Сайт для Путіна: труди і дні
2006-11-16 17:49:16
Нещодавно «нелегка доля журналіста» закинула мене в саме що ні на є «серце» нашої Батьківщини – в московський Кремль, точніше, в будівлю, розташовану по сусідству з ним, в якому знаходиться Адміністрація Президента Росії. У ньому ж, за щасливим збігом, проходила прес-конференція групи розробників президентського сайту, на якій ми і познайомилися з Максимом Бузмакова, керівником групи розробників офіційного сайту Президента Росії. Максим, розкажи трохи про себе. У 2000 році я закінчив МІФІ, факультет автоматики. На останніх трьох курсах працював в одній оборонної конторі системним адміністратором. Після закінчення інституту ми з приятелем намагалися організувати власний бізнес – прокладку кабелів для доступу в Інтернет, але це не принесло успіху. Потім я прийшов у компанію AYAXI, де зараз і працюю. Посада моя називається «креативний аналітик». У мої обов'язки входить створення концепцій тих проектів, над якими працює компанія, придумування нестандартних рішень. Загалом-то, мій проект для президентського конкурсу вписується в русло моєї основної роботи. Чому так вийшло, що ти брав участь у конкурсі не від імені компанії, а від себе особисто? На мій погляд, погляд людини, яка знає ситуацію зсередини, в цьому немає нічого дивного. Компанія спочатку не прагнула отримати це замовлення, тому й не брала участь в конкурсі. Як тільки був оголошений конкурс, наш генеральний директор розіслав e-mail з пропозицією всім співробітникам компанії взяти участь в конкурсі. Тобто, нам просто запропонували взяти участь. У мене відразу зародилася думка про участь у цьому конкурсі, але спочатку не було часу цим зайнятися. А потім конкурс продовжили на місяць, і як раз в квітні у мене видався вільний «вікно» Я став накидати якісь ідеї, які поступово оформилися в досить об'ємний документ. Тут нагодився відпустку, і я вирішив все-таки цей проект доробити. Відправив в останній день прийому заявок. А керівництво компанії про це знало? Так, я поставив своє начальство до відома про те, що подаю проект на конкурс. Але я його з керівництвом не погоджував. Просто часу вже не було. Тому й послав особисто від себе. Треба сказати, що умови конкурсу, на мій погляд, були сформульовані некоректно … У чому конкретно це проявилося? Фактично, не були сформульовані завдання проекту. А вже щодо дизайну – взагалі ніякої конкретики. Саме через цю невизначеність брати участь в конкурсі було складно. Як вийшло, що саме компанії AYAXI була доручена технічна реалізація проекту? І чому, до речі, не був проведений тендер серед Інтернет-компаній? З самого початку роботи Адміністрація не хотіла влаштовувати ажіотаж навколо проекту. Вони хотіли просто спокійно працювати. А якби був оголошений тендер, ажіотаж в інтернет-співтоваристві неодмінно б виник. Люди з адміністрації з самого початку були в курсі того, що я працюю в AYAXI. І в якийсь момент мене просто запитали, чи змогла б компанія, в якій я працюю, взятися за технічну реалізацію проекту. Я сказав – так. Зрозумійте, якби провели тендер і його виграла не AYAXI, а інша компанія, то у мене просто не було б шансу зробити те, що я придумав. Ось з цього, власне, і почалося. В ході обговорень з'явилося кілька варіантів рішень, під які у AYAXI вже були всі необхідні програмні, технічні засоби. А все-таки, чому проведення тендера пов'язувалося з якимось ажіотажем? По-моєму, якраз відмова від проведення тендера породив в Інтернет-співтоваристві масу пересудів. Адміністрація всіляко намагалася зберегти атмосферу чесного, некомерційного конкурсу. Була ідея народного конкурсу – всі бажаючі надсилають свої проекти, і з них відбираються кращі. Сама концепція тендера контрастує з цією ідеєю. Якби був проведений тендер серед комерційних компаній, його підсумки обов'язково б викликали масу пересудів і підозр: чому замовлення дали компанії N, а не компанії X і так далі. Але ж вийшло те ж саме, тільки гірше: все одно обрали якусь компанію, але вже без жодного тендеру і, відповідно, без шансів для інших. Це вийшло багато в чому спонтанно. Ми в робочій групі обговорювали різні технічні проблеми, я радився з хлопцями з нашої компанії, і AYAXI поступово утягнулася в цей процес. Тому, коли було прийнято рішення доручити компанії роботу з технічної реалізації, це виглядало абсолютно логічно для всіх, хто брав участь в проекті. До того ж, був ще один істотний фактор: дуже стислі терміни. Якби Адміністрація затіяла тендер, це затягнуло б роботу на багато місяців. До оголошення результатів конкурсу у тебе були якісь контакти з членами журі або з представниками Адміністрації Президента? Ні, не було. Єдине, за кілька годин до оголошення підсумків конкурсу подзвонив Олександр Плющев з «Ехо Москви». Він сказав мені, що мій проект має хороший рейтинг, і уточнив, чи подав я його від свого імені або від імені компанії. Як далі розвивалися події? Днів через десять після закінчення конкурсу надійшов офіційний лист з прес-служби Президента із запрошенням на зустріч у Кремль. На цій зустрічі були присутні Женя Мороз, Світлана Рожкова (переможці, що зайняли друге і третє місця) і кілька людей з Адміністрації. Нас привітали з перемогою на конкурсі, і відбувся перший розмова про те, як ми будемо далі працювати над цим проектом. Чесно кажучи, коли стало ясно, що мій проект переміг, я думав, що далі події будуть розвиватися за таким сценарієм: нас зберуть, скажуть: «Спасибі, хлопці, можете йти», і спустять все на гальмах, доручать робити сайт якомусь державному НДІ. Було б, «як завжди». Але, на щастя, цього не сталося. І що в результаті, чи залишилося щось від твоєї концепції? Як іде співпраця між групою розробників, яку ти очолюєш, і співробітниками адміністрації? Ми швидко знайшли з співробітниками прес-служби спільну мову, у нас встановився дуже хороший контакт. В ході роботи з їх боку практично не було жорстких, категоричних рішень: «це так, це не так, так ми робити не будемо». Звичайно, коли ми почали співпрацювати з адміністрацією, у нас теж змінився підхід. Тому я вважаю, що це некоректно – сказати, що нічого від моєї концепції не залишилося. Залишилося досить багато. Хоча, звичайно, багато «фішок» і порубані, але говорити про те, що це «не те», – неправильно. Взагалі, те, що цей проект зараз робиться, і робиться групою сторонніх розроблювачів – для Адміністрації Президента справжній прорив. Адміністрація Президента – це бюрократична структура. І робота над створенням сайту, яка зараз йде – це серйозне виключення з її звичайної практики. Моя початкова концепція була надто революційної для адміністрації. Тому самі радикальні рішення, які були мною запропоновані в конкурсній роботі, не знайдуть застосування. Але незважаючи на це, той проект, над яким ми зараз працюємо, є революційним у порівнянні з тим, що живе за адресою www.president.kremlin.ru. Що конкретно зміниться в результаті роботи над сайтом? У новій версії буде значно більш інтенсивний інформаційний потік. Одна з наших завдань – зробити такий ресурс, який по оперативності та актуальності розміщених на ньому матеріалів конкурував би з інформаційними агентствами. Хто є ініціатором, куратором нової версії президентського сайту? Чесно кажучи, щось не віриться, що сам Президент проявляє велику зацікавленість у даному проекті … Наскільки я розумію, першим і єдиним ініціатором проекту є сам Президент. Інша справа, що у проекту з'явилося багато прихильників. Наприклад, Олександр Волошин. Те ж можна сказати про Олексія Громова, прес-секретарі Президента. Безпосередніми кураторами проекту є начальник управління прес-служби Президента Ігор Щоголєв, він здійснює стратегічне керівництво, і Арсеній Миронов – керівник Інтернет-групи Прес-служби, на ньому лежить оперативне керівництво. А сам Президент приймає якесь участь в цій роботі? Розробники зустрічалися з ним? Наскільки я знаю, він цікавиться проектом. Періодично запитує, як іде робота. Але більш явного участі не було. Зустрічі теж поки не було, але, сподіваюся, вона відбудеться. До речі, мені з самого початку не сподобалася кілька разів прозвучала фраза про те, що зустріч з Президентом буде як би нагородою за перемогу в конкурсі. «Хлопці, вас допустили до тіла, будьте щасливі». По-моєму, це не дуже правильно. А от якби така зустріч відбулася як знак інтересу Президента до нашого проекту – це, звичайно, було б здорово. Може бути, так і буде, не знаю. Ви в своїй роботі якось орієнтуєтеся на особисті смаки Президента або присутній чисто прагматичний, професійний підхід? Ні, ніяких вимог, пов'язаних з особистими пристрастями, смаками Президента нам не висувалося. Підхід суто професійний. Приємно, що ті люди з Адміністрації, з якими ми працюємо, в тому числі і І. Щоголєв, адекватно сприймають наші поради і нашу критику. В свою чергу вони дуже часто роблять украй важливі зауваження щодо нашої роботи, і ми частіше за все погоджуємося з ними. Загалом, йде робота на хорошому професійному рівні з обох сторін. Нам з ними добре працюється. У Адміністрації та її співробітників є чітке уявлення про те, що конкретно вони хочуть отримати в результаті роботи над проектом, який саме сайт їм потрібен? Вони дуже добре знають, що хочуть отримати на виході, прекрасно розуміють, що вони зможуть зробити, а що не зможуть. Наприклад, в проекті були деякі досить гарні «фішки», які Адміністрація, в силу своєї внутрішньої організації, буде не в змозі підтримувати, або для реалізації яких просто немає контенту, і від цих, хай і красивих, рішень відмовляються. Як Адміністрація формулює цілі проекту? Коштують такі цілі: по-перше, створити електронні ЗМІ Адміністрації Президента, а по-друге, створити PR-інструмент для Президента і російської держави в цілому, свого роду інтернет-вітрину Росії. Хто буде займатися створенням інформаційного потоку, якщо редакції як такої не передбачено? Справа в тому, що прес-служба Президента постійно продукує великий потік офіційної інформації, яка публікується на стрічках інформагентств, в пресі, на телебаченні. А сайт, який ми розробляємо, буде ще однією середовищем для публікації цієї інформації. Тому й не потрібна спеціальна редакція сайту – в прес-службі чималий штат співробітників. А з публікацією матеріалів цілком впорається одна людина. Чи сильно обмежують «творчий політ» розробників технічні умови, які висувають такі служби як ФАПСИ? Так, досить сильно. Та архітектура, яка була прийнята в результаті всіх узгоджень, в тому числі і з ФАПСИ, відразу наклала вето на багато речей, які були в первинному проекті. Як на новому президентському сайті будуть обстоять справи з інтерактивністю? Інтерактивні елементи були передбачені в моєму проекті. Але, оскільки концепція досить сильно змінилася, на президентському сайті буде вельми обмежене число таких можливостей. Тобто мої початкові ідеї про те, що простий користувач зможе своїми посланнями на президентський сайт якось впливати на події в країні, практичного продовження не отримали. І не тому, що вони не сподобалися людям з Адміністрації – просто у сайту інші завдання. До того ж, коли ми стали обговорювати доцільність реалізації на сайті розвинених форм інтерактивності, виявилися такі практичні труднощі щодо їх реалізації та підтримки, що від них довелося відмовитися. Однак, я хочу підкреслити, що в движку президентського сайту вбудовані на сьогодні всі можливі інтерактивні сервіси, але вони поки будуть відключені. Коли можна очікувати відкриття нової версії президентського сайту? Будемо сподіватися, в січні 2002 року. Хоча терміни не є для нас домінуючим фактором. Набагато важливіше якість і, в першу чергу, безпека, інформаційна безпека сайту.
ДЖЕРЕЛО: Світ Internet