Свердління і розрізання скла
2006-11-09 10:43:50
Свердління і розрізання скла 1. Свердління скла. а) Тонке сталеве свердло, нагріте до білого кольору, загартовують (занурюють) в ртуті або шматку сургучу і відточують. Потім готують насичений розчин камфори в скипидарі, змочують їм свердло, насаджене на коловорот, і швидко свердлять скло, яке при цьому змочується в точці свердління вищезгаданим розчином. Цим способом можна просвердлити скло, товщиною в 1 см. менш ніж в одну хвилину. б) Для того, щоб просвердлити отвір в склі, Краузе рекомендує взяти тригранний напилок, вмочити його в скипидар й обережно просвердлити отвір. в) Можна також просвердлити скло на токарному верстаті мідним прутом, змащуючи його маслом і посипаючи наждаком. Особливу увагу слід звернути на отвір, коли процес свердління підходить до кінця і залишається тільки останній тонкий шар, так як при цьому скло легко може тріснути. г) Приготувати розчин з 31 камфори, 46 скипидару і 10,8 ефіру і змочити цією рідиною кінець свердла. Гострий кут тільки що зламаного вістря напилка найкраще підходить для цієї мети. д) Якщо потрібно просвердлити в склі отвір, напр. в 6 мм, то спочатку свердлять у шматку дерева або металу дірку необхідного розміру і приклеюють шаблон до скла за допомогою воску. Потім беруть дуже тонку трубку з міді або латуні, наповнюють її наждаком № 100, змоченим водою, і крутять пальцями або за допомогою тятиви. Таким способом можна просвердлити отвір в склі в кілька хвилин. е) Якщо потрібно просвердлити кілька дірок, то рекомендується вживати алмазне свердло. Для свердління великих отворів, від 0,5 до 2,5 см і більше, підбирають тонку латунну трубку, в 2,5 або 5 см довжиною, а діаметром рівну необхідному отвору. Трубка повинна бути забезпечена невеликим шпинделем і жолобчастим шківом, який приводиться в рух тятивою лучкових дриля. Спосіб вживання наступний: прикріпити до скла, де потрібно просвердлити отвір, скляний або металевий кружок, у який повинна впиратися трубка – свердло. Покласти скло горизонтально, а свердлом працювати перпендикулярно, однією рукою притримуючи верхній кінець трубки. Насипати у відкритий кінець трубки, в міру потреби, наждак № 90, змочений водою. У дуже короткий час в склі буде просвердлений отвір. ж) Для свердління отворів у склі можна вживати добре загартовані сталеві свердла. Такі свердла легко проходять крізь скло, його перед вживанням грунтовно змочити розчином сірчаної кислоти. На "Берлінському заводі скляних виробів" стекло свердлять за допомогою сірчаної кислоти як залізо, тими ж свердлами і на тих же верстатах. з) Спочатку слід приготувати насичений розчин камфори в скипидарі, потім взяти ланцетоподібне свердло, величиною в необхідне отвір. Нагріти свердло до сказу і занурити його в ртуть або сургуч, від чого воно стане дуже твердим. Відточивши свердло на бруску, вставити його в ручку від шила, занурити вістря свердла в вищевказаний розчин камфори і почати свердлити скло так, як свердлять дерево. Вставляти свердло в ручку свердла не годиться, тому що не слід при свердлінні вертіти в одну сторону. Потрібно стежити за тим, щоб свердло було добре змочена в розчині. Зануривши напилок в цей розчин, можна пропиляти отвір ще ширше. 2. Розрізання скляних предметів. Для розрізання скляних трубок Краузе радить вживати наступний прийом: обмотують те місце трубки, в якому бажають її розрізати, досить широкою смугою паперу такої довжини, щоб вона кілька разів обернула трубку, і приклеюють кінці, причому слід звертати увагу на те, щоб кромка паперу точно збігалася з місцем передбачуваного розрізу. Поряд з цим папірцем, точно таким же чином, приклеюється друга смуга паперу так, щоб між ними вийшло дуже вузький простір неприкритого скла, рівномірної ширини по колу, за яким і повинен пройти розріз. Корисно смужки, перш ніж обмотувати, трохи змочити. Потім поміщають вузький простір між папірцями над вогнем (гасової лампи або спиртового пальника). Трубку обертають над полум'ям, поки простір незахищеного скла між папірцями не прогріється досить сильно так, щоб крапля холодної води, опущена на це місце, викликала чистий і рівний розріз. Папірці для загортання скляну трубку, перешкоджають проникненню тепла до закритих ними поверхням, і тому полум'я діє особливо інтенсивно на незахищену смужку скла Перш ніж направити полум'я на скляну трубку, необхідно добре висушити папірці, навернені на трубку, тому що вогкість на склі може привести до розриву його по неправильній лінії. Щоб обрізати банку, пляшку і т. п., проводять відповідну риску підпилком і потім по рисі – розпеченим залізним прутком або розпеченим вугіллям, скло, розширюючись від жару, тріскається по проведеній рисі. 3. Вугілля для різання скла робиться наступним чином: а) 8 антрациту товчуть в дрібний порошок, протирають крізь густе сито і змішують з 0,5 найдрібнішого порошку свинцевого цукру. Коли обидва порошку будуть добре розмішати, додають до них стільки трагантовой смоли, щоб вийшла густа, тістоподібна маса, з якої потім формуют палички у вигляді довгастих прутиків. Приготовлені і досить висушені палички вживають такий спосіб: паличку раскалівают на вогні і проводять нею по рисі, початок якої підпилюється напилком. б) Користуються також вугіллям наступного складу: 25 гуміарабіку і стільки ж траганта розчиняють в 35 води і додають до розчину 4 густій ладану, розчиненого в невеликій кількості спирту. До суміші додають стільки вугільного порошку, щоб отримати густе тісто, з якого готують палички толщиною в олівець. в) Змішати 90 деревного (липового) вугілля (в порошок), 2 селітри (в порошку), 1 бензойної смоли (у порошку), 2 траганта (в порошку) і замісити з водою в тісто, скачати палички і дати висохнути. Запалити паличку, провести нею повільно по склу та капнути водою на гаряче місце, від чого скло дасть тріщину на бажаному місці. Повертаючи паличку, можна додати тріщині будь-який напрямок. 4. Згинання скляних трубок. а) Помістити частина, де потрібна згин, в полум'я спиртівки або газового ріжка (вся поверхня трубки повинна бути попередньо рівномірно нагріта). Коли скло почне робитися м'яким, обережне тиск руками дасть необхідний згин. б) Наповнити скляну трубку піском. Це робиться в трьох випадках: 1) коли трубка дуже широка, 2) коли скло дуже тонке і 3) коли вигин повинен бути дуже довгого радіуса. В останньому випадку наповнену піском трубку найкраще нагріти над великим вогнищем з палаючим деревним вугіллям. Автор: Г. Бродерсен Більш детальну інформацію можна отримати у нас
ДЖЕРЕЛО: zerkalovoroneg