Все про будівництво та ремонт

Способи залучення фінансових ресурсів для меблевих підприємств: право і практика

2006-11-08 16:40:41

Компанія, активно розвивається і бажає зберегти динаміку свого руху вперед. рано чи пізно замислюється над питанням залучення фінансових коштів із зовнішніх джерел. Для успішних меблевих підприємств ця проблема є однією з ключових. На практиці фінансування діяльності будь-якої компанії здійснюється з декількох традиційних джерел, а саме: банківського кредитування, випуску і розміщення на фондовому ринку емісійних цінних паперів (акцій, облігацій). В останні кілька років в практику увійшли також такі форми залучення коштів, як, наприклад, факторинг У Російській Федерації також має місце практика випуску в обіг власних корпоративних векселів. Всі вищеперелічені способи фінансування компанії мають свої особливості, які роблять їх придатними для одних операцій і непридатними для інших, розрізняються за ступенем оперативності, а також доповнюють один одного. Перш за все, слід виділити найважливіші джерела короткострокового і довгострокового фінансування меблевого бізнесу. Основними способами залучення довгострокового фінансування на підприємство є: додаткова емісія акцій; випуск облігацій; кредитні позики банків, а також лізингові операції. Серед способів залучення короткострокового фінансування на підприємство, слід згадати овердрафти, короткострокові кредити, кредитні лінії, схеми з використанням векселів, а також факторингові операції. Оскільки в попередніх номерах ми вже розповідали читачам про особливості лізингових та факторингових операцій, цього разу ми детальніше розповімо про особливості емісії акцій, випусках облігацій, а також про операції овердрафту, короткострокових кредитах, кредитних лініях і використанні векселів. Емісія акцій У Російській Федерації процедура емісії акцій закріплена в статті 19 Федерального закону від 22.04.96 № 39-ФЗ "Про ринок цінних паперів". Після того як рішення про розміщення акцій прийнято, Рада директорів або збори акціонерів АТ затверджує рішення про випуск додаткових акцій. Більшість комерційних організацій, за винятком кредитних організацій, повинні зареєструвати свою емісію у Федеральній Комісії з цінних паперів Росії або її регіональних відділеннях. Розкриваючи інформацію, компанія-емітент забезпечує доступ потенційних акціонерів до відомостей про емісію акцій. Відкрите акціонерне товариство зобов'язане опублікувати інформацію про додаткову емісію в періодичному друкованому виданні тиражем не менше 50 тис. екземплярів (ст. 23 Закону № 39-ФЗ) і в Додатку до "Вісника Федеральної Комісії з цінних паперів Росії". На цьому етапі укладаються договори купівлі-продажу, міни акцій між акціонерним товариством і покупцями. Розмістити додаткові акції АТ може двома способами: шляхом закритої або відкритої підписки. Нагадаємо, що відкриту підписку, тобто продаж акцій всім бажаючим, має право здійснювати тільки відкриті акціонерні товариства (ст. 7 Закону про акціонерні товариства). Закриту підписку (продаж акцій серед заздалегідь визначеного кола осіб) має право проводити як закриті, так і відкриті акціонерні товариства. Правда, останні не можуть проводити закриту підписку, якщо це заборонено їх статутом або нормативними актами РФ. Розміщення акцій повинно здійснюватися в строки, встановлені рішенням про випуск акцій, але не більше одного року (ст. 24 Закону № 39-ФЗ). Відлік ведеться з дня затвердження рішення про випуск цінних паперів. На даному етапі емісії, підприємство може зіткнутися ще з однією проблемою: зацікавленість певного кола осіб у збільшенні статутного капіталу шляхом розміщення додаткових акцій. До числа осіб, яких можуть визнати зацікавленими в розміщенні додаткових акцій, ставляться члени Ради директорів і органів управління АТ, інші особи, які здійснюють управління суспільством, їх близькі родичі, а також акціонер товариства спільно з його афілійованими особами, що володіє 20% і більше голосуючих акцій , та інші особи (ст. 81 Закону про акціонерні товариства). Вони визнаються зацікавленими, якщо отримують вигоду (є вигодонабувачами) від угоди, займають посади в організації-вигодонабувач або володіють більше 20% акцій такої організації (п. 1 ст. 81 Закону про акціонерні товариства). Підводячи підсумок, відзначимо, що протягом одного року з дня затвердження рішення про випуск акцій уповноваженим органом, товариство зобов'язане зареєструвати рішення про випуск акцій (проспект емісії цінних паперів), розкрити інформацію, що міститься в рішенні про випуск (проспект емісії цінних паперів), і укласти договори з потенційними інвесторами про реалізацію додатково розміщуваних акцій, а також зареєструвати звіт про підсумки випуску цінних паперів і розкрити інформацію про це. Торкаючись реалізації такої форми довгострокового фінансування, як збільшення статутного капіталу підприємства в Україні, слід зазначити, що її регулюють такі нормативні акти, як Цивільний кодекс України, Закон України "Про господарські товариства", що відповідно до чинного законодавства України, додаткова емісія акцій може бути проведена лише за умови повної оплати статутного капіталу. Для проведення такої операції необхідно рішення загальних зборів акціонерів. Однак не допускається збільшення статутного капіталу для покриття збитків (ч. 2 ст. 156 Цивільного кодексу України). В принципі, захищає інтереси великих акціонерів підприємства в Україну при додатковій емісії акцій ч. 3 ст. 157 Цивільного кодексу, яка закріплює, що у випадках, встановлених статутом товариства і законом, може бути встановлено переважне право акціонерів на придбання акцій, додатково випущених підприємством. Підприємство, в тому числі і меблевого бізнесу, може здійснювати випуск акцій наступних видів: іменні та на пред'явника; в документарній та в бездокументарній формах; звичайних і привілейованих (загальний обсяг привілейованих акцій не може становити більше 25% всієї емісії). Перед прийняттям рішення про додатковий випуск акцій, перш за все, необхідно оцінити можливості підприємства. На жаль, на сьогоднішній день залучити кошти до статутного фонду на безстроковій основі мають можливість тільки успішні і добре відомі компанії, які можуть виплачувати дивіденди на рівні банківських депозитів. По-друге, потрібно визначити всі переваги та недоліки публічного розміщення акцій. До переваг можна віднести: залучення коштів на безстроковій основі; можливість встановлювати розмір дивідендів, виходячи з результатів господарської діяльності підприємства протягом фінансового року; можливість розрекламувати саме підприємство в разі успішного розміщення. У той же час, відкрита підписка передбачає: максимальну відкритість і прозорість діяльності підприємства; складну, тривалу процедуру реєстрації випуску акцій; витрати на розміщення, що включають підготовку до емісії, витрати на рекламу, оплату послуг посередників тощо; невизначеність щодо обсягу залучених ресурсів, і потенційна втрата контролю для існуючих акціонерів. На закінчення слід сказати, що проведення емісії – процес досить трудомісткий. Тому доцільно звернутися до фахівців, що надають послуги з реєстрації випусків акцій. Тим самим можна, як мінімум, привести у відповідність до законодавства всі документи і заощадити час, а як максимум, залучити необхідні кошти з найменшими витратами. Корпоративні облігації Згідно зі статтею 816 Цивільного кодексу Російської Федерації, у випадках, передбачених законом або іншими правовими актами, договір позики може бути укладений шляхом випуску та продажу облігацій. Облігацією визнається цінний папір, що засвідчує право її власника на отримання від особи, що випустив облігацію, у передбачений нею термін номінальної вартості облігації або іншого майнового еквівалента. Облігація надає її власникові також право на отримання фіксованого в ній відсотка від номінальної вартості облігації або інші майнові права. Обмеження на випуск облігацій акціонерними товариствами встановлені Цивільним кодексом Російської Федерації (стаття 102) і Федеральним законом від 26 грудня 1995 року № 208-ФЗ "Про акціонерні товариства" (стаття 33). Зокрема, номінальна вартість усіх випущених товариством облігацій не повинна перевищувати розмір статутного капіталу товариства або величину забезпечення, наданого товариству третіми особами для мети випуску облігацій; випуск облігацій суспільством допускається після повної оплати статутного капіталу товариства; випуск облігацій без забезпечення допускається не раніше третього року існування суспільства та за умови належного затвердження до цього часу двох річних балансів суспільства. Можна відзначити наступні порівняльні переваги корпоративних облігацій щодо інших інструментів фінансового ринку (стосовно до російського та українського фінансових ринків): – низька вартість позикового капіталу (прибутковість корпоративних облігацій на 2-3% нижче, ніж ставки по банківських кредитах, і на 4-6 % перевищує прибутковість по державних цінних паперів); – відсутність необхідності внесення застави; – незалежність від банку-кредитора; – залучення інвестицій без розмиву прав власності (на відміну від акцій); – відсутність ризику односторонньої зміни умов позики; – формування публічної кредитної історії та іміджу позичальника. Крім того, є певні податкові преференції, зокрема: можливість віднесення емітентом відсотків по облігаціях на витрати, а також зниження податкової бази за рахунок емісійних витрат. Говорячи про корпоративні облігації на російському фінансовому ринку, не можна не відзначити наступні фактори, що негативно впливають на їх звернення: – недостатню правову захист власників облігацій; – високий податок на реєстрацію (0,8% від номіналу розміщених облігацій), який стягується на етапі подання документів для реєстрації випуску, що є вкрай незручним для емітента; – сформувалася ринкову інфраструктуру (відсутність незалежних рейтингових агентств, які оцінюють надійність корпоративних паперів та їх емітентів); – тривалість процедури емісії (підготовка та реєстрація випуску облігацій займає до півроку). В українському законодавстві (ст. 10 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" облігація визначається гак: це цінний папір, що засвідчує внесення се власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номіналом вартість цього цінного паперу в передбачений в ній термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). В цілому слід зазначити, що в Україну практичні проблеми для меблевих (та й інших) підприємств, при випуску корпоративних облігацій, схожі на проблеми, з якими стикаються їхні російські колеги. Кредити Європейського банку реконструкції та розвитку інновативним рішенням для підприємства меблевої галузі є отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку. Отримати кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку може платоспроможне підприємство, що має не більше 500 співробітників, активи такого підприємства не повинні перевищувати 4 млн доларів. Також співвідношення боргів (враховуючи наданий кредит) і капіталу підприємства не повинна перевищувати 70:1. Основною умовою отримання кредиту від ЄБРР є наявність бізнес-плану. Якщо кредит надається на суму 3-10 тисяч доларів, у займає не вимагають бізнес-план, а обмежуються детальним аналізом фінансових потоків такого підприємства. Джерела короткострокового зовнішнього фінансування меблевого підприємства Овердрафт Форма кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника. Надається клієнтам, які мають стабільні регулярні надходження на рахунок. Принципова відмінність від традиційного кредитування: кредитні ресурси не спрямовуються на рахунок клієнта, а надається можливість "мінусового "залишку по рахунку. Рішення з надання овердрафту клієнту приймається кредитним комітетом банку. Режим овердрафту припускає можливість у межах встановленого операційного часу здійснювати платежі в національній валюті. Усі надходження на розрахунковий рахунок автоматично йдуть на погашення заборгованості за овердрафтом. Банк нараховує відсотки в щоденному режимі за Станом заборгованості на певний час доби. Точний час дня, коли фіксується заборгованість по овердрафту для подальшого нарахування відсотків повинно бути зафіксовано в договорі овердрафту. При цьому необхідно пам'ятати, що близько 80% зарахувань грошових коштів на рахунки клієнтів відбувається після 16.00 поточного операційного дня. В договорі овердрафту, як правило, фіксується термін безперервного негативного сальдо по розрахунковому рахунку клієнта, зазвичай до 30 днів. Це означає, що в межах фіксованого терміну залишок по рахунку повинен бути позитивний або нульовий за рахунок надходжень. Зустрічаються договори, де відсоткова ставка варіюється в залежності від терміну безперервного негативного сальдо по розрахунковому рахунку клієнта. Забезпеченням, як правило, є застава товарів в обороті, або без забезпечення (бланковий). У разі відкриття бланкового овердрафту, як правило, банк вимагає його обнуління на кожне 1-е число місяця. Даний продукт використовується, як правило, для нівелювання розривів між платежами та надходженнями на розрахунковий рахунок, і при обгрунтуванні необхідності даної послуги в банк необхідно дати інформацію про торгову політику підприємства в розрізі "порядок розрахунків" за договорами поставок і продажів. При розгляді питання про кредитування аналізуються обороти за поточним рахунком у національній валюті, як правило за 6 місяців. При визначенні суми овердрафту до розрахунку береться сума середньомісячного обороту – 15-40%. Терміновий кредит Форма кредитування, яка використовується дня покриття короткострокових розривів у платежах позичальника. Надається клієнтам, при фінансуванні угод , де фіксований момент отримання виручки (посередницька діяльність). На практиці в чистому вигляді застосовується не часто, в зв'язку з ускладненою процедурою зміни терміну погашення у випадку форс-мажору, проте застосовується в поєднанні з іншими режимами короткострокового фінансування – овердрафт, кредитна лінія . У договорі про надання строкового кредиту зазначені дата одержання, дата погашення. Привабливість даного режиму кредитування – дешевизна. Банк, що надає кредит, може залучити термінові ресурси для кредитування клієнта на Міжбанківському ресурсному ринку, що і буде основною складовою ціни для клієнта. При розгляді питання про кредитування, розглядаються ретельніше ризики підприємства, що виникають при веденні основної діяльності. Рішення по наданню термінового кредиту клієнту приймається кредитним комітетом банку. Джерело погашення – виторг по фінансованому контрактом, або інші надходження на розрахунковий рахунок клієнта. Не виключено часткове погашення за рахунок використання кредитної лінії, овердрафту. Термін такого кредиту, як правило, – до 30 днів (рідше до 60). Кредитна лінія Форма кредитування, яка використовується для покриття короткострокових розривів у платежах позичальника. Надається клієнтам з метою поповнення оборотних коштів для закупівлі товару, складових, комплектуючих, витратних матеріалів, видача зарплати і т.п. При підписаному договорі про надання кредитної лінії, клієнт має вільний режим залучення позикових коштів (за листом) і погашення з розрахункового рахунку, в межах суми договору. На практиці найбільш вживаний режим фінансування – в іноземній валюті . Спрощено процедуру купівлі валюти при погашенні, в порівнянні з покупкою валюти для оплати зовнішньоекономічного контракту. Вартість кредитної лінії вище термінового кредитування, можлива відсоткова оплата невибраного об'єму. При розгляді питання про кредитування аналізуються більш ретельно ризики підприємства, що виникають при веденні основної діяльності. Рішення по надання термінового кредиту клієнту приймається кредитним комітетом банку. Можливий мультивалютний режим. Термін кредитної лінії – від 1 до 18 місяців. Надається, як правило, під заставу майна. Схеми з використанням векселів В даний час деякі великі компанії в Російській Федерації успішно використовують вексельні програми для решения проблем текущего, оперативного финансирования, покрытия кассовых разрывов и расчетов с поставщиками. Векселя компании используются также для расчетов с кредиторами и контрагентами, что, естественно, уменьшает зависимость от недостатка оборотных средств. Использование российскими предприятиями такого инструмента, как вексель, помогает решать компании еще одну задачу, а именно, создает на фондовом рынке дополнительную положительную репутацию, которая после кризиса 1998 г. является очень важным критерием для контрагентов и финансового рынка. Спорной стороной выпуска векселей являются расчетные, торговые и депозитарные риски, которые во многом проистекают из документарной формы, которая может быть потенциальной угрозой мошенничества, при отсутствии надлежащего контроля за выпуском и обращением со стороны специализированного финансового института. Кроме того, налогообложение процентов (дисконта), которые уплачивает эмитент векселей, не включается в себестоимость и выплачивается за счет чистой прибыли компании. Положительные стороны вексельного финансирования являются обратной стороной отрицательных черт. А именно, отсутствие жестокого регулирования делает возможным оперативную организацию финансирования, а также дает доступ к большому количеству участников фондового рынка. Отсутствует налог на операции с ценными бумагами. Кроме тога, оперируя на вексельном рынке, компания зарабатывает себе благоприятный имидж и кредитную историю, которая может способствовать получению других видов финансирования. В Украине значительные перспективы для привлечения краткосрочного инвестирования имеет использование договора факторинга. В соответствии со ст. 1077 Гражданского кодекса Украины по договору факторинга (финансирование под отступление права денежного требования), одна сторона ( фактор) передает или обязуется передать денежные средства другой стороне (клиенту) за плату, а клиент отступает или обязуется отступить фактору свое право денежного требования к третьему лицу (должнику). Таким образом, даже при проведении краткого анализа существующих возможностей долговременного и кратковременного внешнего финансирования, очевидно, что сегодняшний финансовый рынок, как в Российской Федерации, так и в Украине, предлагает достаточно возможностей для привлечения столь необходимых мебельному бизнесу, относительно доступных финансовых ресурсов.