біде. Так, наприклад, в 1920-1930-і роки був розроблений своєрідний <похідний> варіант – складне гумове біде.
Джерело: http://stroymart.com.ua